Єдиний державний реєстр судових рішень
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Крим.провадження № 1кп/628/35/14 Головуючий 1 інстанції:
Провадження № 11кп/790/1057/14 ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:
- головуючого ОСОБА_2 ,
- суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
- при секретарі ОСОБА_5 ,
- за участю прокурора ОСОБА_6 ,
- обвинуваченого ОСОБА_7 ,
- захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження № 11кп/790/1057/14 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 03 березня 2014 року та апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 11.06.2014 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Куп`янська Харківської області, громадянина України, раніше судимого, останній раз:
-18.09.2012 року Куп`янським міськрайонним судом Харківської області за ч.1 ст.311, ч.1 ст.317 КК України на 3 роки позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки,-
засуджено за ч.1 ст.121 КК України на 6 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 18.09.2012 року та визначено остаточне покарання 7 років позбавлення волі.
Ухвалою цього ж суду від 11.06.2014 року заява обвинуваченого ОСОБА_7 про застосування до нього Закону України « Про амністію у 2014 році» - залишена без задоволення.
Як встановив суд, 13 липня 2013 року, у другій половині дня, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , після спільного вживання спиртних напоїв разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , та дівчиною ОСОБА_15 , особу якої як в ході досудового так і в ході судового розгляду встановити не представилось можливим, на ґрунті особистих неприязних відносин вчинив сварку з ОСОБА_13 , після чого покинув квартиру.
Того ж дня, приблизно о 23.00 год., у зв`язку з відсутністю коштів на проїзд та ключів від місця свого проживання, ОСОБА_7 повернувся до вищевказаної квартири, де продовжив вживати спиртні напої разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Під час вживання спиртних напоїв, між ОСОБА_7 і ОСОБА_14 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин розпочалася сварка, в ході якої ОСОБА_14 схопив сидячого за столом ОСОБА_7 ззаду за шию, пригнув його голову до столу та наніс останньому удари, спричинивши легкі тілесні ушкодження.
ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, схопив зі столу складний ніж, яким наніс ОСОБА_14 три удари по тулубу, спричинивши останньому по колото-різаній рані по боковій поверхні правої половини грудної клітини в проекції 10-го ребра і передньої черевної стінки, проникаючі в черевну порожнину з ушкодженням правої долі печінки, клубової кишки та її брижки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень в момент заподіяння, колото-різану рану в області правого тазостегнового суглобу по бокові поверхні, яка відноситься до легкого тілесного ушкодження.
З метою припинення неправомірних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_13 схопила його ззаду за одяг та почала відтягувати від потерпілого ОСОБА_14 .
ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, складним ножем, який продовжував тримати в руці, наніс ОСОБА_13 два удари в ліву та праву область грудної клітини, та по одному удару в область лівого плеча та правого передпліччя, спричинивши їй по колото - різаній рані на грудній клітині справа по заднє-пахвовій лінії в 5- му міжребер`ї і зліва по переднє-паховій лінії в 4- му міжребер`ї, проникаюче в плевральну порожнину, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння, а також по колото-різаній рані по задній поверхні лівого плеча і по долонній поверхні треті правого передпліччя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Після спричинення потерпілим тілесних ушкоджень, обвинувачений покинув місце злочину, куди згодом повернувся, побачивши машину швидкої допомоги, де і залишився до прибуття співробітників міліції.
В апеляційній скарзі, в редакції внесених змін, прокурор посилається на істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій обвинуваченого. Зазначив, що спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізація спричинених потерпілим тілесних ушкоджень свідчать про те, що ОСОБА_16 діяв з прямим умислом на позбавлення життя двох осіб і виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Тому дії обвинуваченого перекваліфіковано судом з ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України не правильно, що потягнуло призначення за цим законом явно несправедливого покарання внаслідок м`якості. Вказав, що у порушення вимог ч.2 ст.374 КПК України, суд у мотивувальній частині вироку не вказав форму вини, направленість умислу та мотиви вчинення ОСОБА_16 кримінального правопорушення. Ставить питання про скасування вироку і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_16 просить вирок скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що спричинило неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації його дій. Зазначив, що він захищався від неправомірних насильницьких дій ОСОБА_17 , перевищивши межі необхідної оборони і тому його дії безпідставно перекваліфіковано з ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України. Просить перекваліфікувати його дії на ч.1 ст.124 КК України та призначити покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ч.1 ст.124 КК України. Ставить також питання про скасування ухвали цього ж суду від 11.06.2014 року про відмову в застосуванні до нього Закону України « Про амністію у 2014 році», посилаючись на необхідність перекваліфікації судом його дій на ч.1 ст.124 КК України, що усуне передбачені п.«в» ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році» перешкоди у застосуванні акту амністії.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, підтримавшого доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити скаргу ОСОБА_16 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого підлягають частковому задоволенню.
Доводи апеляційної скарги прокурора про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.
Відповідно до положень ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні, до якого належить і судове, підлягають доказуванню ряд обставин, що мають для нього значення, зокрема: форма вини, мотив та мета вчинення кримінального правопорушення, і ці обставини, згідно п.2 ч.3 ст.374 КПК України, повинні бути наведені у сформульованому у мотивувальній частині вороку обвинувачені, визнаному судом доведеним.
Цих вимог закону судом належним чином не виконано.
Як слідує із матеріалів провадження суд, формулюючи обвинувачення за ч.1 ст.121 КК України, визнане доведеним, у порушення вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку не вказав форму вини і мотив вчинення ОСОБА_16 цього кримінального правопорушення та яку мету переслідував обвинувачений, наносячи ножем удари потерпілим.
Отже суд не встановив і не зазначив у мотивувальній частині вироку форму вини, мотив та мету вчиненого ОСОБА_16 кримінального правопорушення - тобто обставини, що мають значення для кримінального провадження, чим допустив порушення вимог ст.ст.91, 374 КПК України, які перешкодили ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, що згідно ч.1 ст.412, КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і відповідно до п.3 ч.1 ст.409 того ж КПК - підставами для скасування вироку суду.
Відповідно до положень ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і зобов`язаний повторно дослідити лише ті обставини, які під час кримінального провадження були встановлені, але дослідженні судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
У даному випадку апеляційний суд позбавлений можливості переглянути вирок суду в межах доводів апеляційних скарг прокурора та обвинуваченого про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_16 за ч.1 ст.121 КК України і перевірити ці апеляційні доводи шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, оскільки з огляду на зміст мотивувальної частини вироку, ці обставини під час кримінального провадження в суді першої інстанції встановлені не були, що призвело, у свою чергу, до порушення права обвинуваченого на захист від конкретного обвинувачення.
Згідно вимог ст.ст.337-363, 374 КПК України обов`язок з`ясування наявності чи відсутності цих, передбачених ч.1 ст.91 КПК України, обставин та перевірки їх доказами покладено на суд першої інстанції при судовому розгляді.
Оскільки положеннями ч.1 ст.415 КПК України не врегульовано питання призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції за такою підставою, як порушення права обвинуваченого на захист, а апеляційний суд за вищевказаних причин позбавлений можливості усунути це порушення, тому колегія суддів керується приписами ч.6 ст.9 КПК України, які визначають, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, тоді застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Виходячи із передбаченої п.13 ч.1 ст.7 КПК України загальної засади кримінального провадження щодо забезпечення обвинуваченому реалізації його права на захист, ухвалений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
За таких обставин ухвала цього ж суду від 11.06.2014 року про відмову в застосуванні до обвинуваченого акту амністії також підлягає скасуванню.
Оскільки вирок скасовується у зв`язку з істотними прошеннями вимог кримінального процесуального закону, тому згідно положень ч.2 ст.415 КПК України, доводи апеляційної скарги прокурора про м`якість призначеного ОСОБА_16 покарання, колегія суддів не перевіряє.
При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить усунути вищевказані порушення вимог кримінального процесуального закону, перевірити доводи апеляційних скарг прокурора, обвинуваченого і постановити рішення, яке б відповідало вимогам кримінального процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 03 березня 2014 року щодо ОСОБА_7 та ухвалу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 11 червня 2014 року про відмову в застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_7 . Закону України « Про амністію у 2014 році» - скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду.
Запобіжний захід ОСОБА_7 - тримання під вартою, продовжити на 30 днів, тобто до 21 січня 2015 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді:
