УХВАЛА
24 липня 2020 року
м. Київ
справа № 160/4361/19
адміністративне провадження № К/9901/17817/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Криворізької міської ради, керівника виконавчого комітету Криворізької міської ради - міського голови Вілкула Юрія Григоровича, конкурсної комісії з проведення конкурсу на заміщення вакантних посад у виконавчому комітеті Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання рекомендувати та призначити на посаду, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Криворізької міської ради (далі - ВК Криворізької міської ради), керівника ВК Криворізької міської ради - міського голови Вілкула Ю. Г., конкурсної комісії з проведення конкурсу на заміщення вакантних посад у ВК Криворізької міської ради (далі - конкурсна комісія), в якому, уточнивши позовні вимоги, просив: визнати протиправним та скасувати рішення конкурсної комісії на заміщення вакантних посад у ВК Криворізької міської ради, оформлене протоколом від 21 березня 2018 року №2; зобов`язати конкурсну комісію рекомендувати його для призначення на вакантну посаду головного спеціаліста відділу транспорту і зв`язку ВК Криворізької міської ради за конкурсом, що проходив з 13 лютого по 21 березня 2018 року; зобов`язати керівника Криворізької міської ради Вілкула Ю.Г. прийняти рішення про призначення його на зазначену посаду з 21 квітня 2018 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Позов обґрунтовано тим, що він перебував у кадровому резерві на 2018 рік та проходив конкурс на зайняття вакантної посади головного спеціаліста відділу транспорту і зв`язку ВК Криворізької міської ради. Він склав іспит і був допущений до співбесіди, де був єдиним кандидатом на вказану посаду, проте конкурсна комісія упереджено та безпідставно вирішила не рекомендувати його на цю посаду. Посилаючись на те, що йому не надано жодних мотивованих пояснень такого рішення, не ознайомлено з цим рішенням в установленому законом порядку, чим обмежено право на його оскарження, просив суд задовольнити позов.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення конкурсної комісії, прийняте у вигляді протоколу від 21 березня 2018 року №2 в частині визнання ОСОБА_1 таким, що не рекомендований на вакантну посаду головного спеціаліста відділу транспорту і зв`язку ВК Криворізької міської ради. Зобов`язано конкурсну комісію повторно розглянути питання щодо наявності підстав рекомендувати ОСОБА_1 для призначення на вакантну посаду головного спеціаліста відділу транспорту і зв`язку ВК Криворізької міської ради за результатами конкурсу, що проходив з 13 лютого по 21 березня 2018 року, та надати обґрунтоване рішення з визначенням підстав його прийняття.
20 липня 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року в частині відмови в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить переглянути і скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є претендентом на посаду, що передбачає зайняття відповідального та особливо відповідального становища відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, судом касаційної інстанції не встановлено.
У касаційній скарзі заявник послався на те, що справу розглянуто в порядку загального позовного провадження і вона має для нього виняткове значення, однак об`єктивних підстав щодо винятковості цієї справи не зазначив. Водночас Верховним Судом встановлено, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться до наведення окремих цитат з рішень Європейського суду з прав людини, власного тлумачення норм законодавства, переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень. Водночас доводи заявника щодо невідповідності висновків судів першої та апеляційної інстанцій висновкам Верховного Суду, висловленим у справах №№208/8402/14-а; 820/1881/17; 808/3082/17; 815/2488/17; 1640/2592/18 є необґрунтованими і не беруться до уваги судом касаційної інстанції, оскільки обставини цієї справи не є подібними до правовідносин, що були предметом касаційного розгляду у зазначених справах.
Так, у справі №208/8402/14-а вирішено спір щодо правомірності акта оцінки майна та вирішення питання про включення майнового комплексу до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, у справі №820/1881/17 прийнято рішення щодо правомірності скасування посвідки на постійне проживання в Україні іноземця; у справах №№808/3082/17, 815/2488/17 та 1640/2592/18 розглядалися питання, пов`язані із оформленням та виділенням земельних ділянок. Жодного висновку Верховного Суду у справі, де вирішувався спір, подібний до спірних правовідносин, заявником не зазначено.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на відхилення Верховним Судом, зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
У Х В А Л И В :
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі за позовом виконавчого комітету Криворізької міської ради, керівника виконавчого комітету Криворізької міської ради - міського голови Вілкула Юрія Григоровича, конкурсної комісії з проведення конкурсу на заміщення вакантних посад у виконавчому комітеті Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання рекомендувати та призначити на посаду, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу відмовити.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська
