Верховний
Суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 916/4693/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інформаційний центр"
на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду
(головуючий - Колоколов С.І., судді: Поліщук Л.В., Принцевська Н.М.)
від 16.05.2017
за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
до Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Ріелті Груп",
Публічне акціонерне товариство "Ринок Малиновський",
Публічне акціонерне товариство "Туристично-виробнича фірма "Чорне море",
Публічне акціонерне товариство "Чорноморська транспортна компанія,
про стягнення 1 047 688 897, 41 грн,
та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець"
до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
про внесення змін до договору,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі №916/4693/15 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інформаційний центр" про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інформаційний центр" повернуто скаржнику без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, що була чинною на момент вирішення судом апеляційної інстанції питання про прийняття чи повернення апеляційної скарги, у зв'язку з тим, що до скарги не було додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Не погоджуючись з ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2017, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інформаційний центр" подано касаційну скаргу на зазначене судове рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інформаційний центр" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 та прийнято до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інформаційний центр" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою учасникам справи було надано строк для подання відзивів на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інформаційний центр".
Учасники справи своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористались.
Узагальнені доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інформаційний центр", викладені у касаційній скарзі:
- скаржником безпосередньо в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", частини 1 статті 82 Цивільного кодексу України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Одеським апеляційним судом необґрунтовано відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інформаційний центр" у касаційній скарзі наводить обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2016.
Разом з тим судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 16.05.2017 клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження не вирішувалось, а тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави для надання оцінки таким доводам касаційної скарги.
Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до частини 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, яка була чинною на момент вирішення судом апеляційної інстанції питання про прийняття чи повернення апеляційної скарги, до скарги додаються зокрема докази сплати судового збору.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, яка була чинною на момент вирішення судом апеляційної інстанції питання про прийняття чи повернення апеляційної скарги, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, і скаржником не заперечується, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інформаційний центр" не було додано до апеляційної скарги документів, що б підтверджували сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
При цьому судом апеляційної інстанції було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інформаційний центр" в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, з огляду на те, що в обґрунтування зазначеного клопотання апелянт посилався лише на триваюче кризове явище в економіці України, у зв'язку з чим обсяг прибутку товариства значно знизився. Окрім того, товариством не було подано жодних доказів на підтвердження недостатності або відсутності коштів та не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють сплату судового збору.
При здійсненні правосуддя у господарських справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з іншого боку.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент вирішення судом апеляційної інстанції питання про прийняття чи повернення апеляційної скарги, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що суд ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Більше того, Суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції не означає й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції. Однак, Суд наголошує, що сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження [запровадження сплати судового збору або зміна його розміру] було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи мала "розгляд судом".
З врахуванням викладеного, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інформаційний центр" в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору посилалося лише на триваюче кризове явище в економіці України, у зв'язку з чим обсяг прибутку товариства значно знизився і, при цьому, товариством не було подано жодних доказів на підтвердження наведеної обставини, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно було відмовлено скаржнику в задоволенні такого клопотання.
З огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інформаційний центр" до апеляційної скарги не було додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, і судом апеляційної було обґрунтовано відмовлено в задоволенні його клопотання про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно повернув апеляційну скаргу товариству на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017.
Відповідно до положення частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним застосування апеляційним судом положень пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, яка була чинною на момент вирішення питання про прийняття чи повернення апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтею 97 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону № 2453-VІ від 07.07.2010, статтями 236, 238, 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2447-VІІІ від 03.10.2017, Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інформаційний центр" залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі № 916/4693/15 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В.Студенець
Судді О.Баранець
Г.Вронська
