Справа № 128/2734/17
РІШЕННЯ
Іменем України
02.07.2019 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Бутіній Г.В.,
за участю: позивача- ОСОБА_1 , представника позивача- ОСОБА_2 , представника відповідача- ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю та зобов`язання вчинити дії, -
УСТАНОВИВ:
13.10.2017 позивач звернувся до Вінницького районного суду із позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язання вчинити певні дії, який з врахуванням уточнених позовних вимог (а.с.38-39), обґрунтував тим, що йому на праві приватної власності належать житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,1275 га, за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташована в АДРЕСА_1 .
Вказує, що в житловому будинку він постійно проживає разом з сім`єю з 1995 року та по сусідству зі ним у житловому будинку № АДРЕСА_3 проживає відповідач ОСОБА_4 .
Зазначає, що між їх земельними ділянками з 1997 року була огорожа з металевої сітки висотою 120 сантиметрів та в період з 2015 року по 2016 рік відповідач ОСОБА_4 без погодження зі ним між їх земельними ділянками демонтував встановлену ним раніше огорожу з металевої сітки та у порушення будівельних норм і правил встановив паркан з суцільного металевого профілю на металевому каркасі та на бетонному підмурку загальною висотою від 200 см до 250 см від рівня ґрунту.
Вказує, що зведений відповідачем паркан затіняє його будинок, господарські будівлі та споруди, земельну ділянку, зменшує природне світло у будинку, взимку під час снігопадів весь сніг скупчується за його будинком.
Зазначає, що відповідач ОСОБА_4 також у впритул до вказаної огорожі на відстані 190 см від його будинку влаштував некапітальну споруду - теплицю з металевого каркасу, обтягнутого ПВХ прозорою плівкою, у верхній частині якої по всій довжині з боку огорожі влаштував водовідвідний жолоб, з якого вода стікає під фундамент паркану, а потім проникає під фундамент його будинку у підвальне приміщення будинку, що призводить до поступового руйнування будинку.
Вказує, що крім встановлення відповідачем паркану з суцільного металевого профілю на металевому каркасі та на бетонному підмурку загальною висотою від 200 см до 250 см від рівня ґрунту по всій межі між земельними ділянками та облаштування впритул до вказаної огорожі на відстані 190 см від його будинку некапітальної споруди - теплиці з металевого каркасу, обтягнутого ПВХ прозорою плівкою, у верхній частині якої по всій довжині з боку огорожі влаштовано водовідвідний жолоб, відповідачем без погодження з ним висаджено ще 10 молодих фруктових дерев на відстані близько 1-1,5 метра від межі з його земельною ділянкою.
Вказує, що він неодноразово звертався до відповідача і просив його демонтувати встановлені паркан та теплицю, однак він на його звернення не реагує.
У зв`язку з чим вимушений звернутися до суду та просить суд усунути перешкоди у користуванні належними позивачу на праві приватної власності житловим будинком та земельною ділянкою площею 0,1275 га, розташованими в АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_4 за власний рахунок демонтувати встановлений між їх земельними ділянками паркан з суцільного металевого профілю на металевому каркасі та на бетонному підмурку, теплицю з металевого каркасу, обтягнутого ПВХ прозорою плівкою, установлену на належній йому земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_3 , та пересадити на відстань не менше 5 метрів від межі між земельними ділянками 10 молодих фруктових дерев, висаджених на належній йому земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_3 ; стягнути з відповідача на його користь судові витрати по оплаті правової допомоги.
19.03.2018, через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву (а.с.71-75), з якої убачається, що на думку відповідача дана позовна заява є безпідставною, з огляду на наступне.
Відповідач вказує, що правила планування та забудови сіл і селищ Вінницької області втратили чинність 12.03.2011 - з моменту набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Зазначає, що будь-яких інших нормативних актів, що регулюють порядок встановлення парканів Вінницькою обласною радою та Якушинецькою сільською радою не приймалось.
Вказує, що він не порушував жодних будівельних норм під час встановлення паркану на межі між будинковолодіннями його та позивача , тому він вважає свої дії є правомірними.
Зазначає, що встановлений ним паркан жодним чином не порушує прав позивача на користування належним йому на праві власності будинком та земельною ділянкою. Висота паркану від землі між його та позивача будинковолодіннями складає від 1,8 до 2,1 метрів, що зумовлено нахилом ґрунту. При цьому, паркан знаходиться з південного боку по відношенню до будинковолодіння позивача, а тому не може затіняти земельну ділянку та будинок позивача, оскільки рух сонця відбувається з східної до західної частини будинку позивача.
Вказує, що будинок позивача з боку до його земельної ділянки не має вікон до житлових кімнат. В ньому є лише два вікна до підвального приміщення, що розташовані майже біля землі, тому вважає, паркан не зменшує природне світло в будинку позивача; щодо скупчення снігу за будинком позивача - то на думку позивача вказана обставина позивачем жодним чином не підтверджена та не наведено будь-яких даних про наявність причинного зв`язку між наявністю паркану та збиранням снігу на території позивача.
Зазначає, що він законно здійснив встановлення паркану в порядку реалізації права на самозахист, оскільки він є власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_3 .
Вказує, що позивач є власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Позивач протягом тривалого часу постійно створює конфліктні ситуації з будь- якого приводу, крім того, на території свого будинковолодіння позивач утримує вулики з бджолами, однак вказаних вимог щодо утримання бджіл позивач не дотримується, чим наражає його та його рідних під загрозу для життя та здоров`я.
Вказує, що зметою уникнення конфліктних ситуацій з позивачем та захисту себе та членів його родини від бджіл він встановив паркан на межі з будинковолодінням позивача висотою до 2 метрів.
Зазначає, що він облаштував на належній йому земельній ділянці тимчасову конструкції теплиці для вирощування сільськогосподарської продукції для власних потреб.
Вказана теплиця була встановлена ним з дотриманням вимог чинного законодавства. Вона не є капітальною будівлею чи спорудою та відповідно не створює жодної небезпеки для позивача.
Вважає, що твердження позивача про те, що вода з теплиці підмиває фундамент його будинку та руйнує є голослівними, оскільки позивач не надав жодного доказу на доведення факту попадання води з теплиці під фундамент будинку позивача та руйнування в зв`язку з цим його будинку, тому на його думку встановлена ним теплиця жодним чином не порушує прав позивача.
Зазначає, що в своєму позові позивач не вказує та не наводить жодного доказу на підтвердження того, що посаджені ним дерева якимось чином порушують його права.
Вважає, що він не порушує прав позивача щодо насадження спірних дерев, оскільки він посадив низькорослі колоновидні дерева та кущі, які не мають жодного впливу щодо будинковолодіння позивача.
Вказує, що позивачем також не надано жодних доказів про відстань між його зовнішньою стіною його будинку та посадженими ним деревами, тому на його думку позивачем не доведено факт висадки ним дерев з порушенням вимог законодавства.
Просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу.
Крім цього, відповідачем ОСОБА_4 подано заяву про застосування строку позовної давності, з якої убачається, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.
Вказує, що у позові представник позивача вказує, що відповідач побудував паркан в 2015-2016 роках, що не відповідає дійсності, оскільки паркан з металевого профілю було встановлено ще в 2011 році, тому на думку відповідача позивач знав про існування паркану ще з 2011 року, в зв`язку з чим позивач мав право для звернення до суду за своїм захистом на протязі трьох років - до 2014 року, проте протягом вказаного строку позивач не звертався до суду з позовом , а звернувся лише 13.10.2017 року після спливу строку позовної давності.
Просить суд застосувати строки позовної давності під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю та зобов`язання вчинити дії.
28.03.2018, через канцелярію суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, згідно якої на думку позивача викладені у відзиві на позовну заяву обґрунтування підстав невизнання відповідачем позову є надуманими та не можуть бути прийнятими до уваги, враховуючи наступне.
Вказує, що планування і забудова міських і сільських поселень" поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правилами забудови. Розроблення таких правил та їх затвердження здійснюється відповідно до норм законів "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про планування і забудову територій".
Зазначає, що в разі, якщо через відсутність таких правил питання огорожі ділянок залишається неврегульованим, внаслідок чого можуть виникати конфлікти з питання влаштування парканів, їх конструкцій, наслідків будівництва (затінення та ін.), для розв`язання конкретної ситуації повинні застосовуватись положення Земельного кодексу, стаття 103 якого "Зміст добросусідства" зобов`язує власників та користувачів земельних ділянок обирати такі способи їх використання, за яких власникам, користувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Згідно з п. З згаданої статті власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язаніспівпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них. Серед таких прав є право на забудову, отже, й на користування спорудженою будівлею у відповідності до санітарних норм.
Крім цього, вказує, що спірний паркан затіняє його земельну ділянку і створює для нього незручності в користуванні житловим будинком, господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою. Паркан зменшує природне світло в підвальному приміщенні житлового будинку, в якому розташована кухня, сприяє збільшенню вологості в будинку та появи плісняви на стінах.
Зазначає, що відповідач вказує, що ним пропущено строки давності для звернення за захистом до суду, на думку позивача вказане не відповідає дійсності, оскільки відповідачем паркан з металевого профілю було зведено в 2015-2016 роках, а не в 2011 році як вказує відповідач.
Вказує, що у своєму відзиві відповідач вказує, що саме з метою уникнення конфліктних ситуацій з позивачем та захисту себе та членів його родини від бджіл він встановив паркан на межі з моїм будинковолодінням висотою до 2 метрів. З цього приводу позивач зауважує, що вулики з бджолами розміщені на його присадибній земельній ділянці на відстані більше 4-х метрів від межі з земельною ділянкою відповідача, льотками від його земельної ділянки, що відповідає вимогам ДБН 360-92. Крім того між вуликами і спільною земельною ділянкою розташовані господарська споруда висотою 3 м 70 см, вбиральня висотою 2 м. 50 см., між якими є проміжок 4 м. 50 см, на якому росте черешня, що підтверджується актом від 23.03.2018 року.
Зазначає, що в зв`язку з підготовкою відповіді на відзив ним понесені судові витрати на надання професійної правничої допомоги по підготовці до суду заяви в сумі 1000 гривень, які відповідно до вимог ст. 141 ЦГЖ України підлягають стягненню з відповідача на його користь.
В судовому засіданні позивач- ОСОБА_1 та представник позивача- ОСОБА_2 позовні вимоги, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримали, просили задовольнити. Надали пояснення аналогічні позову та відповіді на відзив.
Представник відповідача- Гурба М.В. заперечив з приводу задоволення позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, а також просив задовольнити заяву про застосування строків позовної давності до вимог щодо демонтування паркану. Додатково просив суд провести розгляд справи у відсутності відповідача ОСОБА_4 , який не з`являється на судові засідання з поважних причин.
Відповідач ОСОБА_4 до судового засідання не з`явився по невідомим для суду причинам, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином, заяв про відкладення до суду не надходило.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності відповідача.
Вислухавши вступне слово учасників справи, вивчивши позов, відзив на позов, відповідь на відзив, дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності докази, суд дійшов висновку, що позов є не обґрунтованим та таким, що підлягає відмові у задоволені виходячи з такого.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23.03.2011 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_1 будинком та земельною ділянкою і зобов`язати ОСОБА_4 за власний рахунок зрізати 11 молодих дерев висаджених на земельній ділянці ОСОБА_4 зі сторони межі земельної ділянки ОСОБА_1 , та демонтувати вигрібну яму, що побудована на земельній ділянці по АДРЕСА_3 . В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зобов`язання - ОСОБА_1 зрізати дерева висаджені на відстані менше 5 метрів до межі, знесення самочинно збудованих вигрібну яму, тамбура, в`їзд в підвал, прибудову "а2", сарай "б", сарай "Б", сарай "Е", душ "В", вбиральню "Г", погріб "П/Б", компостну яму, що розташовані по АДРЕСА_1 відмовлено (а.с. 42-44,61-63).
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 18.10.2012 відмовлено в задоволенні заяви відділу ДВС про встановлення та зміну способу виконання рішення суду. Відмовлено в задоволенні зави ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання рішення суду (а.с.82-83).
Судом установлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 22.12.2010 року та витяг про державну реєстрацію прав (а.с.8,9), в даному будинку позивач також фактично проживає.
Також позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, яка розташована в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель - на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 (а.с.10).
Поряд з вищезазначеним житловим будинком позивача ОСОБА_1 розташований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами (адреса АДРЕСА_3) , який належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4 на підставі свідоцтва на право власності та витягу про державну реєстрацію прав (а.с.76).
Тобто судом установлено, що вищезазначені два житлових будинки межують один з одним.
З акту від 15.06.2017 затвердженого комісією Якушинецької сільської ради Вінницького району убачається, що на спільній межі між будинковолодіннями ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по всій довжині, встановлений паркан з суцільного металевого профілю на металевому каркасі та на бетонному підмурку загальною висотою від 200 см до 250 см. від рівня ґрунту з боку земельної ділянки гр. ОСОБА_1 .З боку будинковолодіння ОСОБА_4 в притул до огорожі на відстані 190 см від будинку ОСОБА_1 влаштована некапітальна споруда теплиця з металевого каркасу обтягнута ПВХ прозорою плівкою. Споруда некапітальна та призначена для сезонного використання. У верхній частині теплиці по всій її довжині з боку огорожі гр. ОСОБА_4 влаштував водовідвідний жолоб, з якого вода стікає під фундамент паркану. Щодо відведення атмосферних вод з будинку ОСОБА_4 то комісія не змогла потрапити на належну йому земельну ділянку для детального обстеження, однак при огляді зазначеної ділянки з боку земельної ділянки ОСОБА_1 виявлено що водостічна труба з даху будинку ОСОБА_4 спрямована в бік спільної межі з земельною ділянкою гр. ОСОБА_1 , за допомогою жолоба, край якого закінчується на відстані приблизно 1 м. від межі. Під час роботи комісії ОСОБА_1 звернув увагу на те, що гілля дерев з боку земельної ділянки ОСОБА_4 приникають за лінію межі земельної ділянки, дістаючи до покрівлі будинку ОСОБА_1 пошкоджуючи дах, та листям сусідських дерев в період їх осіннього опадання засмічується водостічна система. Даний факт, підтвердився.
Комісія роз`яснила ОСОБА_1 стст.103, 104,105 ЗК України (а..с.18)
Відповідно до листа Якушинецької сільської ради Вінницького району Сектору державного архітектурно-будівельного контролю, який адресовано позивачу ОСОБА_1 убачається, що за результатами перевірки 10.04.2017 року встановлено, що гр. ОСОБА_4 влаштував споруду з дерев`яно - металевого каркасу без фундаменту, обтягнутого ПВХ прозорою плівкою, (теплиця розмірами: довжиною - 9м., шириною - близько 2 м., висотою 1,70 м.). Одною із стінок даної споруди являється елемент огорожі по межі між домоволодіннями, вищезгадана споруда не є капітальною та призначена для сезонного використання.Згідно Витягу з Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків не належать до самочинного будівництва:зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд, навісів, альтанок,наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, свердловин, криниць,люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям полегшеної конструкції, погребів, входів в погреби, піді стін, воріт, хвірток, приямків, терас, ганків. ОСОБА_4 повідомлено щодо намірів початку будівельних робіт про необхідність оформлення дозвільної документації згідно чинного законодавства (а.с.190.
З листа в відділу містобудування та архітектури Вінницької РДА від 19.05.2017, який адесовано позивачу ОСОБА_1 убачається, що згідно ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень» пунктом 3 - садибна забудова, відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатку 3.1. • Стосовно незаконного будівництва (якщо таке має місце), рекомендовано можете звернутись до Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Вінницькій області за адресою вул. Театральна, 14, м. Вінниця (а.с.20).
Відповідно до відповіді Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України, яка надана на звернення ОСОБА_1 Департаментом розглянуто звернення позивача, стосовно спорудження теплиці по межі буд.АДРЕСА_1 та буд. АДРЕСА_3 , та зазначено. Посадові особи Департаменту, дотримуючись вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. № 127 (зі змінами внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України від 08.01.2013 р. за № 2), зведення на земельній ділянці теплиць не належить до самочинного будівництва. Роз`яснено, якщо позивач вважає, що його права порушено, то відповідно до статті 152 Земельного Кодексу України (Способи захисту прав на земельну ділянку), в частині 2 якої передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Частиною 2 статті 158 Земельного Кодексу України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (а.с.22).
З акту від 15.06.2017 затвердженого комісією Якушинецької сільської ради Вінницького району убачається, що ОСОБА_1 скаржиться, що сусід ОСОБА_4 здійснив посадку дерев, на відстані, що суперечить ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України». До огляду на земельну ділянку ОСОБА_4 останній не допустив, в зв`язку з чим комісія не змогла провести відповідні обміри. Однак при огляді земельної ділянки ОСОБА_4 з боку земельної ділянки ОСОБА_1 встановлено, що на ній висаджено 10 молодих дерев. Відстань посадки дерев від межі складає близько 1-1,5 м. (точну відстань виміряти не вдалося в зв`язку з відсутньою можливістю потрапити на земельну ділянку гр. ОСОБА_4 ). Комісія встановила факт появи тріщин між будинком ОСОБА_1 та отмосткою навколо нього, на спорудах прибудованих до будинку та на фасаді будинку (а.с.40).
Відповідно до акту, затвердженого комісією Якушинецької сільської ради Вінницького району від 16.11.2017 убачається, комісія не мала змоги потрапити на земельну ділянку ОСОБА_1 в зв`язку з його відсутністю, та усною не згодою гр. ОСОБА_5 . Щодо будівництва вигрібної ями на земельній ділянці ОСОБА_1 на відстані меншій ніж передбачено санітарними нормами і правилами, встановлено: що на земельній ділянці ОСОБА_1 побудована вигрібна яма, яка фактично знаходиться на відстані 9 м. від криниці суміжного землекористувача гр. ОСОБА_6 (адреса ділянки АДРЕСА_2 ). дане питання розглядалося Вінницьким окружним адміністративним судом (справа 802/653/13-а), який постановив скасувати приписи головного державного санітарного лікаря Вінницького району , щодо перенесення зазначеної вигрібної ями.. Щодо самовільного будівництва житлового будинку, сараю, літньої кухні а також дерев які ростуть ближче 5 метрів від межі на земельній ділянці гр. ОСОБА_1 , то дані питання розглядалося Вінницьким районним судом (справа №2-72/11), у відповідності до рішення якого було відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні вимог про знесення вищевказаних будівель і споруд а також зрізці дерев. На місцевості встановлено, що гілля черешні, яка росте на земельній ділянці ОСОБА_1 перетинає лінію межі. Щодо самовільного будівництва навісу для сіна на земельній ділянці ОСОБА_1 то він побудований у відповідності до будівельного паспорту №185 та декларації про початок виконання будівельних робіт від 07.05.2014 року. Актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, проведеної фахівцями інспекції ДАБК у Вінницький області, відхилень від розробленої та затвердженої документації не виявлено. Щодо висоти огорожі між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , при проведені обміру огорожі з боку земельної ділянки ОСОБА_4 висота її в загальному склала від 1,8 м. до 2,1 м.(в зв`язку з нахилом ґрунту) з розривом до 2 см. між фундаментом та металопрофілем (який має висоту к,78 м.). Щодо наявності вуликів на земельній ділянці ОСОБА_1 то комісія виявила їх наявність, та рекомендує власнику перенести їх на відстань 10 м. від межі земельної ділянки. Щодо відведення стічних вод з будинку гр. ОСОБА_1 , то на момент обстеження зазначений будинок обладнаний, водостічною системою та вода спрямована під дальню від дороги межу, зі сторони межі земельної ділянки ОСОБА_4 . Щодо затінення земельної ділянки огорожею яку облаштував ОСОБА_4 на спільній межі, то під час роботи комісії (о 9 ранку) таке затінення виявлено не було. У житловому будинку гр. ОСОБА_1 з боку межі із земельною ділянкою ОСОБА_4 є 2 вікна, які розташовані в підвальному приміщенні. Земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться з південної сторони по відношенню до земельної ділянки ОСОБА_4 (а.с.77).
Відповідно до листа Управління спільної комунальної власності Вінницької обласної ради від 10.01.2018 № 01-05-01/46 на письмовий запит управління спільної комунальної власності від 18.12.2017 року №01-05-01/1677, державним архів Вінницької області надано копію рішення 14 сесії 22 скликання Вінницької обласної Ради від 30 січня 1998 року «Про Правила планування та забудови сіл і селищ Вінницької області» . Відповідно до отриманої інформації Департаменту будівництва, містобудування та архітектури вінницької обласної державної адміністрації (лист від 03.01.2018 року № 05.1-13-23), Правила планування та забудови сіл і селищ Вінницької області, затверджені рішенням 14 сесії 22 скликання Вінницької обласної Ради від 30.01.1998 року втратили чинність із набранням чинності Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 19.05.2011 року (зі змінами). Додатково повідомлено, що з моменту введення в дію вище згаданого закону, обласною Радою не приймалося рішення про втрачу чинності рішення 14 сесії 22 скликання Вінницької обласної Ради від 30 січня 1998 року «Про Правила планування та забудови сіл і селищ Вінницької області». Інші нормативні акти, що регулюють висоту парканів в межах сіл і селищ Вінницької області, крім «Правила планування та забудови сіл і селищ Вінницької області» з січня 1998 року поданий час обласною Радою не приймалось (а.с.78).
Згідно листа Департаменту будівництва, містобудування та архітектури від 03.01.2018 убачається, що інформацією про затвердження Вінницькою обласною радою будь-яких нормативних актів, що регулюють висоту парканів в межах сіл та селищ Вінницької області департамент не володіє. Правила планування та забудови сіл і селищ Вінницької області, затверджені рішенням 14 сесії 22 скликання Вінницької обласної ради від 30.01.1998 року втратили чинність із набранням чинності Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 19.05.2011 року (зі змінами) в зв`язку з чим, надати копію Правила планування та забудови сіл і селищ Вінницької області, (яка відповідно запиту діє станом на грудень 2017 року) не є можливим. Також повідомлено, що рішення про скасування Вінницькою обласною радою Правила планування та забудови сіл і селищ Вінницької області, затверджених рішенням 14 сесії скликання Вінницької обласної ради від 30.01.1998 року у Департаменті відсутнє. (а.с.79).
З довідки, виданоїЯкушинецькоїю сільською радою Вінницького району від 07.12.2017 № 4527 убачається, що Правилами благоустрою території Якушинецької сільської ради, не встановлені розміри огорожі між суміжними будинковолодіннями в населених пунктах Якушинецької об`єднаної територіальної громади (а.с.80).
Відповідно до листа з Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області від 07.06.2016 на звернення ОСОБА_1 щодо демонтування паркану із металевої сітки «Рябець» сусідом ОСОБА_4 , відповідним чином було зареєстроване в Журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події Вінницького районного відділення поліції за № 3531. В результаті перевірки повідомлення, було проведено бесіду профілактичного характеру з ОСОБА_4 , одночасно рекомендовано позивачу для вирішення даного питання звернутись до Вінницького районного суду (а.с. 93).
Згідно акту, затвердженого комісією Якушинецької сільської ради Вінницького району від 23.03.2018 убачається, що на земельній ділянці, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить гр. ОСОБА_1 знаходиться 8 вуликів, розташованих на наступній відстані від межі з земельною ділянкою що належить гр. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ):вулик 1 - 4 м 80 см.;вулик 2 - 4 м 20 см;вулики з 3 по 8 - 8 м. - 8м. 20 см.Зазначені вулики розташовані льотками в протилежний бік від земельної ділянки гр. ОСОБА_4 Між вуликами та спільною межею з земельною ділянкою гр. ОСОБА_4 розташовані господарська споруда висотою 3 м 70 см, вбиральня висотою 2 м. 50 см. між якими є проміжок 4 м. 50 см на якому росте черешня (а.с.95).
Відповідно до акту, затвердженого комісією Якушинецької сільської ради Вінницького району від 07.08.2018 убачається, що комісією на місці установлено, що у жилому будинку, який знаходиться за вищевказаною адресою на цокольному поверсі є приміщення, площею 16 кв. м., в якому знаходиться котел для опалення будинку, електроплита дляприготування їжі та навісна кухонна шафа. Вентиляція в даному приміщенніприродня за допомогою кватирки та штучна за допомогою шахтноговентиляційного отвору на стелі, без механічної спонуки. На стелі приміщеннявиявлені ознаки, що візуально нагадують грибок (плісняву) чорного кольору, про що і свідчить характерний запах затхлості. Також, комісією було оглянуто паркан сусіда ОСОБА_4 зі сторони ОСОБА_1 , на якому виявлено забруднення, але не виявлено ознак ураження грибком.З метою підтвердження наявності пліснявих грибів та стелі оглянуте і приміщення комісія рекомендувала гр. ОСОБА_1 провести лабораторне дослідження для підтвердження наявності пліснявих грибів у приміщенні та на паркані, провести інструментальні дослідження показників мікроклімату, а саме температури, вологості і освітлення, а також провести інструментальне дослідження ефективності вентиляційної системи (а.с.119).
З фотокарток судом убачається, ( а.с.97) фіксація 21.03.2018 вуликів на території будинковолодіння позивача.
З фотокарток ( а.с., 24-25,120-125) судом убачається фіксація 07.08.2018 паркану з брудом ; нежитлове приміщення позивача , з тріщиною на кахлю та плісняви на плітці на стелі цієї кімнати; з тріщиною на стелі у житловій кімнаті та на зовнішній стені будинку.
Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень, викладених в ст. 103 Земельного Кодексу України ( далі -ЗК ) власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Згідно до ст. 104 ЗК власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
На підставі ст. 106 ЗК власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.
Відповідно до ст.105 ЗК у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.
Згідно до ст.109 ЗК дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а також плоди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних частинах. Кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева, які стоять на спільній межі. Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах.
Сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на спільній межі, повинен один нести витрати на ліквідацію дерев, якщо інший сусід відмовляється від своїх прав на дерева. Вимога на ліквідацію дерев (кущів) виключається, якщо вони служать межовими знаками і залежно від обставин не можуть бути замінені іншими межовими знаками.
Статтею 91 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок, крім інших обов`язків, зобов`язані, зокрема, дотримуватися правил добросусідства.
Відповідно до статті 152 ЗК України та статті 391 ЦК України власник земельної ділянки має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
В судовому засіданні суд у порядку ст.12 ЦПК України, суд роз`яснив учасникам справи, що зокрема позивачу, що у обґрунтування позовних вимог він має право клопотати перед судом про призначення у справі судової будівельно- технічної експертизи, щодо встановлення причинного зв`язку з наявною руйнацією житлового будинку у зв`язку з установленими відповідачем парканом та тимчасової споруди- теплиці, оскільки такі питання які потребують знань в цієї області , але позивач не забажав скористатися таким правом, пославшись на наявність в матеріалах справи достатніх письмових доказів.
В свою чергу, суд вважає , що з урахуванням підстав, предмету та меж позовних вимог, лише невідповідність розмірів паркана відповідача ( по довжині), визначеному розміру у п. 3.19 « Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**», без встановлення в судовому засіданні на підставі належних , допустимих та достатніх доказів наявності об`єктивних даних про існування причинного зв`язку між розмірами паркану , так само місця розташування теплиці і жолоба та утворення плісняві та тріщин у житловому будинку позивача , - не може бути підставою для суду для задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача демонтування за власний рахунок вищевказаного паркана та теплиці.
Тому у задоволені цих позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.
Стосовно позовної вимоги позивача про пересадку від межі на 5 метрів 10 молодих плодових дерев, суд відмовляє також у задоволені даної вимоги, оскільки позивач не довів перед судом належними та достовірними доказами наявність цих 10 молодих дерев, їх місце розташування, а також, те що ці дерева створюють значні незручності у використанні позивачем належної йому земельної ділянки, чи перешкоджають позивачу використовувати частину своєї земельної ділянки за цільовим призначенням.
А зазначення у акті затвердженого сільським головою 15.06.2017 про те, що гілля дерев з боку земельної ділянки відповідача приникають за лінію межи земельної ділянки, дістаючи до покрівлі будинку позивача пошкоджуючи дах та листя дерев у період їх осіннього опадання засмічує водостічну трубу, не є належним та достатнім доказом, оскільки в акті не вказано кількість дерев, їх місцезнаходження, які саме гілки яких саме дерев, достають до даху будинку позивача.
В свою чергу, слід роз`яснити позивачу, що таке вирішення такого питання регламентовано ст.105 ЗК, та не потребує пересадженню дерев, а передбачає, що у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу, власники земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.
Отже, суд відмовляє позивачу у задоволені його позовних вимог по суті, тому заяву відповідача про застосування строків позовної даності- суд не вирішував.
Відповідно до чч. 1,6 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно до ч.2 Постанови КМУ про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 р. № 155), установлено, що коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком;
Так, згідно до граничних розмірів компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних справ пов`язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи затверджених у Додатку до вищевказаної Постанови , судом установлено, що такі не можуть перевищувати 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сукупність дій, необхідних для розгляду справи. Отже, станом на 01.07. 2019 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1936 гривень : 2 = 968 гривень.
Позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача витрати на користь позивача за надання правничої допомоги в сумі 1 000 гривень, на що надав розрахунок виконаних робіт, квитанцію (а.с.98-100), в свою чергу, позивач є особою з інвалідністю 2 групи, а тому був звільнений від сплати судового збору при подачі даного позову до суду (п.9 ч.1 ст.5 Закону України « Про судовій збір»)
У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, враховуючи вимоги ч.1 ст. 141 ЦПК судові витрати за надання позивачу правничої допомоги до стягнення з відповідача не підлягають.
Представник відповідача - Гурба М.В. просив суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу надану адвокатом Гурба М.В. в розмірі гонорару - 4 000 гривень.
Відповідно до ч.ч.1 ,6 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Між тим, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді адвокатом регламентовано у пункті 1 частини третьої статті 133, статтях 137, 141, 142 ЦПК .
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», як особа, з інвалідністю ІІ групи та у задоволені позову якому відмовлено судом у повному обсязі.
Тому суд вважає за необхідне понесені відповідачем ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири ) тисячі гривень частково компенсувати за рахунок державі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,- у розмірі 968 ( дев`ятсот шістдесят вісім) гривень, із приведеного вище розрахунку на підставі Постанови КМУ про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави, редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 р. № 155).
В іншій частині відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги відповідачу - відмовити.
Керуючись ст.ст.141, 258, 259, 263-265 ЦПК, Суд,-
УХВАЛИВ :
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю та зобов`язаня вчинити дії, - відмовити у повному обсязі.
Понесені відповідачем ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 ( чотири ) тисячі гривень частково компенсувати за рахунок державі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,- у розмірі 968 ( дев`ятсот шістдесят вісім) гривень, а інший частині- відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти дні з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 12.07.2019.
Суддя :
