УХВАЛА
15 липня 2019 року
м. Київ
справа № 754/3011/17
провадження № 51-3456ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 ізклопотанням про поновлення строків на касаційне оскарження вироку Деснянського районного суду міста Києва від 15 березня 2018 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 24 липня 2018 року щодо нього,
встановив:
За вироком Деснянського районного суду міста Києва від 15 березня 2018 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_4 визнано винуватим увчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 190, частиною 2 статті 186, частиною 2статті 187, частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, та визначено остаточне покарання, із застосуванням частини 1статті 70, частини 1 статті 71цього Кодексу, у виді позбавлення волі на строк 8років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 не погоджується із судовими рішеннями, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Поміж іншого, до касаційної скарги долучено клопотання засудженого про поновлення строків на касаційне оскарження судових рішень. В обґрунтування заявленого клопотання засуджений вказує на те, що судові рішення було ним втрачено узв`язку із етапуванням до виправної колонії, а повторно копії судових рішень зайого заявою отримано лише 23 травня 2019 року.
Перевіривши клопотання про поновлення строку та касаційну скаргу надотримання вимог кримінального процесуального закону, Суд дійшов висновків, що клопотання слід задовольнити, а касаційну скаргу залишити без руху знаступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 117 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений заклопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Як убачається з інформації, наданої Деснянським районним судом, у жовтні 2019року, тобто в межах строків, встановлених на касаційне оскарження судових рішень, засуджений ОСОБА_4 звернувся до місцевого суду із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи відносно нього. Після чого заналогічним клопотанням засуджений звернувся 19 січня 2019 року.
Однак внаслідок етапування засудженого до місця відбування покарання, а саме до Державної установи «Райківська виправна колонія №73», рішення про етапування засудженого до Державної установи «Київський слідчий ізолятор для подальшого ознайомлення з матеріалами кримінальної справи» прийнято лише 12лютого 2019 року, а копії судових рішень було отримано лише 23 травня 2019року.
Враховуючи пункт 3(b) статті 6 Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод, який гарантує обвинуваченому "мати час іможливості, необхідні для підготовки свого захисту", колегія суддів вважає наведені засудженим обставини поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, а тому дійшла висновку, що його слід поновити.
Разом з тим, статтею 427 КПК встановлені вимоги, яким повинна відповідати касаційна скарга. Зокрема, уній зазначається найменування суду касаційної інстанції, обґрунтування вимог особи, іззазначенням того, у чому полягає незаконність чинеобґрунтованість оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (стаття 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (стаття 413 КПК) чиневідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (стаття 414КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, якаподає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, щоєпідставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести зрозумілі аргументи вобґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального тапроцесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак усупереч наведеним положенням процесуального закону засуджений усвоїй скарзі не наводить обґрунтування своїх вимог, із зазначенням того, учомусаме, на його думку, полягає незаконність судових рішень, з огляду настатті412-414КПК.
Натомість за змістом касаційної скарги засуджений висловлює свою думку щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Проте вказані обставини, всилу статті 438 КПК, не можуть слугувати підставою для здійснення провадження судом касаційної інстанції.
Не містить касаційна скарга засудженого і посилань на те, які саме доводи його апеляційної скарги залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, всупереч вимогам статті 419 КПК.
Вищенаведені недоліки касаційної скарги перешкоджають Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Клопотання засудженого ОСОБА_4 задовольнити.
Поновити засудженому строк на касаційне оскарження судових рішень.
Залишити касаційну скаргу ОСОБА_4 без руху івстановити йому п`ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
