Справа № 128/2734/17
Провадження № 22-ц/801/112/2020
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.
Доповідач:Сало Т. Б.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2020 року
Справа № 128/2734/17
м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Ковальчука О.В., Якименко М.М., секретар Кирилюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 липня 2019 року, ухвалене суддею Саєнко О.Б. в м. Вінниці, повне рішення складено 12 липня 2019 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому згідно збільшених позовних вимог просив: - усунути перешкоди у користуванні належними йому на праві приватної власності житловим будинком та земельною ділянкою площею 0,1275 га, розташованими в АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_3 за власний рахунок демонтувати встановлений між їхніми земельними ділянками паркан з суцільного металевого профілю на металевому каркасі та на бетонному підмурку, теплицю з металевого каркасу, обтягнутого ПВХ прозорою плівкою, установлену на належній йому земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_1 ; - пересадити на відстань не менше 5 метрів від межі між земельними ділянками 10 молодих фруктових дерев, висаджених на належній йому земельній ділянці.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 02 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 липня 2019 року скасовано. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_2 належним йому житловим будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_3 за власний рахунок демонтувати частину паркану у вигляді металевого профілю на металевому каркасі, а також пересадити 10 фруктових дерев, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , на відстань не менше 5 метрів від межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 . В іншій частині вимог відмовлено.
03 грудня 2019 року ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Вінницького районного суду Вінницької області у даній справі від 02 липня 2019 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2
Вказує, що суд першої інстанції під час розгляду справи порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Вирішення позовних вимог у даній справі безпосередньо стосується її прав та законних інтересів, як співвласника майна, щодо якого заявлено вимоги про знесення.
Зазначає, що вона та відповідач ОСОБА_3 перебувають у шлюбі з 2 вересня 1979 року. Під час шлюбу ними на праві приватної власності набуто нерухоме майно, зокрема, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, в тому числі і паркан, що розташовані по АДРЕСА_1 . Також під час перебування в шлюбі на присадибній ділянці вони посадили 10 фруктових дерев. Тому в силу ст. 60 СК України їй та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить все майно набуте під час перебування в шлюбі.
Враховуючи викладене, Вінницький районний суд Вінницької області ухвалюючи оскаржуване рішення у даній справі, вирішив питання про її права на майно, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 липня 2019 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що провадження у справі слід закрити з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 зазначає, що вирішення позовних вимог у даній справі безпосередньо стосується її прав та законних інтересів, як співвласника майна, щодо якого заявлено позовні вимоги.
Верховний Суд в своїй постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17 наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.
У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як слідує із рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 липня 2019 року, суд першої інстанції не порушив право ОСОБА_1 на майно, про що вона зазначає в апеляційній скарзі, оскільки вказаним рішенням відмовлено у задоволенні позову.
У мотивувальній та резолютивній частинах вказаного рішення відсутні висновки суду про права та обов`язки ОСОБА_1 , тому підстави вважати, що районний суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 відсутні.
Слід звернути увагу, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. На відміну від позивача, відповідач – це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала, чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Позивач, який вважає, що саме відповідач ОСОБА_3 порушив його права, клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідача дружини ОСОБА_3 не заявляв, а отже не було підстав вважати, що за вимогами позову повинна відповідати також дружина відповідача, тобто, всі викладені в позові обставини стосуються лише відповідача.
В апеляційній скарзі апелянт також не зазначила обставин, за яких вона повинна була бути відповідачем (співвідповідачем), що могло б стверджувати про необґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Крім того, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 липня 2019 року скасовано в апеляційному порядку, а якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
Аналогічна позиція викладена в постанові ВСУ від 10 червня 2015 року у справі №6-449цс15.
Оскільки рішенням суду про відмову у позові не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , вона не відноситься до кола осіб, які у відповідності до положень статті 352 ЦПК України мають право апеляційного оскарження у даній справі.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, апеляційний суд закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу (частина друга статті 362 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 352, 362, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 липня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю та зобов`язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 30 січня 2020 року.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.В. Ковальчук
М.М. Якименко
