Справа № 128/2734/17
Провадження № 22-ц/801/1945/2019
Категорія: 2
Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.
Доповідач:Копаничук С. Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2019 року
Справа № 128/2734/17
м. Вінниця
Вінницький
апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого : Копаничук С.Г.
суддів: Денишенко Т.О., Оніщука В.В.
при секретарі: Богацькій О.М.
учасники справи :
позивач : ОСОБА_1
відповідачі : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду від 02.07.2019 року ,ухвалене в приміщенні цього суду суддею Саєнко О.Б., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою ,-
В с т а н о в и в :
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, посилаючись на те, що згідно свідоцтва про право власності від 22.12.2010 року йому належить на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та згідно до державного акту на право власності на землю від 21.04.2006 року - земельна ділянка на якій він розміщений , площею 0,1275 га для будівництва і обслуговування житлового будинку. Між його ділянкою та ділянкою по АДРЕСА_2 ,власником якої є ОСОБА_2 , з 1997 року існувала металева огорожа висотою 120 см. В період 2015-2016 років відповідач без погодження з ним демонтував цю огорожу і в порушення п.3.19 ДБН 360-92 і п.6.7 Правил планування та забудови сіл і селищ, затверджених рішенням 14 сесії 22 скликання Вінницької обласної ради , встановив паркан із металевого профілю на металевому каркасі і бетонному підмурку висотою200-250 см, що затіняє його земельну ділянку та будинок .Крім того, ОСОБА_2 впритул до вказаної огорожі звів некапітальну споруду -теплицю з металевого каркасу з водовідвідним жолобом, вода з якого стікає під фундамент його будинку та підвальне приміщення, що призводить до руйнування будинку. Посилаючись на ст.ст.386,391 ЦК України ,ч.2 ст.152 ,158 ЗК України ,просив усунути перешкоди в користуванні будинком та земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача за власний рахунок демонтувати паркан із суцільного металевого профілю на металевому каркасі та бетонній основі та теплицю із металевого каркасу та відшкодувати судові витрати.
У листопаді позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, якою зазначив, що відповідачем без погодження із ним ,на відстані 1-1,5 метрів від спільної межі висаджено 10 молодих фруктових дерев , що підтверджено актом комісії місцевої ради. Посилаючись на порушення відповідачем норм ДБН Б.2.4-1-94 ,просив пересадити дерева на відстань не менше 5 метрів від зазначеної межі.
В процесі розгляду справи відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача.
Рішенням Вінницького районного суду від 02.07.2019 року у задоволенні позову відмовлено ,понесені ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 4000 грн. частково, в розмірі 968 грн., компенсовано за рахунок держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити. Послався на неправильне встановлення судом обставин справи ,невірне застосування норм права та здійснення висновків ,які їм не відповідають. Зокрема, зазначив, що між земельними ділянками сторін існувала огорожа із металевої сітки, висотою 120 см, яка в період 2015-2016 років була без погодження з позивачем демонтована і споруджена огорожа з металевого профілю висотою від 200 до 250 см від рівня грунту, яка затіняє його будинок, земельну ділянку. Також вказав на те, що суд при з`ясуванні обставин справи ,оцінці доказів не врахував ,що зазначені в позові порушення підтверджуються актами комісій органів місцевого самоврядування з участю відповідальних осіб , які їх зафіксували, зокрема, кількість висаджених дерев і відстань від межі ,пошкодження будинку та висота спорудженого паркану .
Заперечуючи у відзиві проти скарги, представник відповідача- адвокат Гурба М.В. вважає рішення суду законним і обґрунтованим ,а доводи скарги безпідставними. Зазначив, що Правила планування та забудови сіл і селищ Вінницької області, які регулювали висоту встановлення парканів, втратили чинність 12.03.2011 року в зв`язку з набранням чинності ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», а будь-яких інших нормативних актів місцевими радами з цього питання не приймалось ; позивач знав про встановлення паркану ще з 2011 року ,а звернення його до суду з позовом щодо паркану у 2017 році свідчить про зловживання правом; факт встановлення ним паркану на межі з позивачем висотою до 2 метрів вчинено з метою самозахисту; теплиця не є капітальною спорудою , не порушує ДБН 360-92 і створює небезпеки для позивача ; а чинний ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», затверджених Наказом Мінбудархітектури України N 6 від 05.01.1994 року регулює територіальну організацію системи озеленення територій і не регулює порядок розміщення зелених насаджень на території присадибних ділянок ,що регулюються п.2.18 ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України», що передбачає таку ж відстань ,проте належних доказів її порушення відповідачем позивач не надав.
Згідно ст..367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ст.264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;6) як розподілити між сторонами судові витрати;7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідає не повністю .
Суд першої інстанції встановив, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23.03.2011року було усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_1 будинком та земельною ділянкою і зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок зрізати 11 молодих дерев висаджених на земельній ділянці ОСОБА_2 зі сторони межі земельної ділянки ОСОБА_1 , та демонтувати вигрібну яму, що побудована на земельній ділянці по АДРЕСА_2 . В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зобов`язання - ОСОБА_1 зрізати дерева висаджені на відстані менше 5 метрів до межі, знесення самочинно збудованих вигрібну яму, тамбура, в`їзд в підвал, прибудову "а2", сарай "б", сарай "Б", сарай "Е", душ "В", вбиральню "Г", погріб "П/Б", компостну яму, що розташовані по АДРЕСА_1 відмовлено. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 18.10.2012 відмовлено в задоволенні заяви відділу ДВС про встановлення та зміну способу виконання рішення суду. Відмовлено в задоволенні зави ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання рішення суду (а.с.82-83).
ОСОБА_1 з 2006 року є власником земельної ділянки, площею 0,1275 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 та з 2010 року - житлового будинку за вказаною адресою, у якому він проживає. Власником суміжного будинку з 2011 року та з 1996 року земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 . Вказані будинковолодіння на час розгляду справи розділяє по усій межі паркан на бетонному фундаменті у вигляді металевого профілю на металевому каркасі, заввишки 2-2,5 метри в залежності від рівня грунту . З акту комісії Якушинецької сільської ради Вінницького району від 15.06.2017 року вбачається, що на спільній межі між будинковолодіннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по всій довжині, встановлений паркан з суцільного металевого профілю на металевому каркасі та бетонному підмурку, загальною висотою від 200 см до 250 см,в залежності від рівня ґрунту з боку земельної ділянки гр. ОСОБА_1 . З боку будинковолодіння ОСОБА_2 впритул до огорожі на відстані 190 см від будинку ОСОБА_1 влаштована некапітальна споруда- теплиця з металевого каркасу обтягнута ПВХ прозорою для сезонного використання. У верхній частині теплиці по всій її довжині з боку огорожі гр. ОСОБА_2 влаштував водовідвідний жолоб, з якого вода стікає під фундамент паркану. Щодо відведення атмосферних вод з будинку ОСОБА_2 ,то комісія не змогла потрапити на належну йому земельну ділянку для детального обстеження, однак при огляді зазначеної ділянки з боку земельної ділянки ОСОБА_1 виявлено що водостічна труба з даху будинку ОСОБА_2 спрямована в бік спільної межі з земельною ділянкою гр. ОСОБА_1 , за допомогою жолоба, край якого закінчується на відстані приблизно 1 м. від межі. Під час роботи комісії ОСОБА_1 звернув увагу на те, що гілля дерев з боку земельної ділянки ОСОБА_2 проникають за лінію межі земельної ділянки, дістаючи до покрівлі будинку ОСОБА_1 пошкоджуючи дах, та листям сусідських дерев в період їх осіннього опадання засмічується водостічна система. Даний факт, підтвердився.
З листа сектору державного архітектурно-будівельного контролю Якушинецької сільської ради Вінницького району позивачу ОСОБА_1 від 20.04.2017 року вбачається, що була проведена перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм та стандартів і правил при виконанні ОСОБА_3 . робіт по будівництву теплиці. За результатами перевірки 10.04.2017 року встановлено , що гр. ОСОБА_2 влаштував споруду з дерев`яно - металевого каркасу без фундаменту, обтягнутого ПВХ прозорою плівкою, (теплиця розмірами: довжиною - 9м., шириною - близько 2 м., висотою 1,70 м.). Одною із стінок даної споруди являється елемент огорожі по межі між домоволодіннями, вищезгадана споруда не є капітальною та призначена для сезонного використання. Згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків, затвердженої наказом Державного комітету будівництва ,архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, дана споруда не належать до самочинного будівництва, оскільки не являється таким зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд, навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів,естакад, літніхдушових, теплиць, свердловин, криниць,люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям полегшеної конструкції, погребів, входів в погреби, піді стін, воріт, хвірток, приямків, терас, ганків. (а.с.19).
Згідно акту комісії Якушинецької сільської ради в складі заступника сільського голови, головного спеціаліста ДАБК, землевпорядника сільської ради від 12.10.2017 року (а.с.40) , розглянувши звернення ОСОБА_1 щодо дотримання ОСОБА_2 правил добросусідства , ОСОБА_2 комісію на свою земельну ділянку не допустив ,а при огляді земельної ділянки останнього з боку ділянки ОСОБА_1 виявлено ,що на ній висаджено 10 молодих дерев ,відстань посадки яких від межі складає близько 1-1,5 метра ,а також встановила тріщини між будинком ОСОБА_1 та відмосткою будинку(а.с.40)
Як вбачається з акту комісії Якушинецької сільської ради Вінницького району від 16.11.2017 року , остання не змогла потрапити на земельну ділянку ОСОБА_1 в зв`язку з його відсутністю та усною незгодою гр. ОСОБА_4 . Щодо самовільного будівництва житлового будинку, сараю, літньої кухні а також дерев, які ростуть ближче 5 метрів від межі на земельній ділянці гр. ОСОБА_1 , то дані питання розглядалися Вінницьким районним судом (справа №2-72/11), у відповідності до рішення якого було відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні вимог про знесення вищевказаних будівель і споруд а також зрізці дерев. На місцевості встановлено, що гілля черешні, яка росте на земельній ділянці ОСОБА_1 перетинає лінію межі. Висота огорожі між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , при проведені обміру огорожі з боку земельної ділянки ОСОБА_2 в загальному склала від 1,8 м до 2,1 м (в зв`язку з нахилом ґрунту) з розривом до 2 см між фундаментом та металопрофілем .Затінення земельної ділянки огорожею, яку облаштував ОСОБА_2 на спільній межі, під час роботи комісії (о 9 ранку) виявлено не було. У житловому будинку гр. ОСОБА_1 з боку межі із земельною ділянкою ОСОБА_2 є 2 вікна, які розташовані в підвальному приміщенні. Земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться з південної сторони по відношенню до земельної ділянки ОСОБА_2 (а.с.77).Правилами благоустрою території Якушинецької сільської ради, не встановлені розміри огорожі між суміжними будинковолодіннями в населених пунктах Якушинецької об`єднаної територіальної громади.
Згідно відповіді Вінницького районного управління поліції від 07.06.2016 року , останній звертався 04.06.2019 року до органів поліції з приводу демонтування паркану з металевої сітки «рабиця» ОСОБА_2 (а.с.93)
Відмовляючи у задоволенні позову ,суд виходив із того, що факти чинення перешкод в користуванні належним позивачеві будинком та земельною ділянкою , зведеним відповідачем парканом ,теплицею та висадженням дерев, позивачем не доведені належними,допустимими і достатніми доказами.
Однак, в повній мірі з таким висновком погодитись не можна ,оскільки суд дійшов до нього, допустивши порушення норм матеріального і процесуального права.
Правовідносини сторін, що витікають з даних вимог , регулюються ЦК України, ЗК України та нормами ДБН-360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування 17.04.1992 N 44 ,ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», затверджених Наказом Мінбудархітектури України N 6 від 05.01.1994 року, Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів ,затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 р. N 173
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.ч.2,3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом : а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав ; в) визнання угоди недійсною ; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування ; ґ) відшкодування заподіяних збитків ; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Зі змісту ст.91 ЗК України вбачається, що власники земельних ділянок зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Згідно ч.ч.1,2 ст.103 ЗК України (Зміст добросусідства ) власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Згідно ст.104 ЗК власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
Стаття 105 ЗК гласить,що у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.
Відповідно до п. 4.13 ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», затверджених Наказом Мінбудархітектури України N 6 від 05.01.1994 року ,чинних на час правовідносин, відстань від будинків і споруд , до дерев і чагарників належить приймати за табл. 4.1.,зокрема, від зовнішніх стін будівель та споруд, меж сусідніх ділянок до осі стовбура дерева 5,0 м.
Крім того, як роз`яснила Державна архітектурно-будівельна інспекція України у листі від 24.04.2015 р. N 40-203-19/3733 на звернення з приводу спорудження огорож, планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням законних інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд та містобудівних та планувальних вимог і обмежень щодо гранично допустимої висоти будівель, мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються, до меж земельної ділянки (згода суміжних землекористувачів), мінімально допустимі відстані від об`єкта, який проектується, до існуючих будинків і споруд та огорожі. Встановлення огорожі на межі між сусідніми землекористувачами регламентовано ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (п. 3.25). Відповідно до зазначеного пункту ДБН 360-92 ,розташування і орієнтація житлових та громадських будинків повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до "Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией зданий и территорий жилой застройки" та СНІП II- 4-79 "Естественное и искусственное освещение" як в будинках, що будуються, так і в сусідніх житлових і громадських будинках. Для догляду за будинками і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.
Згідно п.3.19* ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» площа території, яку відводять під садибну забудову, повинна забезпечити розміщення обсягів будівництва і формування планувальних одиниць у погодженні з планувальною структурою міста і системою громадських центрів. Район садибної забудови може бути сформований окремими житловими чи блокованими будинками з присадибними (приквартирними) ділянками з господарськими будівлями або без них. Забудова цих районів не повинна перевищувати 4-х поверхів. Поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правилами забудови в залежності від розміру ділянок, умов інженерного обладнання, інсоляції будинків та територій.
Крім того, відповідно до п.п.1.1,1.2,4.5 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів ,затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 р. N 173,які є обов`язковими для дотримання всіма суб`єктами ,в т.ч. громадянами України , планувальна організація території житлового району (кварталу) повинна забезпечувати в житлі та на території поблизу будинків сприятливий мікроклімат, нормативні акустичний та інсоляційний режими. Зі змісту п.4.6 цих Правил в Україні вбачається ,що тривалість інсоляції повинна становити для житлових приміщень та прирівнених до них будівель та дворових територій не менше 2,5 годин на день на період з 22 березня до 22 вересня та нормативна безперервна тривалість інсоляції на добу має забезпечуватись протягом 3 годин. Згідно п. 2.4 Правил кліматичні умови (температура повітря, вітровий режим, сонячна радіація і т. ін.) мають відповідати будівельним нормам та правилам, оскільки вони визначають систему та вид забудови, що забезпечує оптимальні гігієнічні умови проживання населення (інсоляцію, провітрювання, захист від вітру та ін.)
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування , а за ст.79 ЦПК достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Таким чином ,позивач належними, допустимими і достовірними доказами повинен був довести порушення відповідачем його прав на користування майном ,виходячи із існуючих норм, незручності використання ним, як суміжним землекористувачем,земельної ділянки відповідно до цільового призначення з точки зору принципів добросусідства ,які підлягають захисту.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог щодо зобов`язання знесення теплиці, суд вірно виходив із того, що остання є не будівлею капітального типу ,а є тимчасовою спорудою, призначеною для сезонного користування .Належних, допустимих та достатніх доказів причинно-наслідкового зв`язку розміру, місця розташування теплиці та стічного жолоба із пошкодженням житлового будинку (утворенням плісняви, тріщин) позивач не надав, клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для з`ясування згаданого питання, яке потребує спеціальних знань, не заявляв. Крім того, згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків, , затвердженої наказом Державного комітету будівництва ,архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, зведення на земельній ділянці теплиці ,як тимчасової будівлі, не відноситься до самочинного будівництва і, відповідно, не може розглядатись як підстава для її знесення .
Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу і висновок суду щодо цієї частини позовних вимог, є обгрунтованим.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд не звернув увагу на те, що факти зведення огорожі висотою близько 2,1 метрів (а.с.83) та відстані висаджених дерев від межі, що не перевищує 5 метрів , не спростовує у своїх заявах та відзивах до суду і сам відповідач, зазначаючи лише, що дерева є низькорослі ,а висота паркану викликана самозахистом від позивача.
Разом із тим, питання з`ясування обставин наявності порушень законних інтересів позивача , дотримання правил добросусідства в частині висоти огорожі, кількості та відстані висадки дерев від межі , не потребують спеціальних знань, оскільки відповідні належні, допустимі і достатні докази їх наявні у матеріалах справи.
Ст.189 ЗК України визначено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
В разі порушення відповідачем норм земельного законодавства,в тому числі в частині добросусідства, за вимогою позивача орган самоврядного контролю повинен провести перевірку, повідомити про її проведення відповідача та скласти за її результатами акт перевірки.
З актів , складених комісіями Якушинецької сільської ради та затверджених головою від 15.06.2017 року , від 12.10.2017 року ,від 16.11.2017 року щодо інформації в рамках позовних вимог вбачається , що висота встановленого на межі між будинковолодіннями паркану на бетонному фундаменті із металопрофілю становить від 200 см до 250 см від рівня грунту з боку земельної ділянки ОСОБА_1 і з 1,8м до 2,1 м з боку земельної ділянки ОСОБА_2 ; на земельній ділянці ОСОБА_2 висаджені 10 молодих дерев,відстань посадки яких від межі складає близько 1-1,5 метри; гілля дерев з боку земельної ділянки ОСОБА_2 проникають за лінію межі ,дістають до покрівлі будинку позивача, пошкоджуючи дах ,а листям засмічується водостічна система його будинку. Щодо затінення земельної ділянки огорожею ,то на 9 годин ранку його виявлено не було ,а у житловому будинку ОСОБА_1 з боку межі ОСОБА_2 є в наявності два вікна підвального приміщення (а.с.18,40,77)
Акти органу місцевого самоврядування , є актами складеними уповноваженим органом з контролю за додержанням земельного законодавства,а тому являють собою належні,допустимі докази як зазначених у актах обставин ,що не потребують для їх встановлення спеціальних знань і констатують факти як порушення відповідачем чинних на час правовідносин норм ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» (п. п. 4.13 ) щодо 5м відстаней від межі сусідньої ділянки до осі стовбура дерева,так і порушення правил добросусідства ,що перешкоджають позивачу користуванню будинком та належному використанню земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку. Можливість у інших спосіб відновити порушені права позивача, ніж шляхом зобов`язання відповідача пересадити дерева на необхідну відстань 5 м від межі ,не вбачається.
Незважаючи на те,що Правила планування та забудови сіл і селищ Вінницької області,затверджені рішенням 14 сесії 22 скликання Вінницької обласної Ради від 30.01.1998 року,що обмежували паркани висотою 1,3 м, втратили чинність із набранням чинності ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності »від 19.05.1998 року ,а інші нормативні акти ,що регулюють висоту парканів в межах сіл не приймалось,колегія суддів оцінивши докази в їх сукупності ,з врахуванням конкретних обставин справи і змісту добросусідства , вважає, що вимоги в частині демонтування глухого паркану на бетонному фундаменті із металевого профілю ,висотою близько 2 метрів підлягають частковому задоволенню в частині демонтажу металевого профілю на металевому каркасі.
Колегія дійшла такого висновку,виходячи із неоспорених обставин знаходження житлового будинку ОСОБА_5 в безпосередній близькості від межі земельних ділянок, діючих санітарних норм і загального змісту поняття добросусідства ,що передбачає зобов`язання власників земельних ділянок обрання таких способів використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). При цьому колегія суддів вважає ,що оскільки висота паркану із металевого профілю (порівняно із нормами, яких дотримувались раніше у даній місцевості -1,3 м) є зависокою що ,перешкоджає санітарним нормам и правилам забезпечення інсоляцією будівель и територій житлової забудови та провітрювання ,металевий профіль паркану повинен бути демонтований.
Щодо бетонного фундаменту ,то колегія суддів вважає ,що оскільки спору щодо межі між сторонами немає, бетонний фундамент паркану на межі використовувався тривалий час обома сторонами і жодним чином не чинить позивачу перешкод в користуванні будинком і земельною ділянкою,а також те,що він може в майбутньому використовуватись за призначенням для зведення на ньому паркану,який відповідатиме санітарним нормам щодо забезпечення належної інсоляції ,провітрювання ,тощо ,вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те ,що норми ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», затверджені Наказом Мінбудархітектури України N 6 від 05.01.1994 року регулюють територіальну організацію системи озеленення територій на території сільських рад і не регулюють порядок розміщення зелених насаджень на території присадибних ділянок , не заслуговують на увагу Відповідно до п.1.2. ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» ці норми обов`язкові для всіх державних, кооперативних і громадських підприємств, організацій і установ, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території сільських населених пунктів, а також для фермерських (селянських) господарств та індивідуальних забудовників.
Колегія суддів вважає,що позовна давність позивачем не пропущена, оскільки з матеріалів справи вбачається звернення позивача до органів поліції з приводу демонтажу відповідачем огорожі із сітки «Рабиця», що було зареєстроване в Журналі Єдиного обліку обліку заяв та повідомлень за №3531, у червні 2016 року,а з позовом ОСОБА_1 звернувся до суду в жовтні 2017 року.
Оскільки суд допустив порушення ст..89 ЦПК України щодо оцінки доказів в їх сукупності, неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, допустив недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково ,а рішення суду згідно ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову .
Відповідно до ч.1,6,13 ст.141 ЦПК України підлягає перерозподілу і стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог і розмір понесених судових витрат. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 ,який згідно закону звільнений від сплати судових витрат, задоволені частково ,колегія суддів вважає,що з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1600 грн.
Керуючись ст.ст.367,376,382,384 ЦПК України,-
П о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького районного суду від 02.07.2019 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.
Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 належним йому житловим будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .
Зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок демонтувати частину паркану у вигляді металевого профілю на металевому каркасі, а також пересадити 10 (десять) фруктових дерев, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , на відстань не менше 5 (п`яти) метрів від межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1600 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Головуючий /підпис/ С.Г. Копаничук
Судді : /підпис/ Т.О. Денишенко
/підпис/ В.В. Оніщук
Згідно з оригіналом
Суддя С.Г. Копаничук
