Ухвала
28 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 357/18489/13-к
провадження № 51-4003ск20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанцій ОСОБА_4 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року щодо ОСОБА_5 ,
встановив:
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 3, 4, 5 ч. 2 цієї статті.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається судове рішення, що оскаржується.
В порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 427 КПК прокурор не зазначила які саме рішення суду вона оскаржує. Необхідно уточнити у вступній частині касаційної скарги суди, які постановили судові рішення, що оскаржуються, а також зазначити дату їх постановлення.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Проте прокурор подала касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Тому, скаржник, заперечуючи законність судових рішень, має конкретно вказати у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування чи зміни оспорюваних рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог. При цьому слід мати на увазі, що в силу ст. 433 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не перевіряє правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, а при вирішенні справи виходить з обставин, установлених у вироку.
Однак, всупереч наведеним положенням процесуального закону, прокурор не погоджується з оцінкою доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, тобто по суті вказує на неповноту судового розгляду й невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім того, у касаційній скарзі прокурор хоча і покликається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, проте не конкретизує яких саме порушень допустилися суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 та не обґрунтувала у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судами судових рішень, і чому ці порушення слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом як вироку суду першої інстанції, так і ухвали апеляційного суду, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на точний зміст положень статей 412, 413 цього Кодексу, а також статей 370, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку.
Усупереч п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга не містить чітких вимог до суду касаційної інстанції, викладених у відповідності з положеннями ст. 436 КПК. Частиною 1 ст. 436 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення. Так, у вимогах до суду касаційної інстанції прокурор просить скасувати вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Проте вказана вимога суперечить положенням КПК, оскільки порушуючи питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, касаційний суд, у разі скасування вказаних рішень, може призначити лише новий розгляд у суді першої інстанції, а не новий розгляд у суді апеляційної інстанції, про що просить прокурор в прохальній частині своєї касаційної скарги. Вказане прохання позбавляє можливості встановити дійсну позицію прокурора за наслідками розгляду її касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до ст. 433 КПК, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому недотримання особою, яка звертається з касаційною скаргою, положень ст. 427 цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу прокурора без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанцій ОСОБА_4 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року щодо ОСОБА_5 , залишити без руху та надати десятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
