Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 1715/22438/12к
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 квітня 2016 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальну справу про обвинувачення: ОСОБА_5 за ч.2 ст.15 ч. 2 ст. 149, ч.2 ст.149, ч. 2 ст. 189 КК України; ОСОБА_6 за ч.2 ст. 15. ч.2 ст.149, ч.2 ст.149 КК України; ОСОБА_7 за ч.2 ст.15 ч. 2 ст. 149, ч.2 ст.149 КК України;
ВСТАНОВИВ:
Згідно обвинувального висновку ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються у торгівлі людьми, громадян: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , а саме в тому, що у період часу з початку літа 2002 року по кінець травня 2005 року, діючи за попередньою змовою, маючи намір на отримання незаконних прибутків на постійній основі, з корисливих спонукань, з метою законного переміщення жінок за їх згодою, через державний кордон України, для подальшого продажу іншій особі з метою сексуальної експлуатації, залучали їх в боргову кабалу, шляхом надання коштів для оформлення документів, переховували в заздалегідь орендованих квартирах та в подальшому перемістили через державний кордон України в Республіку Чехія та Республіку Польща, де збули власникам нічних клубів.
Крім цього, ОСОБА_5 обвинувачуються, що на початку літа 2003 року з метою сексуальної експлуатації під приводом працевлаштування ОСОБА_46 на роботу в Іспанії, використовуючи її майнову залежність отримав від потерпілої згоду та закордонний паспорт на оформлення візи. Однак, ОСОБА_47 повідомила ОСОБА_5 про відмову у виїзді за кордон займатися проституцією. Діючи з корисливих спонукань в лютому 2004 року ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_48 та із застосуванням фізичного тиску, який виразився в погрозі фізичною розправою над її сином, висунув незаконну вимогу щодо передачі на його користь 700 Євро, або виїзду її до республіки Чехія для зайняття проституцією та подальшої сплати 1500 євро. Перебуваючи під психічним тиском та реально сприймаючи неодноразові погрози від ОСОБА_5 , ОСОБА_47 в квітні 2004 року під час зустрічі на залізничному вокзалі м. Здолбунова передала ОСОБА_7 350 євро, а в квітні 2004 року передала ОСОБА_7 450 доларів США.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_49 заявила письмове клопотання про повернення даної кримінальної справи на додаткове розслідування. Клопотання мотивує тим, що в процесі розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 виявились обставини, які мають розбіжності, неточності, суперечності. Вказані недоліки неможливо усунути під час судового розгляду.
Підсудні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 клопотання захисника підтримали. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримуючи клопотання адвоката, додатково пояснили, що в показаннях потерпілих допитаних в суді та їх показаннях в протоколі допиту існують суттєві розбіжності. На думку підсудних пред`явлене їм обвинувачення не відповідає нормі диспозиції ч.2 ст. 149 КК України. Органом досудового розслідування не встановлено з якими особами за кордоном підсудні укладали незаконні угоди для подальшого продажу чи іншої передачі потерпілих з метою їх сексуальної експлуатації, чи мали місце розрахунки з підсудними та забезпечення оплатної передачі потерпілих, чи мають зазначені особи відношення до події чи складу злочину, чи притягнуті вони до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання, мотивуючи тим, що в справі не дослідженні всі докази, а тому відсутні підстави для направлення справи на додаткове розслідування.
Заслухавши доводи захисника, підсудних, прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи, суд вважає, що клопотання про повернення справи на додаткове розслідування підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 КПК України 1960 року повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ухвалою колегії суддів апеляційного суду Рівненської області від 07 липня 2015 року скасовано вирок Рівненського міського суду від 06 травня 2014 року щодо підсудних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в даній ухвалі колегія суддів зазначила, що вирок суду обґрунтований доказами, які не досліджувалися безпосередньо в судовому засіданні (показання потерпілих та свідків викладено з протоколів допиту).
Відповідно до роз`яснень п. 9 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень в порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК 1960 року, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.
Як убачається з обвинувального висновку по даній справі потерпілими є ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_50 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_51 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_47 , ОСОБА_55 із зазначеними адресами проживання. Відповідно до вимог ст. 223 КПК України 1960 року обвинувальний висновок має містити відомості про потерпілого. Однак більшість вказаних адрес потерпілих не відповідають вимогам даної статті.
В судовому засіданні допитані лише потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_29 , ОСОБА_56 . Решта потерпілих до суду будучи належним чином повідомлені не являються, у зв`язку з цим судом у даній справі винесені постанови про привід потерпілих.
Жодна з винесених постанов від 07.10.2015 року, 11.11.2015 року, 04.12.2015 року про привід потерпілих не виконана. Як убачається, кримінальна справа відносно підсудних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 була порушена в червні 2005 року. На час розгляду справи минуло більше десяти років. Згідно інформації правоохоронних органів частина потерпілих виїхала за межі України, змінили призвіще, більшість не проживають за адресами вказаними в обвинувальному висновку. Згідно інформації адресно-довідкового бюро потерпіла ОСОБА_42 померла. В даному випадку суд додержуючись вимог ст. 257 КПК України щодо безпосереднього допиту потерпілих та виконуючи вказівки зазначені в ухвалі апеляційного суду позбавлений можливості викликати потерпілих в судове засідання, так як адреси проживання потерпілих не відповідають адресам, які зазначені в обвинувальному висновку, а працівники правоохоронних органів постанови про привід виконати не можуть.
Пред`явлене особі обвинувачення згідно із ст.223 КПК України ( 1960 року) має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред`явленого їй обвинувачення. Дані положення випливають і з п (а) ч.3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього. Окрім того, кожний обвинувачений у вчинені кримінального правопорушення, щонайменше має право допитувати свідків (потерпілих) обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали п.3 (d) ст. 6 Європейської Конвенції.
Підсудні в даному випадку позбавлений права на захист, відповідно до ч.7 ст.263 КПК України (в редакції 1960 року), задавати питання потерпілим, для встановлення істини в даній кримінальні справі а відповідно до ч.3 ст. 370 КПК України (в редакції 1960 року) істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову, якщо порушено право обвинуваченого на захист.
Також суд погоджується з твердженнями підсудних та захисника щодо виклику до суду потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_57 , ОСОБА_35 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , оскільки під час дослідження в судовому засіданні їх письмових показань, потерпілі давали показання як свідки. Підсудні також вказують, що частину потерпілих вони взагалі ніколи не бачили, до суду вони не являються, а на досудовому слідстві їх клопотання про проведення очних ставок (впізнання) з потерпілими було проігноровано.
Із досліджених у судовому засіданні письмових заяв потерпілих убачається, що вони відмовилися від очних ставок (впізнання) переживаючи про свою безпеку та безпеку близьких. Однак, в матеріалах справи не має жодного процесуального документу про застосування до потерпілих заходів безпеки. На думку підсудних на досудовому слідстві їх позбавили права на захист. Крім цього, підсудні наголошують, що оголошені в судовому засіданні показання потерпілих не відповідають дійсності, так як ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відкривали потерпілим лише візи та оформляли страховки для виїзду за кордон.
Допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_29 , ОСОБА_37 показали, що зі сторони обвинувачених не було протиправного впливу на потерпілих, пов`язаних з обвинуваченням у вчиненні торгівлі людьми.
Отже, на стадії судового розгляду судом встановлено, що досудове слідство було проведено неповно і неправильно, і суд в даному випадку не має можливості усунути недоліки досудового слідства в ході судового слідства, але в той-же час суд вважає що не вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів, тому-що для підтвердження вини підсудних в інкримінованих їм злочинах, чи про відсутність такої вини, необхідно в ході досудового слідства насамперед провести.
Встановити місце знаходження потерпілих: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_50 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_51 , ОСОБА_36 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_41 , ОСОБА_43 , ОСОБА_47 , ОСОБА_61 .
Провести відтворення обстановки і обставин події на предмет ідентифікації клубів у яких потерпілі надавали сексуальні послуги, з метою ідентифікації таких клубів та перевірки показів потерпілих. Офіційно встановити власників нічних клубів та осіб, з якими підсудні укладали угоди щодо продажу чи передачу потерпілих з метою їх сексуальної експлуатації та з`ясувати чи притягувалися ці особи до відповідальності. Повторно допитати потерпілих, оскільки під час судового розгляду встановлено, що частина з них допитані в якості свідків, а суд вичерпав можливості викликати їх в судове засідання, тому не має змоги усунути виявлені недоліки під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту потерпілих. Встановити чи підтвердити факти хто саме передавав підсудним гроші за потерпілих. Провести судово-психологічні експертизи відносно потерпілих на предмет їх уразливого стану. При необхідності провести і інші слідчі дії, направлені на встановлення істини у справі, після чого пред`явити конкретне обвинувачення підсудним і конкретно кваліфікувати їхні дії.
Під час проведення додаткового розслідування органу досудового слідства необхідно всебічно, повно і об`єктивно дослідити дані про потерпілих, належним чином встановити місце їх перебування і місце фактичного проживання, та виконати інші слідчі дії зазначені в постанові.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 22, 223, 281 КПК України, суд, -
Постановив:
Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч. 2 ст. 149, ч.2 ст.149, ч. 2 ст. 189 КК України; ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 15. ч.2 ст.149, ч.2 ст.149 КК України; ОСОБА_7 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч. 2 ст. 149, ч.2 ст.149 КК України повернути прокурору м. Рівне для проведення додаткового розслідування.
На постанову можуть бути поданні апеляції до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненській міський суд протягом семи діб з дня її винесення.
Суддя: ОСОБА_1
