Справа 373/3768/13-кГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/824/2878/2020 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
1 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника адвоката ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_11 , потерпілого ОСОБА_9 , його представника адвоката ОСОБА_10 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на вирок Яготинського районного суду Київської області від 22 червня 2020 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Болград, Одеської області, військовозобов`язаного, із середньою освітою, працюючого механіком в ТОВ "Гарант плюс", зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, -
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі.
На підставі ст. 72 КК України зараховано у строк покарання строк перебування ОСОБА_7 під вартою 552 дні обмеження волі.
Цивільний позов ОСОБА_13 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_13 - 27106,40 матеріальної шкоди та 100 000 гривень моральної шкоди.
Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
В С Т А Н О В И Л А:
За вироком суду, ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.
Так, 25.08.2013 року близько 02 години 10 хвилин неподалік торгового центру «Підсінний», який розташований за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Шкільна, 44 між ОСОБА_14 і ОСОБА_15 з одного боку та з ОСОБА_16 і ОСОБА_17 з іншого, виник конфлікт, який в подальшому переріс у бійку, у результаті чого ОСОБА_16 отримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани губи, а в ОСОБА_17 зник золотий ланцюжок, який, з його слів, у нього забрав ОСОБА_14 . Наступного дня ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та його брат ОСОБА_7 під час телефонної розмови домовилися про зустріч, щоб врегулювати конфліктну ситуацію. 25.08.2013 року у період часу із 21 год. 00 хв. по 21 год. 30 хв. ОСОБА_7 , ОСОБА_16 та їх товариш ОСОБА_18 знаходилися на зупинці громадського автотранспорту поблизу нічного клубу «Міленіум», розташованого по вул. Богдана-Хмельницького, 129 в м. Переяслав-Хмельницький, Київської області, куди за домовленістю повинен був прибути ОСОБА_14 із ОСОБА_15 . Проте, на місце події для вирішення конфлікту на прохання ОСОБА_14 та ОСОБА_15 разом з останніми прибули ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , які підійшли до ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та розташувалися біля них напівколом. ОСОБА_7 запитував у присутніх навіщо вони приїхали, вимагав піти геть. Проте, останні не залишали місце події та намагалися продовжити з ними розмову, проявляючи при цьому недоброзичливість. Враховуючи значну перевагу по кількості оточуючих, подію, що передувала їх зустрічі, а саме, побиття ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , неочікуваність прибуття непричетних до конфлікту людей, недоброзичливе ставлення з їх боку, темну пору доби, ОСОБА_7 сприйняв обстановку, що склалася, як реальну загрозу заподіяння шкоди його здоров`ю та здоров`ю його брата. Обстановка, що склалася, давала ОСОБА_7 підстави вважати, що мало місце реальне посягання і він не усвідомлював і не міг усвідомлювати помилковість свого припущення. Коли один із присутніх ОСОБА_20 несподівано схопив його за руку, ОСОБА_7 помилково розцінивши це як напад з боку прибувших осіб та діючи у стані уявної оборони з непрямим неконкретизованим умислом на заподіння тілесних ушкоджень, у тому числі тяжких, наніс гострою частиною ножа тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_20 за умов явної невідповідності тяжкості заподіяної шкоди межам захисту, що дозволяється в умовах відповідного реального посягання, у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітини з лівого боку, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 198/д від 11.12.2013 року відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, а також спричинив останньому колото-різані рани лівої сідниці та лівого стегна, лівобічний пневматоракс. В цей момент до ОСОБА_7 наблизився ОСОБА_19 , який бажав зупинити дії ОСОБА_7 та обхопив його руками за тулуб. ОСОБА_7 помилково розцінюючи дії ОСОБА_19 як продовження нападу, намагаючись втекти, розцінюючи обстановку, що склалася, як реальну загрозу його здоров`ю та здоров`ю його брата, просунув свої руки за спину ОСОБА_19 та діючи з непрямим неконкретизованим умислом на заподіння тілесних ушкоджень, у тому числі тяжких, наніс гострою частиною вказаного вище ножа, тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді проникаючого поранення грудної клітки, а також непроникаюче поранення грудної клітки за умов явної невідповідності тяжкості заподіяної шкоди межам захисту, що дозволяється в умовах відповідного реального посягання. В цей час ОСОБА_16 , який вирвався з кола оточуючих його людей та підбіг до автомобіля, почав кричати та звати на допомогу брата. Після чого ОСОБА_7 побіг в сторону автомобіля, де знаходився ОСОБА_24 , який тримав його брата, обхопивши руками та знаходився спиною до ОСОБА_7 . Перебуваючи у стані уявної оборони, сприймаючи обстановку, що склалася, як реальну загрозу своєму здоров`ю та здоров`ю брата, ОСОБА_7 , діючи з непрямим неконкретизованим умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, у тому числі тяжких, за умов явної невідповідності тяжкості заподіяної шкоди межам захисту, що дозволяється в умовах відповідного реального посягання наніс ОСОБА_24 удари гострою частиною вищевказаного ножа в область проекції грудного відділу праворуч, поперекову область зліва, в ліву підмишечну область, чим заподіяв йому у відповідності до висновку судово-медичної експертизи тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини праворуч, яке починається раною № 1 продовжується раневим каналом, який проникає у плевральну порожнину, з пошкодженням верхньої порожнистої вени, проникаючого колото-різаного паранення грудної клітини, яке починається раною № 2 і проникає у ліву плевральну порожнину, непроникаючого колото-різаного поранення грудної клітини № 3. Внаслідок заподіяння вказаних тілесних ушкоджень ОСОБА_24 у нього виникло виражене малокрів`я внутрішніх органів, 2000 мл рідкої крові зі згортками у правій плевральній порожнині, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 03 год.15 хв. ОСОБА_24 помер у приміщенні Березанської лікарні. Тобто смерть ОСОБА_24 наступила від проникаючого колюче-ріжучого поранення грудної клітини з пошкодженням верхньої порожнистої вени, яке ускладнилося розвитком малокрів`я, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупу та даними додаткових методів дослідження. Виявлені при дослідженні трупа вищеописані ушкодження прижиттєві, виникли за деякий час до настання смерті від дії одностороннє-гострого колючо-ріжучого предмету типу клинка ножа, що мав обух «П»-подібного перетину з найбільшою товщиною слідоутворюючої частини близько 2 мм та лезо. Найбільша ширина слідоутворюючої частини клинка ранячого знаряддя була близько 19мм +- 5 мм. Виявлені ушкодження у вигляді проникаючого колюче-ріжучого поранення грудної клітини, від рани № 1 відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, яке в даному випадку призвело до смерті. Виявлені ушкодження у вигляді проникаючого колюче-ріжучого поранення грудної клітини, від рани № 2 відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. Виявлені ушкодження у вигляді колюче-ріжучого поранення грудної клітини, від рани № 3 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Органами досудового розслідування дії ОСОБА_7 були кваліфіковані за ч.1 ст. 121, ч. 2 ст. 121 КК України.
Суд першої інстанції, врахувавши, що ОСОБА_7 в обстановці, що склалася, не усвідомлював і не міг усвідомлювати помилковість свого припущення щодо реальності суспільно-небезпечного посягання, але перевищив межі захисту, що дозволявся в умовах відповідного реального посягання, а також те, що його дії мають розцінюватись як перевищення меж необхідної оборони, перекваліфікував дії ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок скасувати в частині рішення про зарахування строку досудового тримання під вартою ОСОБА_7 в строк покарання та зарахування 552 дні обмеження волі, постановити новий вирок, яким відповідно до вимог ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання 138 днів перебування під вартою, що складає 276 днів обмеження волі. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог прокурор послався на те, що вирок суду в частині зарахування строку досудового тримання під вартою в строк покарання та зарахування 552 дні обмеження волі є незаконним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, а тому зарахований строк повинен складати 276 днів обмеження волі.
Не погоджуючись з вироком суду, потерпілий ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
В обґрунтування своїх вимог потерпілий зазначає, що вирок суду є незаконним у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильному застосуванню закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що висновки суду щодо перевищення меж необхідної оборони зі сторони ОСОБА_7 по відношенню до потерпілого ОСОБА_24 та спричинення ОСОБА_24 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть останнього є необґрунтованими. Зазначає, що потерпілий ОСОБА_24 будь-яких дій по відношенню до ОСОБА_7 не здійснював, жодних тілесних ушкоджень нікому не завдав, а лише намагався завадити ОСОБА_7 дістати палицю з салону автомобіля та запобігти подальшій бійці. Вказує, що характер, локалізація та множинність ударів свідчать про умисні дії обвинуваченого по відношенню до потерпілих.
Не погоджуючись з вироком суду, представник потерпілого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
В обґрунтування своїх вимог представник зазначає, що вирок суду є незаконним у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильному застосуванню закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що факт нанесення тілесних ушкоджень особам, які не здійснювали будь-яких дій до обвинуваченого мали оцінюватися судом як умисний протиправний та незаконний характер дій обвинуваченого ОСОБА_7 , який реалізував свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, а не захист від протиправних дій останніх. Вказує, що характер, локалізація та множинність ударів свідчать про умисні дії обвинуваченого по відношенню до потерпілих.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпаністю можливостей їх отримання.
В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що вирок суду є незаконним у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України. Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 не був повідомлений про підозру, матеріали справи не містять жодної розписки про вручення повідомлення про підозру. Також зазначає, що матеріали справи не містять об`єктивних та беззаперечних доказів того, що саме ножем, зазначеним у висновку експерта наносилися тілесні ушкодження будь-кому із потерпілих. Вважає, що при зазначених обставинах справи, перевищення меж необхідної оборони бути не може, оскільки напад групи осіб виключає будь-яке перевищення меж необхідної оборони.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, щодо апеляційної скарги захисника обвинуваченого заперечував, та частково підтримав апеляційні скарги потерпілого та його представника, а саме в частині скасування вироку суду, думки потерпілого та його представника, які підтримали подані ними апеляційні скарги, апеляційну скаргу прокурора підтримали частково та заперечували щодо апеляційної скарги захисника обвинуваченого, думки обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану захисником апеляційну скаргу та заперечували щодо апеляційних скарг прокурора, потерпілого та його представника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».
Згідно вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто вирок має ґрунтуватися на зібраних доказах, повністю та всебічно досліджених та правильно оцінених судом, а висновки про подію кримінального правопорушення, про винуватість або невинуватість обвинуваченого у вчиненні злочину та інші істотні питання, які виникли у кримінальному провадженні, мають з достовірністю випливати з матеріалів провадження.
Посилання в апеляційних скаргах на незаконність висновків суду у зв`язку з їх невідповідністю фактичним обставинам справи є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно ст. 84 КПК України доказами у кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність суспільно-небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, а саме, умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються зібраними, перевіреними та належно оціненими судом першої інстанції доказами, а саме:
- заявою ОСОБА_25 від 26.08.2013 року, згідно якої, він добровільно здав старшому слідчому Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області ніж, яким було нанесено йому та ОСОБА_24 тілесні ушкодження (а.с.188 т.1);
- рапортом від 26.08.2013 року №617/2354 старшого інспектора чергової частини Березанського МВМ, згідно якого працівниками лікарні повідомлено Баришівське РВГУ МВС України в Київській області про смерть ОСОБА_24 в хірургічному відділенні Березанської міської лікарні, що сталася 26.08.2013 року о 03 год. 15 хв. (а.с.171 т.1);
- протоколом огляду місця події від 26.08.2013 року з фото таблицями, згідно якого на ділянці тротуару, який розташований праворуч проїзної частини вул. Б. Хмельницький в напрямку центру міста Переяслав-Хмельницький Київської області, що з одного боку межує з проїзною частиною, виділеною бордюрним камнем, а з іншої - зправа на ліво із входом у НК "Міленіум" (вул. Б. Хмельницького, 129), відділенням Приват-Банку, зупинкою громадського автотранспорту, магазинами "Лайф" та "МТС", зправа на ліво від входу в НК "Міленіум" виявлені 4 плями бурого кольору, схожі на кров довжиною від 20 до 35 см та загальною протяжністю близько 4 м. На відстані близько 4 м ліворуч від останньої знаходяться плями бурого кольору схожі на кров, розташовані в площині діаметром до 50 см, далі ліворуч від вказаної плями окремі бризки та згуртовані між собою бризки вказаної речовини (а.с. 134-146 т.1);
- протоколом огляду місця події від 26.08.2013 року з фото таблицями, згідно якого з вищевказаної території з асфальтового покриття вилучені змиви з плям та поміщені в 6 окремих конвертів (а.с. 147-153 т.1);
- протоколом огляду місця події від 26.08.2013 року з фото таблицями, згідно якого в ході огляду помешкання по АДРЕСА_2 в якості речових доказів було виявлено та вилучено в яекості речових доказів сліди пальців руки ряд документів на ім`я ОСОБА_7 та членів його сім`ї, кросівки темно-сірого кольору з плямами темно-бурого кольору, зовні схожими на кров, джинси темно-синього кольору з плямою темно-бурого кольору, светер синього кольору з плямою темно-бурого кольору на капюшоні, рушник жовтого кольору з плямами темно-бурого кольору, два змиви з ванної кімнати та ванної (а.с. 155-170 т.1);
- протоколом огляду місця події від 26.08.2013 року, згідно якого слідчим СВ Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області о 04 год. 10 хв. 05 год. 15 хв. в приміщенні хірургічного відділення Березанської лікарні оглянуто труп ОСОБА_24 , який лежав на операційному столі та зафіксовано рани на його тілі зі сторони спини та лівого боку в паховій області (а.с. 172-174 т.1);
- протоколом огляду трупа від 26.08.2013 року з фототаблицею, згідно якого слідчим СВ Баришівського РВ о 08 год. 00 хв. 08 год. 45 хв. вилучено одяг зі слідами речовини бурого кольору, в який був одягнений труп ОСОБА_24 та взято змиви з рук та зрізи нігтів (а.с. 175-187 т.1);
- протоколом огляду місця події від 26.08.2013 року з фото таблицею, згідно якого в службовому кабінеті Березанського МВМ Баришівського РВ о 10 год. 30 хв. 10 год. 55 хв. вилучено у громадянина ОСОБА_21 добровільно виданий ним ніж, довжина клинка якого 97 мм, та яким з його слів невідомою особою циганської національності нанесені поранення йому, ОСОБА_22 та ОСОБА_24 у вигляді колото-різаних ран 25.08.2013 року у м. Переяслав-Хмельницький Київської області поблизу кафе "Міленіум" (а.с. 189-195 т.1);
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.08.2013 року, згідно якого ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_14 (кожен окремо) впізнали на фото, яке належить ОСОБА_18 , особу, що 25.08.2013 року була присутня під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_24 та іншим (а.с. 202-203, 208-209, 214-215 т.1);
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.08.2013 року вбачається, що ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_14 (кожен окремо) впізнали на фото, яке належить ОСОБА_16 , особу, що 25.08.2013 була присутня під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_24 та іншим (а.с. 204-205; 210-211; 216-217 т.1);
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.08.2013 року, згідно якого ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_14 (кожен окремо) впізнали на фото, яке належить ОСОБА_7 , особу, що за допомогою ножа 25.08.2013 року в м. Переяслав-Хмельницькому поряд з нічним клубом «Міленіум» нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_24 та іншим (а.с. 206-207; 212-213; 218-219 т.1);
- висновком дактилоскопічної експертизи від 07.11.2013 року № 803, згідно якого на наданому на дослідження ножі, який був виявлений у ОСОБА_21 та вилучений під час огляду місця події 26.08.2013 року, слідів дактилоскопічного походження не виявлено (а.с. 224-226 т.1);
- висновком комплексної судової дактилоскопічної та молекулярно-генетичної експертизи від 18.12.2013 року № 1636/х, згідно якого на наданому на дослідження предметі схожому на ніж виявлена кров людини. В результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаками (ДНК-профіль) зразка крові потерпілого ОСОБА_24 та слідів кровіна предметі схожому на ніж. При цьому встановлено, що генетичні ознаки (ДНК-профіль) слідів крові на предметі схожому на ніж збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові потерпілого ОСОБА_24 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові потерпілого ОСОБА_24 та в слідах крові на предметі схожому на ніж складає 5,65х10-24. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 177 секстиліонів осіб (а.с. 229-232 т.1);
- висновком судово-цитологічних експертиз № 183 від 28.10.2013 року та № 184 від 05.11.2013 року, згідно якого кров та епітеліальні клітини у піднігтьовому вмісту рук та в змивах рук ОСОБА_24 не знайдені. Знайдені без`ядерні епітеліальні клітини походження яких за рахунок вмістимого його особистого нігтьового ложе є найбільше ймовірним (а.с. 233-240 т.1);
- висновком судової медико-імунологічної експертизи № 239 від 28.11.2013 року, згідно якого кров потерпілого ОСОБА_24 відноситься до групи А з ізогемагглютиніном а-В. На одязі потерпілого ОСОБА_24 - спортивній кофті та спортивних брюках виявлена кров людини, в якій при встановленні групової приналежності виявлений антиген А. Кров на наданому одязі може походити від самого потерпілого (а.с. 242-245 т.1);
- висновком амбулаторної комісійної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 498, згідно якого ОСОБА_7 під час скоєння інкримінованих йому дій і в даний час на психічні захворювання, передбачені у ст.ст. 19, 20 КК України, не страждав і не страждає. У нього виявлені окремі психопатичні риси характеру, проте, ступінь їх виразності у ОСОБА_7 такий, що він міг під час скоєння інкримінованих йому дій і може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру він не потребує. Він може приймати участь в слідчих діях та постати перед судом. ОСОБА_7 під час скоєння інкримінованих йому дій в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не перебував. Він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 під час скоєння інкримінованих йому дій та у стані фізіологічного афекту та іншому емоційному стані ( в тому числі стрес, фрустрація, розгубленість та ін.), який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність, не перебував. ОСОБА_7 притаманні такі індивідуально-психологічні особливості: егоцентризм, дратівливість, демонстративність, нестійкий вольовий контроль поведінки, завищений рівень домагань та самооцінки, низька толерантність до суб`єктивно значимих факторів, перевага емоційної логіки в міркуваннях та мотивації вчинків. Вони вплинули на його поведінку у досліджуваній ситуації, але без впливу на його свідомість (а.с. 246-248 т.1);
- висновком судово-медичної експертизи № 227 від 18.12.2013 року, згідно якого у ОСОБА_22 виявлений рубець на череві ліворуч, який є наслідком загоєння рани, який міг утворитися від дії предмету, який володіє ріжучими властивостями, та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Тілесних ушкоджень які б могли виникнути при падінні з висоти власного зросту не виявлено. Тілесних ушкоджень, які б свідчили про самозахист не виявлено. Виявлені ушкодження могли утворитися за обставин, на які вказано в постанові, а саме, 25.08.2013 року (а.с. 1-2 т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 228 від 18.12.2013 року, згідно якого у ОСОБА_21 виявлено рубець на лівому плечі, який є наслідком загоєння рани, який міг утворитися від дії предмету, який володіє колюче-ріжучими властивостями та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Тілесних ушкоджень, які могли б виникнути при падінні з висоти власного зросту не виявлено. Виявлені тілесні ушкодження могли виникнути при самозахисті. Виявлені ушкодження могли утворитися за обставин, на які вказано у постанові, а саме, 25.08.2013 року (а.с. 3-4 т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 263 від 26.11.2013 року, згідно якого при дослідженні трупа ОСОБА_24 виявлено виражене малокрів`я внутрішніх органів, проникаюче колото-різане поранення грудної клітини праворуч, яке починається раною № 1 продовжується раньовим каналом, який проникає у плевральну порожнину,- з пошкодженням верхньої порожнистої вени, 2000 мл рідкої крові зі згортками у правій плевральній порожнині, проникаюче колото-різане поранення грудної клітини, яке починається раною № 2 і проникає у ліву плевральну порожнину, рана грудної клітини № 3. Смерть його наступила від проникаючого колюче-ріжучого поранення грудної клітини з пошкодженням верхньої порожнистої вени, яке ускладнилося розвитком малокрів`я. Виявлені при дослідженні трупа вищеописані ушкодження прижиттєві, виникли за деякий час до настання смерті від дії одностороннє-гострого колючо-ріжучого предмету типу клинка ножа, що мав обух "П"-подібного перетину з найбільшою товщиною слідоутворюючої частини близько 2 мм та лезо. Найбільша ширина слідоутворюючої частини клинка ранячого знаряддя була близько 19мм+5 мм. Виявлені ушкодження у вигляді приникаючого колюче-ріжучого поранення грудної клітини, від рани № 1 відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, яке в даному випадку призвело до смерті. Виявлені ушкодження у вигляді проникаючого колюче-ріжучого поранення грудної клітини, від рани № 2 відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. Виявлені ушкодження у вигляді колючо-ріжучого поранення грудної клітини, від рани № 3 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Виявлені ушкодження не могли утворитися при падінні з висоти власного зросту. При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти (а.с. 5-8 т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 198/д від 11.12.2013 року, згідно якого у ОСОБА_20 виявлені наступні тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини ліворуч, колото-різані рани лівої сідниці та лівого стегна, лівобічний пневмоторакс, які утворились від дії плоского предмету, який володіє колюче-ріжучими властивостями по типу клинка-ножа. Проникаюче колото-різане поранення грудної клітини ліворуч відноситься до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя. Інші колото-різані поранення відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою короткочасний розлад здоров`я. тілесних ушкоджень, які б могли утворитися від дії тупих твердих предметів, або при ударі об такий на тілі потерпілого у медичній документації не виявлено. Тілесних ушкоджень, які свідчили б про самозахист у медичній документації не має. Виявлені ушкодження могли утворитися за обставин на які вказано в постанові, а саме, 25.08.2013 року. Даних у медичній документації, які могли б розмежувати час настання виявлених ушкоджень не виявлено (а.с. 9-11 т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 197/д від 11.12.2013 року, згідно якого у ОСОБА_19 за даними медичної документації виявлені наступні тілесні ушкодження: проникаюче та проникаюче поранення грудної клітини, які утворилися від дії плоского предмету, який володіє колюче-ріжучими властивостями по типу клинка-ножа. Проникаюче поранення грудної клітини відноситься до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя. Непроникаюче поранення грудної клітини відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я. Тілесних ушкоджень, які могли б утворитися від дії тупих твердих предметів, або при ударі об такий на тілі потерпілого у медичній документації не виявлено. Тілесних ушкоджень які б свідчили б про самозахист у медичній документації немає. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, на які вказано у постанові, а саме: 25.08.2013 року. Даних у медичній документації, які могли б розмежувати час настання виявлених ушкоджень не виявлено. Вказані тілесні ушкодження могли утворитись 25.08.2013 року (а.с. 12-14);
- висновком судово-медичної експертизи № 205 від 23.10.2013 року вбачається, що у ОСОБА_7 виявлено рубець на потилиці ліворуч, який характерний для дії тупого травмуючого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, або при ударі об такий. За давністю може відповідати вказаному у постанові терміну, а саме, 25.08.2013 року та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Не виключена вірогідність утворення даного ушкодження від дії предмету, який володіє ріжучими властивостями. Ушкоджень, які могли б виникнути при падінні на плоску поверхню з положення стоячи не виявлено. Тілесних ушкоджень, які б свідчили про самозахист не виявлено. Виявлені ушкодження могли утворитися за обставин на які вказано у постанові (а.с. 79-80 т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи, згідно якого у ОСОБА_7 виявлений рубець потилиці ліворуч, який характерний для дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, або при ударі об такий, за давністю може відповідати терміну вказаному в постанові, а саме, 25.08.2013 року і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Не виключена вірогідність утворення даного ушкодження від дії предмету, який володіє колюче ріжучими властивостями. Ушкоджень, які могли б виникнути при падінні на плоску поверхню з положення стоячи не виявлено. тілесних ушкоджень які б свідчили про самозахист не виявлено. Виявлені ушкодження могли утворитися за обставин на які вказано в постанові (а.с. 23-24 т. 3);
- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 21/к від 02.04.2014 року, згідно якого первинний діагноз ОСОБА_24 : "проникаюча колото-різана рана правої половини грудної клітки" встановлений лікарями Березанської МЛ, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 не повний та не діагностовано ушкодження верхньої полої вени, гемоторакс (кров в плевральній порожнині, кількість її і в залежності від кількості крові визначити, який гемоторакс: малий, середній, великий, тотальний), не діагностовано проникаюча колото-різана рана лівої половини грудної клітки з ушкодженням діафрагми, колото-різана рана лівої пахвинної ділянки. Як свідчать дані історії хвороби, після дренування плевральної порожнини по плевральному дренажу за 55 хв. виділилось 1500 мл "кров`янистого трансудату", в який добавлено гепарин знову перелито внутрішньовенно. Кількість рідини (крові), яка виділилась з плевральної порожнини за вказаний проміжок часу- ознака внутрішньоплевральної кровотечі, яка продовжувалась, що не було діагностовано лікарями ЦРЛ. Лікарями Березанської МЛ, як свідчать дані історії хвороби ОСОБА_24 , йому було проведено: ревізія і первинна хірургічна обробка рани грудної, призначені відповідні обстеження після отримання крові під час плевральної пункції виконаний терокаценте дренування плевральної порожнини, реінфузія, переливання плазми, крові, знеболююча терапія. Все це відповідає правилам ведення таких хворих. Але в подальшому дії лікарів були неправильними: переливання крові з гепарином не сприяло згортанню крові і зупинці кровотечі, внутрішньоплевральна кровотеча, яка продовжувалась, є показом до термінового хірургічного втручання з метою її зупинення одночасним викликом таракального хірурга. Але допущена діагностика- помилка лікарів Березанської МЛ - не діагностовано внутрішньо плевральна кровотеча, яка продовжувалася, зумовила неправильну тактику подальшого лікування, а саме, консервативну терапію, яка була неадекватною. При проникаючих ранах грудної клітки, діагностиці гемотораксу (що було діагностована лікарями) необхідно виключити внутрішньоплеральну кровотечу, яка продовжується. Для цього визначають похвилинну крововтрату по плевральному дренажу, почасову (при неінтенсивній кровотечі), проводяться проби на визначення вмісту і кількості гемоглобіну у плевральній рідині, периферичній крові, рентгенологічне дослідження ОГК для діагностики згорнутого гемотораксу, промивку дренажних трубок для уникнення закупорку згустками крові. Всі ці діагностичні дії не виконані, тому діагноз і тактика подальшого лікування були не правильними. Переливання аутокрові з гепарином можливе тільки при відсутніх даних кровотечі, яка продовжується. Переливання гепаринизованої крові могло спричинити розчинення тромбів і відновлення кровотечі, що і привело його до смерті. Після встановлення діагнозу проникаючого поранення грудної клітини, значного (більше 1500 мл. крові) гемотораксу лікарі Березанської МЛ повинні були викликати негайно торакального хірурга, самостійно виконати термінову торакотомію з тимчасовим чи повним гемостазом, після гемостазу перелити зібрану гепаринизовану аутокров. Така тактика лікування могла зберегти життя постраждалому. Торакальний хірург викликається на консультацію до постраждалого при гострих станах, чи пацієнт направляється на консультацію до торакального хірурга при виявленій патології ОГК. При загрозливих життю гострих станах, необхідності термінового хірургічного втручання на ОГК, до приїзду торакального хірурга операцію виконує найбільш кваліфікований загальний хірург. Медикаментозне лікування, яке проводилось гр. ОСОБА_24 відповідало рекомендованому стандартам згідно встановленого діагнозу (а.с. 15-22 т. 3);
- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 115/к від 17.11.2014 року, згідно якого із даних медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_24 відомо, що він 25.08.2013 р. о 22 годині поступив до хірургічного відділення Березанської МЛ з діагнозом: проникаюче поранення грудної клітки справа, масивний правобічний гемоторакс, колото-різані рани поперекової ділянки зправа. Хворому було проведено хірургічне втручання: торакоцентез праворуч і лапароцентез, знеболювання, протишокова та гемостатична терапія, первинна хірургічна обробка ран. ІНФОРМАЦІЯ_3 о 3 год. 45 хв. констатована смерть. У лікуванні хворого приймали участь зав. хірургічним відділенням ОСОБА_26 , лікар-хірург ОСОБА_27 та лікар-анестезіолог ОСОБА_28 26.08.2013 року судово-медичним експертом ОСОБА_29 була здійснена експертиза трупа ОСОБА_24 . На підставі даних вказаної медичної карти ОСОБА_24 та даних судово-медичної експертизи його трупа комісія вважає, що черговим лікарем-хірургом ОСОБА_27 та анестезіологом ОСОБА_28 не здійснювалося постійний клінічний та лабораторний контроль показників крові, виділень з дренажа, їх кількість та характер, гемодинамічних показників, що могло вплинути на встановлення правильного діагнозу і вибору правильної тактики лікування. Зав. хірургічним відділенням ОСОБА_26 не зроблено правильних організаційних висновків на основі даних локалізації та характеру поранення, виділення крові під час дренування, швидкість виділення крові по плевральному дренажу, гемодинамічні порушення, не організований своєчасний виклик торакального хірурга, не прийнято рішення про оперативне втручання з метою зупинки внутрішньоплевральної кровотечі (а.с. 244-247 т. 3);
- висновком судово-медичної (комісійної) експертизи № 108-2015 від 10.02.2016 року, згідно якого при судово-медичній експертизі трупа громадянина ОСОБА_24 були виявлені наступні тілесні ушкодження: непроникаюче колото-різане поранення грудної клітки зліва у лівій пахвинній ділянці по середнє-пахвинній лінії; проникаюче колото-різане поранення грудної клітки зліва у краю реберної дуги по заднє-пахвинній лінії без ушкодження внутрішніх органів; проникаюче колото-різане поранення грудної клітки справа у проекції 3-го грудного хребця з ушкодженням верхньої порожньої вени (розмірами 0,2x0,1 см), яке призвело до рясної зовнішньої та внутрішньої кровотечі. Смерть громадянина ОСОБА_24 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки справа з ушкодженням верхньої порожньої вени, що супроводжувалось внутрішньою і зовнішньою кровотечею, яка стала причиною крововтрати та смерті. Основним в ступені крововтрати та настанні смерті була анатомічна локалізація ушкодження (велика магістральна судина). Час та самостійне пересування з моменту отримання ушкодження верхньої порожньої вени до медичного закладу також сприяв розвитку крововтрати. У зв`язку з тим, що в наданій медичній карті стаціонарного хворого не вказана доза гепарину, який застосовувався при реінфузії крові, не можна певно говорити про те, яким чином це вплинуло на згортаючу систему крові. В той же час, при судово-медичній експертизі трупу ОСОБА_24 в правій плевральній порожнині поряд з рідкою кров`ю були також виявлені кров`яні згортки, що свідчить на користь нормального стану згортаючої системи крові. Факт крововтрати за зовншніми ознаками може бути орієнтовно встановлений по показниках частоти серцевих скрочень, артеріального тиску, напруженості пульсу, блідості, вологості шкіряних покривів, та суб`єктивних даних пацієнта про млявість, сонливість. Стосовно діагностики джерела кровотечі, то воно може бути приблизно теоретично встановлено, виходячи з локалізації ушкодження на шкіряних покривах з його орієнтуванням на судинні утворення даної анатомічної ділянки травмування. Враховуючи анатомічну локалізацію ушкодження (велика магістральна судина), можна стверджувати, що внутрішньо-плевральна кровотеча, за механізмом фізіологічного згортання крові в ділянці ушкодження судини з формуванням тромбу та припиненням кровотечі неможлива, і потребувала хірургічного втручання - ушивання ушкодженої судини, тобто, самостійно не могла зупинитись і закінчитись одужанням хворого. При зовнішньому огляді діагностувати, яка саме судина органів грудної порожнини ушкоджена та зону її ушкодження неможливо. Це можливо лише за умов застосування інструментальних методів дослідження (доплерографія та ультразвукове дослідженні серця і магістральних судин). Однак, в даному випадку, внаслідок наявності у правій плевральній порожнині значної кількості крові, провести таку діагностику було вкрай важко. Верхня порожня вена є великою магістральною судиною, без якої неможливий адекватний кровообіг в організмі. При зверненні до хірургічного відділення Березанської міської лікарні ОСОБА_24 було встановлено діагноз: проникаюче поранення грудної клітки, правобічний гемоторакс. Колото-різана рана попереркової ділянки зліва, колото-різана рана лівої пахвової ділянки, шоковий стан. При судово-медичній експертизі його трупу було встановлено: непроникаюче колото-різане поранення грудної клітки зліва у лівій пахвинній ділянці по середнє-пахвинній лінії; проникаюче колото-різане поранення грудної клітки зліва у краю реберної дуги по заднє- пахвинній лінії без ушкодження внутрішніз органів; проникаюче колото-різане поранення грудної клітки справа у проекції 3-го грудного хребця з ушкодженням верхньої порожньої вени (розмірами 0,2х0,1 см), правобічний гемоторакс. Отже, не було встановлено проникаючий характер колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки, а також джерело кровотечі у праву плевральну порожнину - ушкоджена верхня порожня вена. У експертної комісії немає будь-яких медичних даних про стан ОСОБА_24 в період часу з моменту отримання тілесних ушкоджень до моменту звернення за медичною допомогою. Можна лише говорити, що згідно даних наданої медичної карти стаціонарного хворого при первинному огляді його стан було оцінено, як середньої важкості. Потерпілий міг як усвідомлювати, так і ні тяжкість отриманих ушкоджень. Але на розвиток наслідків ушкоджень вплинув характер ушкоджень, час звернення за медичною допомогою, обсяг і час надання медичної допомоги та не встановлення джерела кровотечі (а.с.154 - 172 т.4);
- постановою про закриття кримінального провадження від 26.09.2019 року, згідно якої кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013100070001186 від 5.09.2013 року за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України закрито, у зв`язку із відсутністю складу злочину. Постанова мотивована тим, що лікарями не діагностована внутрішньо-плевральна кровотеча, яка продовжувалась, що негативно вплинуло на тактику лікування. Зважаючи на дані медичної документації ОСОБА_24 , а саме, що на час звернення його за медичною допомогою, у нього вже була значна крововтрата, і зважаючи на необхідність важкого оперативного втручання під загальною анастезією, штучною вентиляцією легенів, переливання значної кількості препатарів крові та інше, можливі післяопераційні і післягемотрансфузійні ускладнення, спрогнозувати перебіг та шанси на виживання постраждалого після такого поранення неможливо. Наявність пошкоджень верхньої порожнистої вени, діафрагми можливо встановити тільки під час оперативного втручання чи виконанні торакоскопії можливо тільки у спеціальному відділенні (а.с. 96-98 т.7);
- поясненнями потерпілих ОСОБА_20 , ОСОБА_19 ;
- поясненнями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_30 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_33 ;
- рапортом дільничного інспектора СДІМ Переяслав-Хмельницького МВ від 27.08.2013 року та супровідного листа до матеріалів перевірки подій в ніч з 24.08.2013 року на 25.08.2013 року по вулиці Шкільній біля ТЦ «Підсінний», згідно яких була зафіксована інформація про нанесення тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_34 (№ ЖЕОЗП 3611 від 25.08.2013 року) приєднано до матеріалів провадження №1026 за ч. 4 ст. 296 КК України (а.с.132 -133 т.1);
- письмовими відповідями фельдшера швидкої медичної допомоги та водія автомобіля на запит адвоката від 23.01.2014 року, згідно яких 25.08.2013 року о 02 год. 00 хв. до Переяслав-Хмельницького відділення швидкої медичної допомоги надійшов виклик з ТЦ «Підсінний» про те, що по вул. Шкільна, 44 в м. Переяслав-Хмельницькому відбувається бійка і є потерпілі. За результатами виїзду на місце події було транспортовано в травматологічне відділення місцевої лікарні молодого чоловіка з забійною раною верхньої губи (а.с. 81-83 т.2);
- медичною довідкою Переяслав-Хмельницької ЦРЛ №1604 від 11.03.2014 року, згідно якої ОСОБА_16 надавалась медична допомога лікарем хірургом 25.08.2013 року о 02 год. 30 хв накладено шви на верхню губу (а.с.86 т.2);
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.08.2013 року, згідно якого ОСОБА_17 надійшло повідомлення про відкрите заволодіння ланцюжком з хрестиком з металу жовтого кольору 25.08.2013 року о 01 год. 00 хв. біля магазину «Підсінний» у м. Переяслав-Хмельницький (а.с.251 т.2);
- рапортом помічника начальника-оперативного чергового від 25.08.2013 року, згідно якого цього дня о 21 год. 30 хв. до Переяслав-Хмельницького МВ надійшло телефонне повідомлення від громадянина ОСОБА_35 про те, що поблизу нічного клубу «Міленіум» в м. Переяслав-Хмельницький відбувається бійка (а.с.131 т.1), та іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку.
Наведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ст. 94 КПК України оцінено кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення та їх обґрунтовано покладено в основу вироку.
Посилання потерпілого та його представника в апеляційних скаргах на те, що характер, локалізація та множинність ударів ОСОБА_7 , свідчать про його умисні дії по відношенню до потерпілих, тому дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 121 КК України, є безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 37 КК України уявною обороною визнаються дії, пов`язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.
Відповідно з ч. 3 ст. 36 КК України перевищення меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та зазначено, що ОСОБА_7 , неправильно оцінюючи дії потерпілих, помилково припускав наявність посягання на життя на нього та його брата ОСОБА_16 , при цьому не усвідомлював і не міг усвідомлювати помилковості свого припущення, та при цьому перевищивши межі захисту, що дозволяється в умовах відповідного реального посягання, умисно заподіяв потерпілим тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту та спричинив ОСОБА_20 та ОСОБА_19 тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_24 тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть останнього, та вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ст. 124 КК України.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що обвинувачений ОСОБА_7 не був повідомлений про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень, є необґрунтованими, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, спростовується ухвалою Апеляційного суду Київської області та ухвалою слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 9.12.2013 року, згідно яких 31.08.2013 року органом досудового розслідування складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке йому було вручено 12.10.2013 року.
Доводи захисника про те, що матеріали справи не містять об`єктивних та беззаперечних доказів того, що саме ножем, зазначеним у висновку експерта наносилися тілесні ушкодження будь-кому із потерпілих, є безпідставними, оскільки спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , які вказали, що саме цей ніж був у руках ОСОБА_7 та саме він був підібраний на місці події та в подальшому переданий ОСОБА_21 працівникам міліції. Крім цього, на зазначеному ножі було виявлено кров потерпілого ОСОБА_24 . Доводи захисника щодо розбіжностей у розмірах ножа, що зазначені у проведених по справі експертизах та протоколі його огляду, є також безпідставними, та спростовуються доданими до протоколу огляду фото таблицями, на яких зображення ножа є ідентичним з тим, які містяться на фототаблицях, доданих до експертиз, проведених у справі.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що досудове слідство та судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_7 проведено з дотриманням норм КПК України в межах чинного законодавства та без порушення прав обвинуваченого, а також ізврахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме рішень «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, де зазначено, що при оцінці доказів, як правило, застосовується критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази й дав їм у сукупності належну оцінку, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги захисника з приводу не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України необґрунтованими, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження та докази в їх сукупності, визнав їх достатніми та допустимими та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненнівказаного кримінального правопорушення, належним чином мотивувавши своє рішення.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин має бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Згідно вимог ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
З вироку суду вбачається, що призначаючи покарання ОСОБА_7 суд дотримався вказаних вимог закону.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався,на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, військовозобов`язаний, під час проходження строкової військової служби у 2003 році мав заохочення від командування, за місцем реєстрації та за час проживання в м. Болград Одеської області характеризується посередньо, за місцем фактичного проживання та за місцем роботи характеризується позитивно, одружений, має на утриманні малолітню дитину.
Враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції визнав, що саме покарання у виді обмеження волі є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
Із таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки судом першої інстанції дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України та призначено покарання, яке відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Законним та обґрунтованим є також рішення суду в частині вирішення питання щодо заявленого цивільного позову потерпілою ОСОБА_13 .
Посилання в апеляційній скарзі прокурора щодо незаконності вироку суду в частині зарахування ОСОБА_7 строку досудового тримання під вартою в строк покарання та зарахування 552 дні обмеження волі, є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 затримано на підставі ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27.09.2013 року.
Загальний строк тримання ОСОБА_7 під вартою складає 138 днів.
Враховуючи вимоги ст. 72 КК України, строк тримання під вартою має зараховуватись у строк покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а один день позбавлення волі відповідає двом дням обмеження волі. У зв`язку з наведеним, судом першої інстанції вірно зараховано строк покарання ОСОБА_7 , а саме 552 дні обмеження волі.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно й всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення, а також істотних порушень, які є безумовною підставою для скасування вироку суду колегією суддів не встановлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги прокурора Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_11 , потерпілого ОСОБА_9 , його представника адвоката ОСОБА_10 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Яготинського районного суду Київської області від 22 червня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Суддя Суддя
