Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 465/7613/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/1906/26 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу представника ТзОВ «АКРІС АГРО ГРУП» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2026 року,
з участю: прокурора ОСОБА_7 ,
представника адвоката ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції),
встановила:
даною ухвалою клопотання - задоволено.
Накладено у кримінальному провадженні №12026141370000424 від 24.07.2026 року арешт на тимчасово вилучене майно - Автомобіль марки «TOYOTA HILUX», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , кузов N? НОМЕР_2 , який належить ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», який поміщено на штрафмайданчик у м. Рівне, координати 50°42'18.6 N 26°11'16.0"Е, що 20.08.2026 були вилучені в ході обшуку транспортного засобу, яким володів, користувався чи розпоряджався ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заборонено на термін накладення арешту відчуження фізичним та юридичним особам вказаних вище речей до прийняття законного рішення у кримінальному провадженні.
Виконання ухвали покладено на слідчу ВРЗЗС СВ Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 ..
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді представник ТзОВ «АКРІС АГРО ГРУП» - адвоката ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити слідчій ВРЗЗС СВ Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 .
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що в даному випадку, відсутні об`єктивні обставини, що свідчать про наявність законодавчо визначених підстав для арешту автомобіля «TOYOTA HILUX», тобто відсутнє на законодавчому рівні право арештовувати майно, якщо не досягається мета такого арешту, визначена ч.2 ст. 170 КПК України.
Звертає увагу на те, що ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» є користувачем (Лізингоодержувачем) автомобіля «TOYOTA HILUX», на підставі укладеного Договору фінансового лізингу № 21486/07/25-В від 15 липня 2025 року, з власником автомобіля ТзОВ «УЛФ-ФІНАНС». ОСОБА_8 є працівником товариства, прийнятим на роботу з 29.10.2025 року, згідно наказу про прийняття на роботу від 28.10.2025 року на посаду агронома із захисту рослин, користувався вказаним транспортним засобом як службовим автомобілем (будучи найманим працівником).
Вказує, що надання слідчим статусу речового доказу вказаному автомобілю є безпідставним та суперечить положенням КПК України (адже не може бути використаний як доказ у вказаному кримінальному провадженні).
Зауважує, що арешт та утримання такого майна є протиправним та призводить до втручання у мирне володіння майном та фактично у господарську діяльність товариства.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТзОВ «АКРІС АГРО ГРУП» - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити, думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали клопотання та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить наступного висновку.
Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про його арешт.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належним чином дотримані.
З матеріалів клопотання вбачається, що 24.07.2026 на підставі ухвали слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 15.07.2026 ЛРУП N?2 ГУНП у Львівській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за заявою ОСОБА_10 від 03.07.2026, згідно з якою, остання просить вжити заходів щодо працівників ТОВ «Фабрика квартир» (код ЄДРПОУ 44981368), зокрема директора ОСОБА_11 , бухгалтера ОСОБА_12 , менеджера ОСОБА_13 та ФОП ОСОБА_8 , які в період часу з 11.08.2025 по 15.05.2026 шляхом обману та зловживання довірою, під приводом надання послуг з ремонту будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заволоділи грошовими коштами потерпілої, не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов?язання, заподіявши матеріальних збитків на суму 2 138 625.32 грн.
18.08.2026 слідчим суддею Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 в межах даного кримінального провадження винесено ухвалу (справа N?465/7613/26 Провадження 1-кс/465/1034/26) про проведення обшуку транспортного засобу - автомобіля «TOYOTA HILUX», з реєстраційним номером НОМЕР_3 , кузов N? НОМЕР_2 , який належить ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», ЄДРПОУ 41110750 та у своїй діялності використовує ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .
20.08.2026 на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді від 18.08.2026, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено та вилучено:
1. Автомобіль марки «TOYOTA HILUX», з реєстраційним номером НОМЕР_4 , кузов N? НОМЕР_2 , який належить ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», який поміщено на штрафмайданчик у м. Рівне, координати 50°42'18.6 N 26°11'16.0"Е.
В ході слідства було встановлено, що майном, що було виявлено за вищевказаною адресою, ОСОБА_8 володів, користувався чи розпоряджався вищевказаним майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст.170 КПК України.
Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя правильно встановив, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про яке зазначає слідчий. Незастосування арешту майна може призвести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню речових доказів.
Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.
Посилання адвоката ОСОБА_6 в поданій апеляційній скарзі на те, що арешт та утримання майна є протиправним та призводить до втручання у мирне володіння майном та фактично у господарську діяльність товариства, слід визнати непереконливими, оскільки матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна. Крім того, застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Таким чином, доводи, на які покликається в апеляційній скарзі апелянт висновків слідчого судді щодо доцільності накладення арешту на майно, не спростовують та не дають підстав для скасування ухвали слідчого судді.
Слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. 170 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на відповідність майна вимогам ст. 98 КПК України.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
При перевірці справи в апеляційному порядку допущених істотних порушень кримінального процесуального закону, на що покликається адвокат в апеляційній скарзі, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді, не виявлено.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ТзОВ «АКРІС АГРО ГРУП» - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2026 року, якою накладено арешт на майно залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді
