Дата документу 26.11.2019 Справа № 310/10621/18
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 310/10621/18
Провадження №22-ц/807/2590/19
Головуючий в 1-й інстанції – Вірченко О.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2019 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого
, судді-доповідача
КухаряС.В.,
суддів:
КриловоїО.В., Онищенко Е.А.,
секретарБабенкоТ.І.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 червня 2019 року, постановлену у м. Бердянськ у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бердянської районної державної адміністрації, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсними загальних зборів та скасування розпорядження,-
В С Т А Н О В И В:
У червні 2019 року Бердянська районна державна адміністрація Запорізької області звернулась до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 грудня 2018 року, якою заборонено Бердянській районній державній адміністрації та Берестівській громаді Бердянського району Запорізької області передавати у власність земельні ділянки (сіножаті, пасовища та багаторічні насадження) колишнього КСП «Україна» с. Миколаївка громадянам – власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай).
В обґрунтування клопотання заявником зазначено, що визнання недійсним протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних ділянок (паїв) від 15 березня 2018 року та скасування розпорядження голови Бердянської райдержадміністрації про його затвердження від 19 квітня 2018 року № 154, як того вимагають позивачі, є підставою для скасування всіх розпоряджень голови Бердянської райдержадміністрації про передачу земельних ділянок колишнього КСП «Україна», які були передані раніше. Заявник просив врахувати: 1) невідповідність виду забезпечення позову способу захисту порушеного права; 2) неспівмірність заявлених позовних вимог та способу захисту забезпечення позову, оскільки в даному випадку інтереси двох осіб протистоять інтересам 999 осіб; 3) фактичне часткове задоволення позову, оскільки для проведення повторного розподілу земель необхідна наявність всіх вільних (неоформлених у власність) земельних ділянок, а заборона передавати землі у власність створює саме такі умови та спір по суті не вирішує. Заборона Берестівській сільраді здійснювати передачу права власності на розподілені земельні ділянки означає також заборону колишнім членам КСП «Україна» та спадкоємцям отримати у власність належні їм земельні ділянки, що порушує право 999 осіб, які не оскаржили рішення, і суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 червня 2019 рокув задоволенні клопотання Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області про скасування заходів забезпечення позову, відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду Бердянська районна державна адміністрація Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість висновків суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення вимог заяви про скасування заходів забезпечення позову у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те що,при постановці судом першої інстанції оспорюваної ухвали, не було враховано, що заходи забезпечення позову, які просив скасувати заявник не відповідають способу захисту порушеного права позивачів, а заявлені ними позовні вимоги не співмірні із способом забезпечення позову.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, мотивованою та законною і не має жодних підстав для її скасування, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За положенням ч. 1 п. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу – без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа – ОСОБА_3 , про визнання недійсним протоколу загальних зборів та скасування розпорядження.
Вказаний позов мотивовано тим, що рішення зборів власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП «Україна» с. Миколаївка Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 15 березня 2018 року, оформлене протоколом № 2, а також розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації від 19 квітня 2018 року № 154 «Про затвердження Протоколу зборів власників сертифікатів земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна», с. Миколаївка Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 15 березня 2018 року, оформлене протоколом № 2» є незаконними і підлягають скасуванню, оскільки на зборах власників земельних часток був відсутній кворум, необхідний для прийняття рішення, а розподіл земельних ділянок проведено не у відповідності із законодавчо установленим порядком.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 29 грудня 2018 року за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було забезпечено їх позов та заборонено Бердянській районній державній адміністрації та Берестівській громаді Бердянського району Запорізької області передавати у власність земельні ділянки (сіножаті, пасовища та багаторічні насадження) колишнього КСП «Україна» с. Миколаївка громадянам – власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай).
Ухвалою від 24 січня 2019 року позивачам було повернуто позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа – ОСОБА_3 , про визнання недійсним протоколу загальних зборів та скасування розпорядження повернути позивачам, а також скасовано заходи забезпечення позову, вжиті по даній справі.
23 квітня 2019 року Запорізьким апеляційним судом вказану ухвалу скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що цивільна справа, в яків заходи забезпечення застосовано, не розглянута судом по суті, а подана заява про скасування заходів забезпечення позову не містить доказів того, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
З такою позицією суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз`яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому слід враховувати, що вжитті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Виходячи зі змісту ст.ст. 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.
Згідно з п. 6, 7 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Відповідно до положень ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з ухвалою суду про забезпечення позову, яка, між тим, не оскаржена до суду апеляційної інстанції та не вказують на наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову, про що вірно зазначив у своїй ухвалі суд першої інстанції, в зв`язку чим колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції питання щодо скасування заходів забезпечення позову вирішено з дотриманням вимог ЦПК України, і підстав для скасування ухвали суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області залишити без задоволення, а ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 червня 2019 рокуу цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 28 листопада 2019 року.
Судді : С. В. Кухар
О. В. Крилова
Е . А. Онищенко
