Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 459/895/18
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05.09.2019 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та застоводавця ОСОБА_5 про негайне повернення застави в повному обсязі у кримінальному провадженні № 12017140150002160 від 15.12.2017 року про обвинувачення ОСОБА_4 за ст.ст. 296 ч.4, 296 ч.1, 129 ч.1 та 309 ч.2 КК України,-
в с т а н о в и в:
У провадженні Сокальського районного суду Львівської області знаходиться вказане вище кримінальне провадження.
Заставодавець ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні повторно заявили клопотання про повернення заставодавцю внесеної грошової застави, посилаючись на те, що ухвалою слідчого судді від 16.12.2017 року обрано ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави в сумі 35 240 грн.. Застава була внесена ОСОБА_5 (заставодавцем). Ухвалою від 14.02.2018року дія запобіжного заходу продовжена до 16.03.2018 року. 02 квітня 2018 року заставодавцем подано клопотання про повернення застави, але в підготовчому судовому засіданні суд, безпідставно відмовив в задоволенні даного клопотання. Посилаючись на вищенаведене, а також на рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 року (справа №1-р/2017) просять повернути ОСОБА_5 внесену нею грошову заставу в розмірі 35 240 грн. повністю, так як вона не бажає звернення застави на виконання судового вироку, крім того відсутні правові підстави втручання у вільне володіння заставодавцем вказаним майном.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його заставодавець ОСОБА_5 клопотання підтримали, обвинувачений клопотання доповнив, посилаючись на те, що обвинувачений постійно з`являється в судові засідання, та виконує покладені на нього судом обов`язки на протязі півтора року, а потерпілий навпаки протягом цього часу жодного разу не з`явився в судові засідання. Обвинувачений згідний на будь-який запобіжний захід , що призначить суд ( навіть тримання під вартою), оскільки в сім`ї велика матеріальна скрута і він хоче повернути матері внесені нею кошти за заставу. Він не буде в майбутньому ухилятися від правосуддя, строк дії обов`язків закінчився більше року тому, з новим клопотанням прокурор не звертався.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо даного клопотання заперечив , клопотання є безпідставним, вважає що обвинувачений не довів, що зменшились ризики, які існували при застосуванні запобіжного заходу.
В судове засідання потерпілий ОСОБА_6 неодноразово не прибув та не повідомив про причини неявки в суд.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Усі запобіжні заходи, які визначені законом, обираються на строк, визначений ухвалою, але не більше 60 днів. Тобто запобіжний захід діє, доки діє ухвала та діє строк, який визначений у ній. Із спливом строку дії ухвали припиняється і дія запобіжного заходу, якщо останній не був продовжений іншою ухвалою.
Стаття 203 КПК України визначає, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.
Частина 11 статті 182 КПК України передбачує, що застава, яка не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Частина 2 статті 196 КПК України встановлює, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк на який їх покладено.
Частина 1 статті 197 КПК України встановлює, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів.
Згідно пункту 6 статті 195 КПК України вбачається, що обов`язки, передбачені цією статтею, можуть бути покладені на строк не більше двох місяців. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.
Деяка судова практика, виходячи лише з визначення «в цій частині», породила правову конструкцію, за якою застава після спливу строку покладених обов`язків продовжує забезпечувати загальний обов`язок виконання вимог слідчого/прокурора.
Проте, якщо проаналізувати пункт 6 статті 195 КПК України на окремі правові категорії, суд приходить до висновку, що все ж таки зі спливом строку покладених обов`язків застава все ж таки має бути повернута заставодавцю і вона не є безстроковою, а саме:
1) застава забезпечує лише «покладені» відповідні обов`язки, це передбачено самою статтею. Обов`язки покладаються лише ухвалою суду;
2) правова природа загального обов`язку виконання вимог слідчого/прокурора, який згідно з помилковою судовою практикою наче б то продовжує забезпечуватись заставою після спливу покладених ухвалою обов`язків, не полягає у «покладенні» на особу цього обов`язку. Правова природа загального обов`язку виконання вимог полягає у «виникненні» обов`язку у зв`язку із набуттям особою певного статусу.
Відповідно до узагальнення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування слідчим суддею клопотань про забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014 року вбачається, що при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді застави слідчим суддям потрібно керуватись положенням ч.6 ст. 194 КПК України , згідно із якою обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. Водночас у разі необхідності цей строк може бути продовжено за клопотанням лише прокурора в порядку, визначеному у ст. 199 КПК . Однак КПК України не передбачає можливості звернення із окремим клопотанням про продовження строків виконання обов`язків, а тому за необхідності продовження цього строку звернення до слідчого судді оформляються клопотанням про продовження строків дії запобіжного заходу.
Враховуючи наведене вище, беручи до уваги те, що відносно обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, заставу внесено заставодавцем, то клопотання заставодавця ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про повернення заставодавцю внесеної грошової застави підлягає до задоволення з наступних підстав :
в судовому засіданні встановлено, що в провадженні Сокальського районного суду на стадії підготовчого судового засідання знаходиться кримінальне провадження № 12017140150002160 від 15.12.2017 року про обвинувачення ОСОБА_4 за ст.ст. 296 ч.4, 296 ч.1, 129 ч.1 та 309 ч.2 КК України у якому згідно ухвали слідчого судді Червоноградського міського суду Львівської області від 16.12.2017 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 12.02.2018 року із можливістю внесення застави в розмірі 35240 грн., якою також покладено обов`язки на підозрюваного, визначено строк дії ухвали до 12.02.2018 року.
Ухвалою слідчого судді Червоноградського міського суду Львівської області від 14.02.2018 року підозрюваному ОСОБА_4 згідно клопотання прокурора продовжено строк дії обов`язків , покладених на підозрюваного ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту із визначенням розміру застави , до 16.03.2018 року.
Статтею 201 КПК України передбачено, що підозрюваний, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу. Обвинуваченим такі клопотання про зміну запобіжного заходу подавалися в Червоноградський міський суд і зараз він згідний щоб йому йому обрали в суді будь-який запобіжний захід крім застави.
Судом встановлено, що після 16.03.2018 року прокурором не подавалися в суд клопотання про продовження строку дії обов`язків , покладених на підозрюваного ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту із визначенням розміру застави . Згідно ч.6 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. Водночас у разі необхідності цей строк може бути продовжено за клопотанням лише прокурора в порядку, визначеному у ст. 199 КПК . Однак КПК України не передбачає можливості звернення із окремим клопотанням про продовження строків виконання обов`язків, а тому за необхідності продовження цього строку звернення до слідчого судді ( суду) оформляються лише клопотанням про продовження строків дії запобіжного заходу у вигляді застави, що не було зроблено жодного разу прокурором.
Також суд вважає, що стороною захисту було в судовому засіданні доведено наявність обставин, які не були предметом розгляду при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави та які мають суттєве значення для вирішення такого питання чи які свідчать про відсутність ризиків, зазначених в ухвалі про застосування запобіжного заходу.
Виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, покладених на нього ухвалою про застосування запобіжного заходу, свідчить не лише про виконання ухвали слідчого судді , але і є обставиною, яка свідчить про відсутність існуючих ризиків.
Також з цих підстав суд погоджується із твердження сторони захисту та обвинуваченим про припинення запобіжного заходу у вигляді застави з вищенаведених підстав.
Згідно ч.11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
В ст. 182 КПК України чітко не зазначено, що застава є безстроковим запобіжним заходом, що є прогалиною в законодавстві, оскільки може двояко трактуватися судами при вирішенні цих питань.
Відповідно до ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдовувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та застоводавця ОСОБА_5 про негайне повернення застави в повному обсязі у даному кримінальному провадженні слід задоволити.
Керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, суд,-
у х в а л и в:
клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та застоводавця ОСОБА_5 про негайне повернення застави в повному обсязі у даному кримінальному провадженні - задоволити.
Повернути застоводавцю ОСОБА_5 внесену нею заставу в розмірі 35240 грн. 00 коп. у даному кримінальному провадженні.
Час оголошення повного тексту ухвали 09.09.2019 року о 16 год. 30 хв.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1
