Справа № 465/7613/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/1916/26 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючої судді ОСОБА_2 ,
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2026 року про накладення арешту на майно,-
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
представника адвоката ОСОБА_7 ,
встановила:
даною ухвалою, задоволено клопотання.
Накладено у кримінальному провадженні №12026141370000424 від 24.07.2026 року арешт на тимчасово вилучене майно: мобільний телефон motorola edge 60 pro на 512 Gb сірого кольору з сім картою оператора "Лайфселл" та мобільним номером НОМЕР_1 ,який поміщено в спец. пакет серії NPU 5016708; мобільний телефон марки Samsung Galaxy S8+ чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_2 , який поміщено в спец. пакет NPU 5774595; портативний SSD Kingstone 1TB, USB 3.2 Gen 2 Type-C XS1000 з коробкою, поміщено в спец. пакет серії NPU 5081029; копія стандартів проведення ремонтних робіт на об?єкті на 36 арк.; копії плану адаптації на 6 арк.; копія посадових інструкцій на 4 арк., котрі поміщено в спец. пакет серії PSP 322146, автомобіль марки "Medcedes Benz" моделі В250е, д.н.з. д.н.з НОМЕР_3 , ключ запалювання та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, які поміщені в спец. пакет серії NPU5081030. Окрім цього вищевказаний автомобіль було поміщено на арешт майданчик, по вул. Конюшина, 13 у м. Львові.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що незастосування арешту майна може призвести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню речових доказів, а тому враховуючи правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявністю об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою забезпечення збереження речових доказів, клопотання підлягає задоволенню.
На вказану ухвалу представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині накладення арешту на належний ОСОБА_6 , автомобіль марки "Medcedes Benz" моделі В250е, д.н.з. НОМЕР_3 , який вилучено під час обшуку у кримінальному провадженні № 12026141370000424 від 24.07.2026, за місцем проживання ОСОБА_6 та на свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу і ключ замка запалювання.
Вказує, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, відтак така підлягає скасуванню.
Зазначає, що у згаданому кримінальному провадженні ОСОБА_6 не залучали до проведення жодних процесуальних дій, її чоловік ОСОБА_9 допитаний як свідок. Жодних інших дій з участю ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не проводилось. ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не є підозрюваними у цьому чи інших кримінальних провадженнях. Виходячи з цього, належний ОСОБА_6 автомобіль, на який накладено арешт, не підлягає ні конфіскації, ні спеціальній конфіскації. Не йдеться у кримінальному провадженні й про заподіяння кимось із подружжя ОСОБА_10 шкоди третім особам, а тому немає підстав для накладення арешту з метою забезпечення відшкодування збитків.
Зауважує, що утримання автомобіля під арештом завдає ОСОБА_6 значних незручностей, які з огляду на обставини справи є невиправданими.
У судове засідання власник майна ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи не з`явилася.
Враховуючи стислі строки регламентовані ч. 2 ст. 422 КПК України колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 4 ст. 405 КПК України дана обставина не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, виступ адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечив щодо задоволення поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У свою чергу, викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Водночас, приписами ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказу в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
В свою чергу, пункт 1 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Як вбачається зі змісту клопотання слідчого про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження № 12026141370000424 від 24 липня 2026 року, метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження визначено збереження речових доказів.
Як встановлено слідчим суддею та вбачається з матеріалів провадження, СВ Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026141370000424 від 24.07.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Зокрема, в ході слідства було встановлено, що в даній квартирі проживає ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно, майном, що було виявлено у вищевказаній квартирі, ОСОБА_9 володів, користувався чи розпоряджався вищевказаним майном.
Також встановлено, що ОСОБА_9 має у користуванні автомобіль марки "Medcedes Benz" моделі В250е. д.н.з НОМЕР_4 . В ході проведення обшуку автомобіля марки "Medcedes Benz" моделі В250е, д.н.з. д.н.з НОМЕР_4 , було виявлено та вилучено ключ запалювання та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, які поміщені в спец. пакет серії NPU5081030. Окрім цього вищевказаний автомобіль було поміщено на арешт майданчик, по вул. Конюшинна, 13 у м. Львові.
Як слідує з клопотання слідчого про арешт майна, підставою арешту на майно зазначено, що 20.08.2026 відповідно до постанови слідчого вищевказані предмети було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026141370000424 від 24.07.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, інших правових підстав для накладення арешту на майно не зазначено.
Разом з тим, як вбачається з постанови слідчого про визнання речей речовими доказами та долучення їх до матеріалів досудового розслідування від 20.08.2026, автомобіль марки "Medcedes Benz" моделі В250е, д.н.з. д.н.з НОМЕР_4 , ключ запалювання та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026141370000424 від 24.07.2026.
Частиною 3 ст. 172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що слідчий суддя при прийнятті до розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не звернув уваги на його невідповідність вимогам ст. 171 КПК України та не виконав приписів ч. 3 ст. 172 КПК України, згідно з якими, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, слідчий суддя своєю ухвалою повертає клопотання прокурору з встановленням строку в 72 години для усунення недоліків.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
При цьому п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього закону, які перешкоджали чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею були допущені перелічені вище істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи встановлене, колегія суддів дійшла висновку, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали, якою клопотання про накладення арешту на майно необхідно повернути прокурору для усунення недоліків протягом сімдесяти двох годин з моменту його отримання.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 задоволити частково.
Ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2026 року про накладення арешту на майно скасувати.
Клопотання слідчої ВРЗЗС СВ Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_11 , за погодженням прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12026141370000424 від 24.07.2026 повернути прокурору Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_8 для оформлення з дотриманням вимог ст. 171 КПК України, встановивши строк сімдесят дві години з моменту отримання клопотання.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4