Справа № 637/784/19
Провадження № 1-кп/628/273/19
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2019 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області
у складі колегії суддів:
головуючого судді - Волчек О.О.,
суддів - Коваленко О.А., Клімової С.В.
за участю:
секретаря - Дюкової Г.Б.
прокурора - Маслич О.О.,
захисника - адвоката Акопян Т.А.
обвинуваченого - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Куп`янську кримінальне провадження № 12019220450000064 від 01.03.2019 року з обвинувальним актом відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Шевченкове Шевченківського району Харківської області, громадянина України, непрацюючого, не одруженого,має малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.2, п,4 ч. 2 ст. 115 КК України,
ВСТАНОВИВ:
24.02.2019 року близько 16:30 год., більш точний час не встановлено, ОСОБА_1 , перебував у житловому будинку за місцем свого постійного мешкання, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Під час виховної бесіди зі своїми малолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо їх неналежної поведінки в побуті, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо допускаючи, та бажаючи їх настання, діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи раптово виниклий умисел на протиправне заподіяння смерті малолітнього ОСОБА_3 , знаходячись у дитячій кімнаті будинку, усвідомлюючи при цьому, що ОСОБА_3 є малолітнім та не може в силу свого віку та пов`язаного із цим фізичного розвитку чинити реальний опір дорослій людині чоловічої статі, визначивши при цьому для себе як єдино можливий спосіб дій для досягнення своєї злочинної мети - послідовне та цілеспрямоване застосування зі свого боку фізичної сили до малолітнього потерпілого, поєднане із впливом сторонніх факторів у вигляді твердих тупих предметів в якості знаряддя злочину, бажаючи діяти саме в такий спосіб, схопив правою рукою ОСОБА_3 за одяг спереду зверху, після чого достовірно знаючи, що позаду дитини розташоване двоярусне дитяче ліжко зі стійками, виконаними з металевої квадрат-труби та дерев`яними бильцями, яке за своїми фізичними ознаками може бути знаряддям злочину, з силою відштовхнув від себе дитину, в наслідок чого ОСОБА_3 ударився життєво важливим органом - лівою тім`яною частиною голови о металеву стійку вказаного дитячого ліжка, отримавши тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми голови.
Розцінюючи свої дії, як єдино вірно визначені для досягнення своєї злочинної мети, направленої на протиправне заподіяння смерті малолітньому ОСОБА_3 , розуміючі, що внаслідок отриманого при вказаних вище обставинах тілесного ушкодження у вигляді травми голови та погіршення в зв`язку із цим стану здоров`я потерпілого, а також того, що останній є малолітньою дитиною та не може в силу свого віку самостійно вчиняти дій та вживати заходів, направлених на отримання ним своєчасної кваліфікованої медичної допомоги, що в подальшому в сукупності всіх факторів призведе до особливого фізичного болю, через які ОСОБА_3 буде відчувати особливо чутливі муки, та що таким чином завдасть останньому особливих фізичних страждань протягом тривалого часу, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті свого малолітнього сина ОСОБА_3 , усвідомлюючи та використовуючи той факт, що від отриманої травми в область життєво важливого органу - голови останній відчуває особливих фізичних страждань, що призведе до смерті останнього, бажаючи діяти в саме такий спосіб та, оцінюючи його як єдино вірний, а також, бажаючи настання таких суспільно-небезпечних наслідків, упродовж п`яти наступних днів, умисно не вчиняв жодних дій та заходів, направлених на надання дитині кваліфікованої медичної допомоги, в тому числі не викликав та не повідомляв про вказаний факт травмування ОСОБА_3 співробітників медичного персоналу установ Міністерства охорони України, хоча мав можливість зробити це, а також, з метою реалізації своїх злочинних дій та досягнення мети, забороняв робити це й своїй дружині ОСОБА_4 , аж до настання смерті малолітнього ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_7 о 13:06 год. лікарями швидкої екстреної медичної допомоги, які були викликані сторонньою особою за власною ініціативою, констатовано смерть малолітнього ОСОБА_3 , внаслідок чого ОСОБА_3 досяг своєї мети, а саме, протиправно заподіяв смерть потерпілого, який до настання смерті відчував особливих фізичних страждань.
Своїми умисними діями ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення - злочин, передбачений п.2 ч.2 ст.115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті малолітній дитині та правопорушення - злочин, передбачений п.4 ч.2 ст.115 КК України, тобто умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю.
В судовому засіданні у вчиненні протиправного заподіяння смерті малолітній дитині та умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю обвинувачений ОСОБА_1 свою провину не визнав, зазначив, що вважає себе винним лише у тому , що не надав своєчасної допомоги своєму сину, не відвіз сина до лікарні для обстеження та надання належної медичної допомоги, зазначив, що не бажав настання смерті своїй малолітній дитині. Також пояснив суду, що 24.02.2019 він дійсно з дружиною та дітьми перебував за адресою постійного місця мешкання, а саме: АДРЕСА_2 . В цей день, у вечірній час, він почув, як його син дуже сильно шумить та почав робити йому зауваження, кричати на сина ОСОБА_5 , потім розізлився та хотів вдарити по сідницям, але взяв та із силою штовхнув сина руками. Від поштовху син впав та вдарився головою об сходи на двоярусному ліжку, і він почув звук від удару потилиці голови сина об ліжко. Після удару об ліжко син впав на підлогу, почав плакати, скрутився та лежачи тримався руками за голову. Як пояснив обвинувачений, у сина крові після удару не було, набряку на голові також не було. Після того, як він з дружиною почали заспокоювати сина, він перестав плакати і вони вклали його спати у ліжко. Зі слів обвинуваченого його син самостійно заліз по сходах на другий поверх ліжка та ні нащо не скаржився. Вночі сину було погано та він з дружиною дали йому активоване вугілля. Наступного дня у ОСОБА_5 спостерігалася слабкість, він почав блювати. Потім, коли ОСОБА_6 побігав, йому знову стало гірше.ІНФОРМАЦІЯ_7 малолітній ОСОБА_6 був дуже слабкий, просив пити і йому давали йогурт, а в обідній час, коли обвинувачений прийшов додому, його син спав, пізніше він почув звук і побачив сина непритомного на підлозі. Також зазначив, що він дійсно казав своїй дружині, щоб вона не дзвонила до лікарні, бо боявся, що їх будуть притягати до відповідальності, як невідповідальних батьків.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї провини, його провина у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за викладених вище обставин підтверджується сукупністю безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів, а саме:
- показами свідка ОСОБА_4 , яка у судовому засіданні пояснила, що 24 лютого 2019 року після обіднього часу вони родиною знаходилися вдома, а саме: вона, чоловік ОСОБА_7 , їх сумісні діти - донька ОСОБА_8 та син ОСОБА_6 . Діти гралися у своїй кімнаті, а вона з чоловіком перебували у сусідній кімнаті та дивились телевізор. Діти почали шуміти у зв`язку з чим, її чоловік ОСОБА_9 спочатку накричав на їх малолітнього сина ОСОБА_5, а потім розсердився та штовхнув його. ОСОБА_6 від поштовху впав та вдарився головою об металеве ліжко, після чого вони з чоловіком підбігли до хлопчика та почали підіймати з підлоги. Дитина декілька хвилин полежала на підлозі, а потім вони її підняли і поклали на ліжко. Свідок повідомила, що свого чоловіка вона просила, але він не хотів викликати швидку, оскільки боявся поліцію, завіряв її, що їхньому сину скоро стане краще, а вона сама не могла викликати, бо ОСОБА_1 погрожував їй фізичним насильством. В школу вона повідомила, що її син ОСОБА_6 захворів на нежить та не може прийти до школи, неправдиво повідомила до школи, бо ОСОБА_9 забороняв повідомляти, що син вдарився головою об ліжко. Пояснила, що ОСОБА_9 , хоча і рідко, але її бив, тому вона його боялася;
- показами свідка ОСОБА_10 , який у судовому засіданні пояснив, що він знає ОСОБА_11 , як напарника по роботі. Вказав, що раніш ОСОБА_9 працював з ним, робили комусь ремонт. У березні, точно дату він не пам`ятає, свідку зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що дзвонила дружина ОСОБА_13 і казала, що мабуть трапилася біда та здається просила викликати «швидку». ОСОБА_10 разом з ОСОБА_14 поїхали до будинку, де мешкає ОСОБА_9 та викликав швидку медичну допомогу. Коли приїхала швидка, лікарі зафіксували смерть малолітньої дитини обвинуваченого ОСОБА_11 - ОСОБА_5 . Пояснив, що поліцію, скоріш за все, викликав фельдшер швидкої медичної допомоги. Також свідок повідомив суду, що за останню неділю перед днем смерті малолітнього ОСОБА_6 він не працював на одній роботі з ОСОБА_1 , його було переведено на інший об`єкт. В момент, коли було констатовано смерть ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_7 був вдома, його поведінка була незвичною, він весь час мовчав. Також свідок зазначив, що йому не було відомо про те, що ОСОБА_15 чимось хворів;
- показами свідка ОСОБА_16 , який у судовому засіданні пояснив, що він працював разом з ОСОБА_17 на одному об`єкті будівництва. В березні ,точну дату не пам`ятає, він та ОСОБА_9 поїхали кожен до себе додому на обід і під час обідішньої перерви свідку зателефонувала жінка ОСОБА_1 – ОСОБА_4 . В телефонній розмові вона повідомила йому, що щось трапилося, та здається просила викликати швидку медичну допомогу. Пояснив, що він зателефонував своєму зятю ОСОБА_19 , повідомив про телефонний дзвінок ОСОБА_20 та попросив його проїхати разом до ОСОБА_9 додому. По дорозі до ОСОБА_21 . викликав «швидку». Вони приїхали до ОСОБА_9 додому приблизно через 10 хвилин після дзвінка ОСОБА_4, але коли приїхала «швидка», було зафіксовано смерть сина ОСОБА_9 - ОСОБА_5. Зі слів свідка, в день, коли все це трапилось, ОСОБА_1 , на його думку, був тверезий. Також пояснив, що у домоволодіння ОСОБА_1 він та ОСОБА_19 не заходили, а стояли біля будинку та чекали доки приїде «швидка»;
- показаннями свідка ОСОБА_22 , яка судовому засіданні пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_7 їй зателефонував її двоюрідний брат ОСОБА_23 та повідомив про смерть ОСОБА_5 . Також зазначила, що соціальна служба привезла доньку ОСОБА_24 їй додому в АДРЕСА_3 , тому що ОСОБА_9 забрала поліція, а мати малолітньої ОСОБА_25 приїхала ввечері до неї та також залишилася на ніч. Крім того, свідок зазначила, що ОСОБА_26 являється їй. Знає ОСОБА_9 добре та охарактеризувала його, як порядного сім`янина, яки добре ставиться до своїх дітей. Зі слів ОСОБА_20 їй відомо, що ОСОБА_9 вдарив ОСОБА_5 по потилиці, від чого дитина впала та вдарилася, Також пояснила, що ОСОБА_27 розповідала свідку про те, що ОСОБА_1 забороняв їй викликати швидку допомогу бо боявся, що його притягнуть до відповідальності за невиконання батьківських прав. Побоювання ОСОБА_1 пов`язані з тим, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за завдання тілесних ушкоджень своїй доньці ОСОБА_8 ;
- показаннями свідка ОСОБА_28 ,який у судовому засіданні пояснив, що він являється батьком обвинуваченого ОСОБА_11 . З даною ситуацією взагалі не знайомий, на місці пригоди він не був та не спостерігав за подіями, які відбувалися в момент смерті онука ОСОБА_5 . З сином свідок часто не бачився, йому привозили онука ОСОБА_5 десь раз на місяць. Коли ОСОБА_1 забирав свого сина від нього, ОСОБА_6 завжди з радістю біг до батька, тобто не боявся батька та добре до нього відносився. За декілька днів до смерті дитини жінка свідка повідомляла, що дзвонив їх син ОСОБА_1 та казав, що їх онук ОСОБА_5 не пішов до школи, бо в нього була нежить. До «швидкої» ніхто не звертався, бо нежить нікого не збентежила. Зі слів свідка, його син ОСОБА_1 добре відносився до своєї малолітньої дитини. Як відомо свідку, конфліктних ситуацій в родині сина не було;
- протоколом огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_4 за участю понятих ОСОБА_32 та ОСОБА_33 , спеціаліста-криміналіста, лікаря-судово-медичного експерта, начальника Шевченківського ВП ГУНП, начальника слідчого відділу Шевченківського ВП ГУНП, начальника Шевченківського відділу Ізюмської місцевої прокуратури, із якого вбачається, що о 13.30 год. було почато огляд території домоволодіння АДРЕСА_2 , у світлу пору доби при денному освітленні. Оглядом встановлено, що територія огороджена забором з металопрофілю синього кольору вхід на територію домоволодіння здійснюється через хвіртку, яка відчиняється в бік двору. На території домоволодіння знаходиться одноповерховий будинок з шиферним дахом. Будинок знаходиться на відстані трьох метрів від забору, на бік вулиці виходить три дерев`яні вікна білого кольору на однаковій відстані один від одного. З правої сторони при вході від забору мається цегляна стіна, коробка від перебудованого будинку сірого кольору приблизно 8 на 5 метрів, перед будівлею знаходиться автомобіль бежевого кольору ВАЗ-2101, далі вхід до приміщення погребу. При вході в будинок розташований коридор не обладнаний світлом, по центру коридору вхід, обладнаний металевими дверима з металевим замком. За дверима з коридору вхід до кухні, розміром приблизно 2 на 3 метри. У правому куті кухні, біля стіни розташований кухонний стіл, на якому знаходиться брудний посуд, та інше кухонне приладдя. У лівому куті при вході до кухні плитка, на якій лежать дрова, підлога забруднена, стіна брудна. З кухні вхід до житлової кімнати, у якій біля правої стіни знаходиться двоспальне ліжко, на ліжку знаходиться брудна дитяча куртка, ліжко займає майже весь простір вказаного приміщення в лівому куті розташований дерев`яний стілець, на поверхні якого знаходиться попільничка та пачка цигарок. При вході в приміщення в куті біля правої стіни знаходиться дерев`яний сервант, нижня частина обладнана трьома створами, верхня частина зі скляними полицями. За сервантом на підлозі килим світлого кольору, на якому лежить тіло хлопчика. Тіло лежить на спині, головою орієнтований до правої стіни приміщення входу, голова повернута вправо, права рука випрямлена відведена від тулубу під гострим кутом, ліва рука випрямлена приведена до тулуба, права нога зігнута у кульшовому та колінному суглобах, права ступня підошовною поверхнею торкається лівої гомілки та лівої ступні по нижній поверхні. Права нога відведена, ліва нога випрямлена. Ноги орієнтовані до центру кімнати. На трупі одягнена футболка синтетична червона, труси напівсинтетичні сині з жовтим малюнком. Труп прохолодний на дотик на відкритих ділянках тіла, теплий під одягом. Трупні плями рясні, зливні, фіолетового кольору, розташовані по задній поверхні тулубу при динамометрії в ділянці попереку зникають та повністю відновлюють свій колір через 7-10 секунд час 13:45. На правій щоці визначається продовгуватої форми садно орієнтоване згори до низу з червоною підсохлою западаючою поверхнею. Визначається крововилив під слизову оболонку нижньої губи біля роту, на правій щоці визначається накладення темно-коричневих підсохлих мас. У правому носовому ході, а також біля роту визначається накладення вологих темно-коричневих мас, що вільно витікають при повертанні голови. Кістки черепа, ребра, крупні суглоби на дотик цілі. Під час огляду місця події було вилучено блістер ліків ацетилсаліцилової кислоти з відсутніми трьома таблетками; змив речовини бурого кольору зі стінки пічки дров`яного опалення; змив з поверхні передньої правої стійки двохярусного ліжка; подушку разом з наволочкою з другого поверху ліжка зі слідами нашарування речовини темного та світлого кольору; фрагмент килиму з нашаруванням речовини темного кольору; три фрагменти папілярних візерунків пальців рук. Під час складання протоколу застосовувалася технічні засоби фіксації. До протоколу
додано фото таблицю (арк.кр.пр. 99-118);
- ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 04.03.2019, якою накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: блістер ліків ацетилсаліцилової кислоти з відсутніми трьома таблетками; змив речовини бурого кольору зі стінки пічки дров`яного опалення; змив з поверхні передньої правої стійки двохярусного ліжка; подушку разом з наволочкою з другого поверху ліжка зі слідами нашарування речовини темного та світлого кольору; фрагмент килиму з нашаруванням речовини темного кольору; три фрагменти папілярних візерунків пальців рук; посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 ; тимчасове посвідчення військовослужбовця НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 ; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 виданий Куп`янським МРВ УМВС України в Харківській області, які належать ОСОБА_1 (арк.кр.пр. 119);
- лікарським свідоцтвом про смерть №10-12-603-Д14/19 від 04.03.2019 з якого вбачається, що ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , причиною смерті вказано: набряк набухання головного мозку, епідуральна гематома, перелом кісток склепіння черепа, закрита черепно-мозкова травма (арк.кр.пр. 123);
- висновком судово-медичної експертизи трупів Харківського обласного бюро експертизи трупів від 02.03.2019 №10-12-603-ДМ/19, яким на підставі даних судово-медичної експертизи трупа дитини чоловічої статі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням даних лабораторних експертиз, встановлено у трупа дитини ОСОБА_3 : - закриту черепно-мозкову травму у вигляді: крововиливів в м`які покриви голови лівої скронево-тім`яної ділянки, в м`які покриви голови тім`яної ділянки, крововиливу в лівий скроневий м`яз, крововиливу над твердою мозковою оболонкою лівої тім`яно-скроневої ділянки (згорток крові масою 100г), крововиливу під твердою мозковою оболонкою в середній черепній ямці справа, лінійного перелому лівої тім`яної кістки, крововиливів під м`які мозкові оболонки на переднє-зовнішній поверхні лобної долі лівої півкулі, локалізованих переважно в борознах, місцями з розповсюдженням на вершини звивин, на переднє-нижній поверхні лобної долі, на заднє-зовнішній поверхні тім`яно-скроневої доль правої півкулі, з ерозивними ушкодженнями м`яких мозкових оболонок, вогнища забою тканини головного мозку в товщі скроневої долі правої півкулі, яка утворилася не менш ніж за чотири доби до настання смерті (згідно гістологічного дослідження). Вищевказана закрита черепно-мозкова травма голови утворилися від травматичної дії тупого предмета, з обмеженою травмуючою поверхнею (відносно до травмованої ділянки тіла), на що вказує наявність ділянки вдавлення зовнішньої кісткової пластинки в ділянці перелому (перелом тім`яної кістки зліва, представлений тріщиною (ділянкою вдавлення) кісткової пластинки у вигляді кута, відкритого дозаду та вправо, далі, від вершини кута перелом розповсюджується на тім`яній кістці у вигляді лінії, в напрямку ззаду наперед, дещо справа наліво, перетинаючи вінцевий шов затухає, де закінчується двома лінійними тріщинами на внутрішній кістковій пластинці), індивідуальні характеристики травмуючої поверхні якого, в ушкодженнях не відобразилися, за механізмом удару, з ознаками загального струсу голови, у вигляді поширених плямистих крововиливів з ерозивними ушкодженнями м`яких мозкових оболонок та вогнищем забою тканини головного мозку. Враховуючи морфологічні характеристики даної травми, не виключається можливість її спричинення при падінні на площині, з попередньо наданим прискоренням тілу, з наступним співударом лівою тім`яною ділянкою голови з виступаючим обмеженим предметом (частиною предмета), зокрема, за обставин, вказаних в ухвалі суду. Дана черепно-мозкова травма має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент його спричинення, а в даному випадку, як такого, що призвело до смерті (п.4.8, п.2.1.2., п.2.1.3. б, в.) «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995р. «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України»), та знаходиться в прямому причинному зв`язку із настанням смерті. Окрім вищеописаного, при судово-медичній експертизі встановлено: садно в правій щічній ділянці, крововилив в слизову оболонку нижньої губи, які утворилися незадовго до настання смерті від травматичної дії тупих предметів, індивідуальні характеристики травмуючих поверхонь яких, в ушкодженнях не відобразилися, крововилив за механізмом удару-стиснення, садно - ковзної дії, та за ступенем тяжкості мають ознаки легких тілесних ушкоджень, та в прямому причинному зв`язку із настанням смерті не перебувають. Причиною смерті дитини ОСОБА_3 стала закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалась крововиливами над-, під тверду мозкову оболонку, під м`які мозкові оболонки, лінійним переломом склепіння черепа, та ускладнилася розвитком набряку-набухання головного мозку. Враховуючи розвиток трупних явищ, зафіксованих в протоколі огляду місця події, від 01.03.2019, та при судово-медичній експертизі трупа, можна припустити, що смерть його настала не більше ніж за 2 години до дослідження трупних явищ на місці події. Кров від трупа дитини ОСОБА_3 належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. В крові та сечі від трупа дитини ОСОБА_3 етиловий, метиловий, ізопропіловий, н-пропіловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлені. При судово-медичній експертизі трупа дитини ОСОБА_3 , будь-яких патоморфологічних проявів захворювань внутрішніх органів та їх систем не виявлено (арк.кр.пр. 126-131);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.03.2019, з якого вбачається, що об 11 годині 48 хвилин слідчим СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області в присутності понятих ОСОБА_34 та ОСОБА_35 за участю підозрюваного ОСОБА_1 , спеціаліста - судово-медичного експерта Шевченківського ВР ХОБ СМЕ, було проведено слідчий експеримент, в ході якого ОСОБА_1 за допомогою манекена на місці обставин показав механізм спричинення тілесних ушкоджень своєму синові ОСОБА_3 . Так, ОСОБА_1 зайшов у будинок та пройшов у кімнату, яка розташована від входу через дверний отвір ліворуч. Показав на місце в кімнаті, де було розташовано двоповерхове ліжко, де знаходився він під час подій 24.02.2019 та його малолітній син ОСОБА_6 . ОСОБА_1 , тримаючи манекена, відтворив послідовність своїх дій по відношенню до сина. Під час експерименту ОСОБА_1 тримав манекен напроти себе обличчям до обличчя на відстані 40 см. Після ОСОБА_1 зазначив, що він почав кричати на свого сина, а коли останній почав переговорюватися, то ОСОБА_1 обурився, схватив сина за ,отягнув на себе та з силою відштовхнув назад, коли малолітній ОСОБА_6 відлетів та вдарився головою об сходи ліжка, а саме: потилицею. ОСОБА_1 вказав на крайню сходинку ліжка, яка виготовлена з металевої квадратної труби об яку ,зі слів ,дарився головою його син. ОСОБА_1 взяв манекена та притулив його голову до квадратної труби сходинок лівою тім`яною ділянкою ,при цьому називаючи її потилицею. Під час проведення слідчого експерименту було застосовано відео-фіксацію та складання схеми приміщення (арк.кр.пр. 158-167);
- висновком експертизи за матеріалами справи №08-142/2019 від 10.06.2019 р,у підсумках якого вказано, що за даними судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , («Висновок експерта» № 10-12-603-ДМ/19) причиною смерті дитини стала закрита черепно-мозкова травма з лінійним переломом склепіння черепа зліва, формуванням вогнищ контузії, з крововиливами над і під тверду мозкову оболонку та крововиливом під м`які мозкові оболонки, яка в своїй клінічній течії ускладнилася розвитком набряку-набухання головного мозку та дислокаційним синдромом. За макро- і мікроскопічними морфологічними ознаками дана травма утворилась не менш як за чотири доби до настання смерті ОСОБА_3 . Після спричинення черепно-мозкової травми в подальшому вона проявилася у дитини характерними ознаками, що підтверджується показаннями матері ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , на які вони посилались в протоколах допитів: «24.02.2019 ... ОСОБА_5 упав на підлогу. Ми його підняли за ручки. Вій йшов плохо..., жалівся, що у нього болить головка,... у синулі і ввечері і вночі була рвота. Наступного дня та у вівторок син лежав. ... Тільки він сидів, а ходив трохи і тримався за стіну... Сьогодні, тобто ІНФОРМАЦІЯ_7 сину стало погано. Чоловік .... його зняв з ліжка, син стояв тримаючись за стіну, а потім сказав, що головка болить та вказував на затилок. Він почав задихатися та втратив свідомість....»; «...У нічний час ОСОБА_5 прокинувся та почав блювати, а пізніше заснув. У період часу з 24.02.2019 по ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 майже не ходив, лежав, самостійно не міг пересуватись, весь час блював...». Зазначені вище клінічні прояви являлися достовірними ознаками погіршення загального стану дитини та вже на той час, 24.02.2019, свідчили про маніфестацію клініки важкої черепно-мозкової травми з подальшим розгорненням загрозливих для життя явищ, що потребувало негайного звернення батьків до сімейного лікаря або викликання швидкої медичної допомоги. За даними спеціальної медичної літератури, особливостями черепно-мозкової травми у дитини являється гідрофільність та пластичність речовини головного мозку, тому накопичення епідуральної гематоми може бути розтягнуто у часі. При своєчасному наданні малолітньому ОСОБА_3 адекватної медичної допомоги у спеціалізованому нейрохірургічному відділенні можливо було діагностувати внутрішньочерепний крововилив та провести ургентне нейрохірургічне втручання з подальшою комплексною консервативною терапією. В такому разі наслідки цієї травми могли бути іншими, смерті дитини можна було б запобігти. Патоморфологічних ознак будь-яких захворювань внутрішніх органів та їх систем при дослідженні трупу дитини не виявлено. За даними медичної карти б/н амбулаторного хворого Шевченківської ЦРЛ хлопчик ОСОБА_3 з 2012 знаходився під диспансерним наглядом з приводу пієлектазії, дисплазїї лівої нирки, та функціонального «овального» вікна (вроджена компенсована патологія серця) без ознак серцевої недостатності. З 2015 у дитини була виявлена затримка психомоторного розвитку. Таким чином будь-яких захворювань, які б могли негативно вплинути на клінічну течію зазначеної вище черепно-мозкової травми, або сприяти настанню смерті дитини ІНФОРМАЦІЯ_7, комісією експертів не встановлене (арк.кр.пр. 138-145);
- висновком судово-медичної експертизи №12-23/1-ШВ/19/10-12-603-ДМ/19 від 12.06.2019 встановлено, що на основі об`єктивних даних судово-медичної експертизи за матеріалами кримінального провадження за фактом смерті малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням даних з наданої на судово-медичну експертизу матеріалів досудового розслідування та у відповідь на поставлені питання,… свідчення громадянина ОСОБА_1 , викладені ним у ході проведення слідчого експерименту 12.03.2019р. і у протоколі допиту підозрюваного від 12.03.2019р., в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним, отриманим у ході судово-медичної експертизи трупу малолітнього ОСОБА_5 відносно даних щодо механізму та часу утворення виявленої у нього черепно-мозкової травми (арк.кр.пр. 132-136);
- повідомленням директора Шевченківського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 01.03.2019 № 86, з якого вбачається, що сім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах з 24.09.2012 року по теперішній час через низький рівень виховного потенціалу (невиконання батьківських обов`язків). Родина проживає за адресою: АДРЕСА_2 у складі: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 Батьки дітей проживають у цивільному шлюбі. Батько родини постійної роботи не має, в районному центрі зайнятості на обліку не перебуває. ОСОБА_24 має діагноз Синдром Дауна та виховується у КЗОЗ «Обласний Спеціалізований Будинок Дитини «Зелений Гай». ОСОБА_5 учень 1 класу Шевченківського ліцею районної ради. 22.09.2014 року за повідомленням з міліції ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння наніс тяжкі тілесні ушкодження своїй доньці ОСОБА_24 дитина була направлена до Харківської обласної лікарні з розривом сечового міхура. Батька притягнуто до кримінальної відповідальності згідно ч.1 ст.121 КК України. Призначено покарання у вигляді випробування з іспитовим строком 3 роки. Родина перебувала під соціальним супроводом з 22.09.2014 року по 22.03.2015 рік по причині насилля над дитиною. Протягом останніх трьох років від суб`єктів взаємодії до центру не надходили повідомлення щодо неналежного виконання матір`ю батьківських обов`язків відносно малолітніх дітей. Матері були надані послуги відповідно до Державних стандартів консультування та профілактики. Неодноразово сім`ї надавалася допомога з питань виховання дітей, допомога вживаними речами. Останній візит матері ОСОБА_41 відбувся 26.12.2018. Родину було запрошено на новорічне свято до Дня Св. Миколая, діти отримали подарунки від БФ «Милосердя» (арк.кр.пр. 119);
- листом-характеристикою класного керівника ОСОБА_42 , де надано характеристику учня 1А класу Шевченківського ліцею Шевченківської районної ради ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до якої ОСОБА_5 навчається у 1А класі з 1 вересня 2019 року. Стан здоров`я учня відповідає підготовчій групі. Сім`я школяра складається із 4-х осіб. Мати ОСОБА_4 не працює, доглядає доньку-інваліда. Батько ОСОБА_1 , працює будівельником. Сім`я мешкає у приватному будинку. Зовнішній вигляд дитини охайний. Без поважної причини заняття у школі не пропускає. Із ровесниками грається, рухливі навички, пов`язані із самообслуговуванням, слабо розвинуті. Постійно користується правою рукою. До дорослих відноситься з повагою. У ОСОБА_5 недостатньо сформовані уміння та навички, необхідні для засвоєння навчальної програми. Навчально-пізнавальна мотивація недостатньо розвинута. Тому навчальна діяльність на низькому рівні. Йому потрібна постійна допомога вчителя. Дуже низький рівень запам`ятовування слів, цифр та букв. Об`єм оперативної та довготривалої пам`яті не відповідає віковим нормам. Це зумовлює уповільнений темп діяльності на уроках. Віковій нормі не відповідає також рівень розвитку мовлення учня. ОСОБА_6 не читає зовсім, а списує з тексту копіюючи літери. На уроках математики самостійні роботи виконує тільки з допомогою вчителя. Що стосується занять з малювання, трудового навчання, то хлопчику вони дуже подобаються і він охоче виконує завдання вчителя. Про хворобу дитини класний керівник дізналася з телефонної розмови з матір`ю, яка повідомила, що збираються до лікаря. Весь тиждень вчитель подавала відомості про дитину, що не відвідує школу через хворобу. На внутрішкільному обліку хлопчик не перебуває (арк.кр.пр. 119);
- повідомленнями начальника служби у справах дітей райдержадміністрації від 15.04.2019 №289 та Шевченківського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді №177 від 12.04.2019, з яких вбачається, що сім`я ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебуває на обліку сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах з 24.09.2012 року по теперішній час через низький рівень виховного потенціалу (неналежне виконання батьківських обов`язків). Батьки дітей перебувають у цивільному шлюбі. Батько родини постійної роботи не має, в районному центрі зайнятості на обліку не перебуває. Але весь час намагався працювати, мав тимчасові заробітки. У листопаді 2017 по квітень 2018 року працював офіційно у «Куп`янський райавтодор» ДП «Харківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України». Старша донька має діагноз ОСОБА_39 та перебувала до листопада 2018 року у КЗОЗ «Обласний спеціалізований будинок дитини «Зелений Гай». ОСОБА_43 доглядала вдома старшу доньку, роботи не мала. 22.09.2014 року за повідомленням міліції батько ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння наніс тяжкі тілесні ушкодження своїй доньці ОСОБА_40 . Дитина була направлена до Харківської обласної лікарні з розривом сечового міхура. Батька притягнуто до кримінальної відповідальності згідно за ст.121 КК України. Призначено покарання у вигляді випробування з іспитовим строком 3 роки. Родина перебувала під соціальним супроводом з 22.09.2014 року по 22.03.2015 року по причині насилля над дитиною. Діти були забезпечені продуктами харчування, одягом та взуттям відповідно до сезону. Сім`ї надавалися соціальні послуги та проведено роботу, спрямовану на профілактику повторного скоєння насильства, поліпшення психоемоційного стану дітей, підвищення рівня психолого-педагогічних знань батьків щодо виховання дітей, формування навичок конструктивного подолання конфліктних ситуацій, покращення соціально-побутових умов проживання, тощо. Батьків попереджено про відповідальність. Протягом останнього року від суб`єктів взаємодії до центру не надходили повідомлення щодо неналежного виконання матір`ю та батьком батьківських обов`язків відносно їхніх малолітніх дітей. Після трагічного випадку у сім`ї (смерті хлопчика), 11.03.2019 року родину ОСОБА_20 було взято під соціальний супровід через психологічне насильство та доцільність перебування ОСОБА_44 у сім`ї. За місцем проживання дитини батьками не створені умови, необхідні для повноцінного утримання, виховання і навчання дитини-інваліда. Враховуючи такі умови, 20.03.2019 прийнято розпорядження голови райдержадміністрації №44 про вилучення з сім`ї малолітньої ОСОБА_2 і тимчасове влаштування до тітки ОСОБА_22 . Органом опіки та піклування райдержадміністрації направлений позов до суду про відібрання малолітньої ОСОБА_45 у батьків без позбавлення батьківських прав (арк.кр.пр. 155-157);
Відповідно до вимог ст.ст. 85, 86 КПК України суд вважає вище перелічені докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання ним винуватості.
Таким чином, дослідивши надані докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаних злочинів доведена повністю. Аналіз зібраних доказів, а саме: показань свідків у співставленні з даними протоколу огляду місця події, протоколу проведення слідчого експерименту, висновків судових експертиз, поза розумним сумнівом доводять, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно протиправно, з особливою жорстокістю, заподіяв смерть малолітній дитині.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані п.2 ч.2 ст.115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті малолітній дитині.
Також його дії правильно кваліфіковані за п.4 ч.2 ст.115 КК України, тобто умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Згідно п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (п.282 рішення «Авшар проти Туреччини»), яке має випливати із співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або не спростованих презумцій щодо фактів.
Відтак, аналізуючи досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена у ході судового розгляду поза розумним сумнівом та вважає правильною кваліфікацію його дій.
Відповідно до положень ст.115 КК України умисне вбивство з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особи, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання. Для визначення змісту і спрямованості прямого умислу важливе значення має з`ясування мотиву та мети вчинення ОСОБА_1 особливо тяжкого злочину, тобто усвідомленої спонуки , яка викликала у нього намір вчинити злочин. Суд надходить до висновку, що ОСОБА_1 , безумовно, будучи обізнаним про вік дитини, яка була малолітньою, мав мотивом злочину пригнічення поведінки дитини, яка, на його думку, була неналежною, тобто примусу , і за допомогою фізичної сили, побиття, спричинення фізичного насильства, болю, намагався припинити дитину, з великою силою штовхнув малолітню дитину, чим спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження в області голови і не прийняв заходи до своєчасного надання дитині медичної допомоги, що привело до її загибелі.
Відповідно до п. 6. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003р. №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» під убивством малолітньої дитини (п. 2 ч. 2 ст. 115 КК
розуміється умисне позбавлення життя особи, якій не
виповнилося 14 років. Ця кваліфікуюча ознака наявна тоді, коли
винний достовірно знав, що потерпілий є малолітнім, або припускав
це, або за обставинами справи повинен був і міг це усвідомлювати.
Як виходить з роз`яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003р. №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», та вимог ст.368 КПК України, питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку винного, їх стосунки з потерпілим, ставлення винного до наслідків своїх дій, поведінку винної особи після злочину.
Оскільки обвинувачений з силою , яка притаманна чоловіку його віку , відштовхнув від себе малолітню дитину, достовірно знаючи, що позаду дитини розташоване ліжко з металевими конструкціями, він не міг не передбачати, що дитина могла вдаритися о ці конструкції , у тому числі, і життєво-важливим органом- головою,і за такими діями можливо настання смерті дитини, суд вважає встановленим умисел обвинуваченого на вчинення вбивства дитини.
Враховуючи спосіб вчинення злочину, наявність множинних тілесних ушкоджень на голові дитини, їх характер і локалізацію, серед яких є тяжкі, поведінку винного, що передувала події, вік дитини, яка є малолітньою, досягла 7 років, та те, що обвинувачений був батьком дитини, і разом з матір`ю дитини повинен був піклуватися про неї, забезпечувати її належним рівнем життя, незважаючи на те, що дитина ще мала, ОСОБА_1 усвідомлював свої протиправні дії, свідомо допускав настання подальших наслідків у вигляді смерті дитини.
При вирішенні питання щодо наявності в діях винної особи складу кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, суд враховує, що така кваліфікація може мати місце лише в тому випадку, коли буде доведено, що спосіб позбавлення потерпілого життя свідчить про особливу жорстокість злочину і вона охоплювалась умислом винного.
При цьому особливою жорстокістю слід вважати умисну дію (або бездіяльність), що супроводжує або наступає за насильницьким злочином, є необов`язковою для його вчинення і настання звичайних для злочину наслідків, що полягає в заподіянні потерпілому або його близьким додаткового, як правило, тяжкого фізичного або психічного страждання, тобто винний усвідомлює, що він вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку та обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого.
Маючи умисел на позбавлення життя потерпілого, після того, як потерпілий, в силу свого віку не міг самостійно вчиняти дій щодо отримання кваліфікованої медичної допомоги,що в подальшому призвело до особливого фізичного болю внаслідок отриманих травм голови, втрату ним свідомості, блювання ,відсутність кваліфікованої медичної допомоги протягом тривалого часу, через які маленька дитина, безумовно, відчувала особливо чутливі муки, ОСОБА_1 , усвідомлював, що завдає своїй дитині особливих фізичних страждань. Крім того, протиправні дії ОСОБА_1 у відношенні своєї рідної дитини вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб, -своєї малолітньої доньки, яка є інвалідом та співмешканки,яка матір`ю обох дітей і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних та моральних страждань.
Суд вважає доведеним , що ОСОБА_1 свідомо бажав не лише вбити потерпілого, а й те, щоб потерпілий відчував додаткові страждання.
Тому суд дійшов висновку, що за встановлених судами фактичних обставин є достатні підстави для юридичної оцінки дій засудженого як умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю.
Крім того, суд враховує, що раніш ОСОБА_1 вже був судимий у 2014 році за вчинення тяжких тілесних ушкоджень у вигляді внутрішньочеревного розриву сечового міхура своїй доньці-інваліду ОСОБА_40 , 2011 року народження, також малолітній, що свідчить про можливу соціальну небезпеку ОСОБА_1 по відношенню до дітей.
Доводи захисника обвинуваченого про відсутність у нього умислу на вбивство ОСОБА_5 , та доводи його адвоката Акопян Т.А. про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак, характерних для вбивства та , про необхідність перекваліфікувати його дії на ст.. 119 КК України, як вбивство з необережності суд вважає необґрунтованими, оскільки в ході судового слідства були встановлені всі обставини по даному кримінальному правопорушенню, та досліджені докази, сукупність яких вказує на доведеність провини обвинуваченого саме у вчиненні умисного вбивства з особливою жорстокістю. ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що дитина знаходиться у непритомному стані, нічого не зробив для того, щоб як найшвидше врятувати життя дитині, і не тільки не викликав фахівців для надання медичної допомоги дитині, а й всіляко, і у тому числі, з застосуванням погроз , перешкоджав своїй співмешканці ОСОБА_4 викликати «швидку допомогу».
Тому суд вважає, що підстави для пере кваліфікування дій обвинуваченого відсутні.
Колегія суддів, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, пpиxoдить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в повному обсязі пред`явленого обвинувачення. Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду не викликають сумнівів, так як вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, относимість, допустимість та достатність яких встановлена судом.
Тому, враховуючи також дані про особу загиблого ОСОБА_5, який був малолітнім, характер скоєного ОСОБА_1 злочину, колегія суддів приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в місцях позбавлення волі і вважає необхідним призначити йому покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбаченого п.2, п.4 ч.2 ст.115 КК України в межах строку, передбаченого санкцією вказаної норми кримінального закону.
Суд, вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, виходить із загальних засад призначення покарання, передбачених ст.. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до ст. 12 КК України інкриміновані обвинуваченому злочини класифікуються як особливо тяжкі.
Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_1 судом встановлено, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання в смт. Шевченкове, Шевченківського району, Харківської області, де характеризується формально, але характеристика не містить негативних відомостей, вироком Шевченківського районного суду Харківської області від 22.09.2014 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння вчинене по відношенню до своєї малолітньої доньки ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та призначено покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням, строком на 3 роки, на даний час в силу ст. 89 КК України ОСОБА_1 визнано раніше не судимим, офіційно не працює, з середньою освітою, не одружений, проживає у фактичному шлюбі з ОСОБА_4 , на обліку у лікаря-нарколога та психіатра Шевченківської центральної районної лікарні не знаходиться, має на утриманні малолітню дитину - доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовозобов`язаний та взятий на облік запасу ЗСУ за ВОС №956 посадою робітник-підсобник 28.05.2009 року (арк.кр.пр. 151-154).
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №209 від 08.04.2019 ОСОБА_1 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_1 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_1 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (арк.кр.пр. 146-148).
Обставинами, які відповідно до ст.66,67 КК України пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_1 ,судом не встановлено.
При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання, суд приймає до уваги всі вказані вище обставини та враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Стаття 65 Кримінального кодексу України наголошує, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Крім того, згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого та дані про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, спів-розмірним і достатнім для його виправлення, запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_1 було затримано співробітниками поліції 02.03.2019 о 14 годині 00 хвилин (арк.кр.пр. 188-192).
Цивільний позов у кримінальному провадженні по інкримінованих правопорушеннях не було пред`явлено.
Долю речових доказів підлягає вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні - відсутні.
Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 04.03.2019, накладено арешт на тимчасово вилучене майно (арк.кр.пр. 119).
За вимогами ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчих суддів під час досудового розслідування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373- 376 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
ОСОБА _1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.2, п.4 ч.2 ст. 115КК України, та призначити йому покарання: у вигляді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, залишити незмінною - тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме, з 02 березня 2019 року.
Речові докази у кримінальному провадженні: блістер ліків ацетилсаліцилової кислоти з відсутніми трьома таблетками; змив речовини бурого кольору зі стінки пічки дров`яного опалення; змив з поверхні передньої правої стійки двохярусного ліжка; подушка з наволочкою з другого ярусу ліжка зі слідами нашарування речовини темного та світлого кольору; фрагмент килиму з нашаруванням речовини темного кольору; три фрагменти папілярних візерунків пальців рук; одяг з трупа (фуфайка з синтетичного трикотажу сірого кольору; труси із бавовняного трикотажу синього кольору; шкарпетки із бавовняного трикотажу); зразки волосся з п`яти частин голови трупа; зрізи з нігтьових пластин пальців рук трупа, які зберігаються у камері зберігання речових доказів Шевченківського ВП Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області - знищити;
Речові докази у кримінальному провадженні: посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 ; тимчасове посвідчення військовослужбовця НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 ; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 виданий Куп`янським МРВ УМВС України в Харківській області, які належать ОСОБА_1 - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду Харківської області від 04.03.2019 року - скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_1 - в цей же строк з моменту вручення йому копії вироку.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий : О.О. Волчек
Суддя : О.А. Коваленко
Суддя : С.В. Клімова
