Номер провадження: 22-ц/813/1664/19
Номер справи місцевого суду: 523/6003/14-ц
Головуючий у першій інстанції Аліна С.С.
Доповідач Сегеда С. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.05.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гірняк Л.А.,
Цюри Т.В.,
за участю:
секретаря Ющак А.Ю.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Желдакова Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору підряду укладеним, про розірвання договору та стягнення збитків,
встановив:
В провадженні Суворовського районного суду міста Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору підряду укладеним, про розірвання договору та стягнення збитків.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з письмовим клопотанням про забезпечення позову та просив суд накласти арешт на 7/10 частин квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачу ОСОБА_1
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 рокуклопотання відповідача ОСОБА_2 про забезпечення позову по вищевказаній цивільній справі було задоволено.
Накладено арешт на 7/10 частин квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 10 грудня 2018 року про забезпечення позовуіз постановленням нової - про відмову у забезпеченні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів до забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, тому заява підлягає задоволенню.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Отже, основною метою забезпечення позову є захист інтересів позивача.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 із зустрічними позовними вимогами до позивача ОСОБА_1 не звертався.
Крім того, як вбачається з інформаційної довідки № 148843192 від 10.12.2018 року на даний час одноособовим власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (а.с. виділ. матер. 37-38), яка взагалі не є учасником справи.
Таким чином, враховуючи, що оскільки судом накладено арешт на нерухоме майно, яке не належить відповідачу по даній справі, то ухвала підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її спростовують, оскільки ухвалу постановлено не у відповідності до вимог процесуального права.
У зв`язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати і прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 с. 376, ст.ст. 381– 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 року про забезпечення позову скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору підряду укладеним, про розірвання договору та стягнення збитків відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.05.2019 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.А. Гірняк
Т.В. Цюра
