Єдиний державний реєстр судових рішень
465/7613/26
1-кс/465/1317/26
У Х В А Л А
Іменем України
09.10.2026 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши заяву слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_3 про самовідвід у розгляді справи №465/7613/26 за скаргою ОСОБА_4 , -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_3 перебуває скарга ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 щодо неповернення тимчасово вилученого майна, подана в рамках кримінального провадження №12026141370000424 від 24.07.2026 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (справа №465/7613/26).
В ході розгляду вищевказаної скарги 06.10.2026 року слідчим суддею ОСОБА_3 подано заяву про самовідвід, яка обґрунтована тим, що слідчий суддя 25.08.2026 року постановляв у справі №465/7613/26 ухвалу про арешт майна, яка в подальшому 09.09.2026 року скасована ухвалою Львівського апеляційного суду з одночасним поверненням клопотання слідчої про накладення арешту на майно прокурору Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області. Після вказаного рішення суду апеляційної інстанції скаржник ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді із
скаргою щодо неповернення тимчасово вилученого майна. Проте, як зазначає слідчий суддя у поданій ним заяві про самовідвід, згідно положень ч.1 ст.76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участь у цьому ж провадженні. З огляду на це ініціатор самовідводу вважає, що він підлягає самовідводу, щоб в учасників кримінального провадження не виникали сумніви в його об`єктивності та неупередженості.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2026 року матеріали справи для розгляду заяви про самовідвід передано до провадження судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 .
У судове засідання учасники провадження, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не прибули, водночас представник скаржника ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 подав заяву від 09.10.2026 року про проведення розгляду заяви слідчого судді про самовідвід за його відсутності та без участі ОСОБА_4 . При цьому, одночасно зазначив, що заперечень проти задоволення такої заяви не має.
Про призначення судового засідання повідомлявся також слідчий суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_3 , який заявив самовідвід. Письмових пояснень від слідчого судді з приводу ініційованого ним самовідводу не надходило.
За наведених обставин та відповідно до положень ст.81 КПК України неявка учасників провадження не перешкоджає розгляду заяви про самовідвід.
Вивчивши матеріали справи та доводи заяви слідчого судді про самовідвід, суддя встановив наступне.
У провадженні слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_3 перебуває скарга ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 щодо неповернення тимчасово вилученого майна, подана в рамках кримінального провадження №12026141370000424 від 24.07.2026 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (справа №465/7613/26). В судовому засіданні з розгляду вказаної скарги, яке відбулось 06.10.2026 року, слідчим суддею поставлено на обговорення питання про самовідвід та в подальшому подано відповідну заяву, яка передана на розгляд іншому судді.
При цьому, заяву про самовідвід слідчий суддя мотивував тим, що у цьому ж кримінальному провадженні ним 25.08.2026 року постановлялася ухвала про арешт майна, яка в подальшому ухвалою Львівського апеляційного суду від 09.09.2026 року була скасована. Наведене, на переконання слідчого судді, виключає його участь у розгляді скарги ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна на підставі ч.1 ст.76 КПК України як такого судді, що брав участь у цьому ж кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування. Крім цього, заявлений самовідвід, як зазначено у поданій заяві, спрямований на виключення будь-яких сумнівів в учасників провадження щодо об`єктивності та неупередженості слідчого судді.
В контексті заявлених слідчим суддею підстав для самовідводу суддя вважає, що такі не можуть бути застосовані у даному випадку.
Так, відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід; за цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. За змістом ч.2 ст.75 КПК України у складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Крім цього, положеннями ст.76 КПК України передбачено випадки, за яких не допускається повторна участь судді у кримінальному провадженні. Так, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Також суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції. Крім цього, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції. У свою чергу, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або постанови суду касаційної інстанції.
Таким чином, процесуальний закон визначає вичерпний перелік підстав, за наявності яких слідчий суддя, а також суддя підлягають відводу або самовідводу.
При цьому, суддя враховує, що відповідно до ч.5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим. Тобто, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід або самовідвід, повинні бути доведеними. Крім цього, заява про відвід/самовідвід повинна містити відповідні аргументи, докази, які підтверджують наявність підстав для відводу/самовідводу. Для встановлення наявності ознак необ`єктивності мають бути викладені такі доводи, які обґрунтовано підтвердять сумнів в неупередженості слідчого судді, вкажуть на наявність суб`єктивного або об`єктивного критерію.
Так, у справі Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» Європейським судом з прав людини зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При цьому, суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі чи навпаки. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Стосовно об`єктивного критерію безсторонності у справі «Паунович проти Сербії» (№54574/07) Європейський суд з прав людини констатував, що об`єктивний критерій визначає, чи дотримався суддя достатніх гарантій, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості. Щодо цього критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді. Мається на увазі, що при ухваленні рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною.
Попри це, заявлений слідчим суддею Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_3 самовідвід не містить переконливих даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу слідчого судді, що передбачені ст.ст.75, 76 КПК України, а фактично зводиться до гіпотетичного припущення про ймовірне виникнення в учасників провадження сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді після скасування апеляційною інстанцією його рішення про арешт тимчасово вилученого у кримінальному провадженні майна.
В контексті наведеного врахуванню підлягає те, що скасування ухвали, постановленої слідчим суддею в рамках конкретного кримінального провадження, не визначене у ст.ст.75, 76 КПК України як підстава для самовідводу слідчого судді.
Також не може залишатися поза увагою те, що положення ч.1 ст.76 КПК України, на яких ґрунтується подана слідчим суддею ОСОБА_3 заява про самовідвід, передбачає виключно неможливість участі судді у кримінальному провадженні, якщо цей же суддя приймав участь у провадженні на стадії досудового розслідування.
Однак, у даному випадку, як слідує з матеріалів справи, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026141370000424 від 24.07.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, не завершене. В рамках такого ОСОБА_4 звернулась зі скаргою на неповернення слідчим тимчасово вилученого майна після скасування в апеляційному порядку арешту, накладеного слідчим суддею. При цьому, відповідна скарга подана в межах того ж кримінального провадження №12026141370000424.
Згідно з п.2.3.39.1. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 39 від 11.11.2024 року, передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться щодо клопотань (подань, скарг), які надійшли в межах одного кримінального провадження (за номером ЄРДР), якщо інший порядок не визначений зборами суддів.
Отже, з наведеного слідує, що усі клопотання, подання, скарги в межах одного кримінального провадження на стадії досудового розслідування підлягають розгляду одним слідчим суддею.
При цьому, розгляд чергової скарги тим самим слідчим суддею в одному й тому ж кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування не зумовлює виникнення підстав для відводу/самовідводу слідчого судді, передбачених ч.1 ст.76 КПК України.
Тому з урахуванням наведеного та за відсутності доказів упередженості і необ`єктивності слідчого судді, а також з огляду на відсутність у даній справі прямо визначених процесуальним законом підстав для самовідводу слідчого судді заявлений таким слідчим суддею самовідвід не підлягає задоволенню. Відповідно, суддя вважає, що у задоволенні заяви про самовідвід слідчого судді слід відмовити.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 2, 26, 75, 76, 80, 81, 369-372 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні заяви слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_3 про самовідвід у розгляді справи №465/7613/26 за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 щодо неповернення тимчасово вилученого майна, поданою в рамках кримінального провадження №12026141370000424 від 24.07.2026 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
