Ухвала
01 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 373/2054/16-ц
провадження № 61-12831св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5, яка підписана представником ОСОБА_6, на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 6 лютого 2017 року у складі судді: Керекези Я. І., та постанову апеляційного суду Київської області від 16 січня 2018 року у складі суддів: Яворського М. А., Кашперська Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 17 грудня 2015 року він надав відповідачу позику в розмірі 13000 доларів США, які останній зобов'язувався повернути в строк до 31 січня 2016 року. Відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, кошти не повернув, на зв'язок не виходить, поштові відправлення не приймає, ухиляється від повернення боргу, тому просив вирішити спір у судовому порядку стягнувши вказані кошти.
З урахуванням уточнених вимог у відповідності до статей 533, 1050 ЦК України просив суд стягнути з відповідача борг за договором позики відповідно до розписки від 17 грудня 2015 року у розмірі 13000 доларів США із врахуванням 3 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення з перерахунком суми, що підлягає сплаті у гривнях, за офіційним курсом долара США на день платежу. Судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2017, залишеним без змін постановою апеляційного суду Київської області від 16 січня 2018 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 13000 доларів США основного боргу з перерахунком суми, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом долару США на день платежу та 3 % річних у сумі 10734,01 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 3682,77 грн.
Рішення судів мотивовані тим, що розмір боргу підтверджується виданою позивачем розпискою, визначений розпискою строк для повернення позики закінчився, а наявність в позивача боргової розписки свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов'язань.
При цьому апеляційний суд вказав, що проведеною у справі комплексною судовою почеркознавчою та судовою технічною експертизою №19/8-4/310/393-СЕ/17 від 30 листопада 2017 року встановлено, що в наданій на дослідження розписці від 17 грудня 2015 року наносилися спочатку друкований текст (в тому числі лінія графлення), другим штрихи підпису, виконаного від імені ОСОБА_5. Вирішити питання чи ОСОБА_5 виконано підпис від імені ОСОБА_5 в розписці від 17 грудня 2015 року - не виявилося можливим, у зв'язку з простою будовою та обмеженим графічним матеріалом досліджуваного підпису. Таким чином, відповідач у порядку визначеному чинним цивільно-процесуальним законодавством не спростував доводи позивача про укладення вказаного договору позики, тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув заборгованість із відповідача.
У лютому 2018 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
У касаційній скарзі відповідач вказує, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Суди при вирішенні справи в повному обсязі не дослідили докази, проігнорували ряд обставин, а саме: розписка сфальсифікована; у рішенні судів суму, що підлягає стягненню не вказано у гривні, та не зазначено, що курс повинен бути на день рішення суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2018 року у справі відкрито касаційне провадження.
У квітні 2018 року ОСОБА_4 надав відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_7, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін. Відзив мотивований тим, що оскільки договір позики був укладений і ОСОБА_5 заборгував позивачу гроші. Висновок експертів ніяким чином не спростовує факт підписання і видачі розписки. Сплата боргу повинна бути здійснена за офіційним курсом на день платежу.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо особі не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК. Тому колегія суддів, з урахуванням категорії та складності справи, призначає справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
Керуючись статтями 33, 34, 260, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Справу № 373/2054/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу призначити до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
Н. О. Антоненко
В.І. Журавель
