Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
01 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/13912/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Вронської Г. О.,
розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко"
про відвід колегії суддів Кондратової І. Д., Баранця О. М., Вронської Г. О.
з розгляду касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024
(суддя Балац С. В.),
постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026
та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2026
(головуючий - Ткаченко Б. О., судді: Гаврилюк О. М., Майданевич А. Г.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко"
до: 1) ОСОБА_1 ;
2) ОСОБА_2 ;
3) Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Укрзовнішінформ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Задорожний Олександр Сергійович
про визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності,
ВСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2) і Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Укрзовнішінформ" (далі - відповідач-3), у якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просило:
- визнати договір дарування частки у статутному капіталі відповідача-3, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, посвідчений 13 вересня 2022 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задорожним Олександром Сергійовичем та зареєстрований у реєстрі за №463, удаваним на підставі вимог статті 235 Цивільного кодексу України;
- перевести права та обов`язки покупця частини (частки) у статутному капіталі відповідача-3 у розмірі 99% статутного капіталу номінальною вартістю 821 700 грн на позивача;
- визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі відповідача-3 від 13.09.2022, за яким відповідач-1 безоплатно передав відповідачу-2, а відповідач-2 прийняв у власність частку в статутному капіталі відповідача-3 у розмірі 821 700,00 грн, що становить 99% статутного капіталу відповідача-3;
- визначити розмір 100% статутного капіталу відповідача-3 номінальною вартістю 830 000 грн за позивачем;
- перерахувати з депозитного рахунку суду кошти у сумі 10 000 грн, внесені позивачем за платіжною інструкцією від 28.11.2023 №2, на користь відповідача-2.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що частка у статутному капіталі відповідача-3 в розмірі 1% номінальною вартістю 8 300 грн належить на праві власності позивачу. Відповідач-1 та відповідач-2 уклали Договір, який є удаваним, оскільки за ним фактично здійснено купівлю-продаж частки у статутному капіталі відповідача-3 в розмірі 99%. Вказане мало на меті уникнення купівлі цієї частки позивачем у порядку реалізації ним переважного права.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 апеляційну скаргу задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено повністю.
5. 29.09.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Вронської Г. О. (головуюча), Бакуліної С. В., Баранця О. М., Губенко Н. М., Кондратової І. Д., Мамалуя О. О., Студенця В. І. ухвалив постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 та додаткову постанову цього Суду від 15.04.2025 у цій справі скасував, а справу направив на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
6. Після нового розгляду справи, 28.05.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у цій справі - без змін.
7. 13.07.2026 позивач звернувся до Верховного Суду із використанням підсистеми "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 для розгляду цієї справи визначено склад суду: Кондратова І. Д. - головуюча, судді - Баранець О. М., Вронська Г. О.
9. 08.09.2026 Верховний Суд постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційними скаргами позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 та додаткову постанову цього Суду від 28.07.2026 й призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.10.2026.
10. 30.09.2026 позивач подав до Верховного Суду із використанням підсистеми "Електронний суд" заяву про відвід колегії суддів Кондратової І. Д., Баранця О. М. та Вронської Г. О. на підставі пунктів 3 та 5 частини першої статті 35 та частини четвертої статті 36 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на заінтересованість суддів у результаті розгляду справи, наявність обставин, які, на думку заявника, викликають сумнів у їх неупередженості та об`єктивності, а також недопустимість повторної участі суддів у розгляді цієї справи.
11. В обґрунтування заявник зазначає, що судді Кондратова І. Д., Баранець О. М. та Вронська Г. О. уже брали участь у цій справі під час винесення постанови Верховного Суду від 29.09.2026, якою скасували рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направили на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. При цьому, скаржник цитує норми чинного законодавства без зазначення будь яких конкретних фактів, які б слугували підставою для відводу суддів.
12. Верховний Суд розглянув заяву про відвід колегії суддів Кондратової І. Д., Баранця О. М., Вронської Г. О. та виходить з наступного.
13. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України.
14. Відповідно до частин другої та третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
15. Частиною першою статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
16. Наведеними нормами передбачено обов`язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Втім, посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, колегії суддів.
17. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
18. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 9901/22/17).
19. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
20. Особа яка подала заяву про відвід судді (суддів), повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді (суддів) у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
21. Європейський суд з прав людини зазначає, що у кожній окремій справі потрібно вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
22. Статтею 36 ГПК України викладено перелік підстав щодо недопустимості повторної участі судді у розгляді справи.
23. Зокрема, за змістом частини четвертої статті 36 ГПК України суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції.
24. Вказаний перелік є остаточним і нормами зазначеної статті не передбачена заборона повторної участі колегії суддів касаційної інстанції у вирішенні цієї ж самої справи в суді касаційної інстанції (за виключенням скасування постанови касаційної інстанції або перегляду вказаного рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі).
25. Верховний Суд розглянув заяву скаржника про відвід суддів Кондратової І. Д. Баранця О. М., Вронської Г. О. й дослідивши доводи, викладені в ній, вважає, що остання не містить належного обґрунтування та доказів, які б свідчили та/або могли свідчити про наявність можливого сумніву в заінтересованості результату розгляду справи № 910/13912/23 та неупередженості вказаних суддів у розгляді цієї справи.
26. Частиною четвертою статті 35 ГПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
27. Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
28. Зважаючи на те, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного", а заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що судді Кондратова І. Д., Баранець О. М., Вронська Г. О. прямо чи побічно заінтересовані у результаті розгляду справи, або/та/чи існують переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їх безсторонності або/та/чи існування наявності фактів, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів, тому Верховний Суд дійшов висновку, що заява про відвід колегії суддів у цій справі є необґрунтованою.
29. Частиною третьою статті 39 ГПК України встановлено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
30. З огляду на зазначене, подана заява про відвід колегії суддів Кондратової І. Д., Баранця О. М., Вронської Г. О. підлягає передачі на автоматизований розподіл для визначення судді щодо її розгляду.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко" про відвід колегії суддів Кондратової І. Д. (головуючої), Баранця О. М., Вронської Г. О. від розгляду справи № 910/13912/23 визнати необґрунтованою.
2. Передати справу № 910/13912/23 за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2026 на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід колегії суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
Г. Вронська
