ОКРЕМА ДУМКА
судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Гімона М.М.
29 січня 2021 року
Київ
справа №1340/3590/18
адміністративне провадження №К/9901/17138/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за наслідками касаційного розгляду адміністративної справи № 1340/3590/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ухвалив постанову від 29.01.2021, якою касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС) задовольнив, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 скасував, справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Предметом касаційного перегляду була ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020, якою у відкритті апеляційного провадження за скаргою Офісу ВПП ДПС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Відповідно, суд касаційної інстанції перевіряв правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання ним норм процесуального права при оцінці поважності причин пропуску Офісу ВПП ДПС строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Скасовуючи судове рішення і направляючи справу до апеляційного суду для продовження розгляду, колегія суддів більшістю голосів визнала, що закон не виключає можливості поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку, в тому числі строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. Виключність таких випадків може бути обумовлена, зокрема розміром судового збору, який згідно із законом підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, оскільки це може впливати на тривалість процедури сплати судового збору державним казначейством.
Так, звертаючись 15.05.2019 з апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2019, відповідач мав сплати 925050 грн (150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви), а у 2020 році ставку судового збору обмежили вже 15 розмірами прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні питання щодо поновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги апеляційний суд не повинен був залишити поза увагою те, що відповідач звернувся повторно з апеляційною скаргою в межах присічного строку, встановленого частиною другою статті 299 КАС України; на виконання вимог ухвали апеляційного суду про усунення недоліків надав платіжне доручення від 01.06.2020 №621 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 31530 грн, тому мав виправдані очікування, що його апеляційна скарга буде прийнята до розгляду.
У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновку апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу ВПП ДПС, з огляду на те, що відповідач довів, що не зловживав своїм процесуальним правом та не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, використавши своє право на повторне звернення до апеляційного суду.
Не погоджуюсь з таким висновком колегії суддів, оскільки відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Частина третя статті 295 КАС України передбачає, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Отже, підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження є саме наявність дійсно поважних причин його пропуску, і предмет спору (в тому числі і розмір судового збору) не повинен впливати на об`єктивність вирішення процесуального питання.
Вважаю, що апеляційний суд обґрунтовано визнав неповажними причинами пропуск строку з підстав неможливості своєчасно сплатити судовий збір з огляду на відсутність належного бюджетного фінансування суб`єкта владних повноважень, оскільки поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Усталеною є судова практика, в тому числі і Верховного Суду, щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Стаття 296 КАС України встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, серед яких, є вимога надання документ про сплату судового збору.
У цій справі при зверненні Офісу ВПП ДФС з апеляційною скаргою вперше, що відбулося 15.05.2019, не було дотримано визначених законодавством умов щодо сплати судового збору за її подання. При цьому, у скаржника була можливість сплатити судовий збір в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення, відлік якого розпочався з наступного дня після виготовлення повного тексту рішення суду першої інстанції від 18.04.2019 - 02.05.2019, тобто з 03.05.2019 до 03.06.2019 (з урахуванням вихідних).
Додатково Офісу ВПП ДФС був наданий строк на сплату судового збору тривалістю десять днів з дня вручення йому копії ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 (03.06.2019), тобто до 13.06.2019.
Крім того, на підставі відповідного клопотання Офісу ВПП ДФС, ухвалою від 25.06.2019 Восьмий апеляційний адміністративний суд продовжив скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги терміном 20 днів з дня отримання копії цієї ухвали суду. Однак, вимоги ухвали суду Офіс ВПП ДФС так і не виконав, у зв`язку з чим ухвалою від 22.07.2019 апеляційний суд повернув апеляційну скаргу.
Повторне звернення з апеляційною скаргою відбулося лише 15.04.2020, тобто більше ніж через вісім місяців з дня повернення вперше поданої апеляційної скарги, що, на моє переконання, свідчить про необґрунтоване зволікання відповідача щодо повторного звернення з касаційною скаргою.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, вважаю, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується тим, що зі змісту частини восьмої статті 169 КАС України можна зробити висновок, що скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань в межах розумного строку.
Натомість, Офіс ВПП ДПС у даному випадку не усунув недоліки вперше поданої апеляційної скарги, судовий збір при повторному зверненні так і не сплатив. Більш того, апеляційну скаргу подав за шістнадцять днів до спливу присічного строку для оскарження судового рішення.
Необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи як вперше, так і вдруге апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору достеменно розумів про допущення ним порушень норм процесуального права. При цьому, у відповідача було достатньо часу для сплати судового збору за подання ним апеляційної скарги, проте, відповідна сплата відбулася лише 01.06.2020, тобто як поза межами наданого судом строку (при первинному зверненні з апеляційною скаргою), так і розумного строку взагалі.
Крім того, з дня отримання копії ухвали суду про повернення вперше поданої апеляційної скарги (29.07.2019) і до моменту звернення з цією апеляційною скаргою (15.04.2020), відповідачем не вчинялися дії з оскарження судового рішення, що спростовує доводи Офісу ВПП ДПС про вжиття ним усіх заходів з метою реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення.
Зміни, внесені до Закону України «Про судовий збір» щодо обмеження максимального розміру судового збору за подання апеляційної скарги (15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) набрали чинності 27.02.2020, а тому посилання на ці обставини, як на підставу для поновлення строку вважаю недоречними.
Встановлений частиною другою статті 299 КАС України присічний строк на оскарження судових рішень суб`єктами владних повноважень не означає можливість незастосування до таких суб`єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановленого статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів, а так само не встановлюють наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги протягом року, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції виконав вимоги зазначеної норми, надав скаржнику час для повідомлення суду про наявність інших (поважних) причин пропуску строку. Однак, у заяві про поновлення строку, поданої на виконання вимог ухвали суду від 06.05.2020, скаржник так і не довів наявність таких, а тому, на мою думку, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у цій справі.
Поновлення строку на апеляційне оскарження при встановлених обставинах та з урахуванням значного часу, що сплинув від дати ухвалення судового рішення, також не відповідатиме і принципу правової визначеності як одного із суттєвих елементів принципу верховенства права.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на наведене, вважаю, що Восьмий апеляційний адміністративний суд при постановленні ухвали від 10.06.2020 не допустив порушень норм процесуального права, у зв`язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги були відсутні, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 належало залишити без змін.
Суддя М. М. Гімон
