ПОСТАНОВА
Іменем України
08 червня 2021року
м. Київ
справа № 751/4792/17
провадження № 51-6081км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_6 , прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, та представника потерпілих ОСОБА_9 , що діє в інтересах ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , на вирок Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Киїнка Чернігівського району Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 серпня 2019 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні службової недбалості, тобто у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, громадським інтересам, інтересам юридичної особи та спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 , обіймаючи з 02.02.2016 до 13.12.2016 року посаду начальника КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради,будучи службовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, ігноруючи вимоги п. 6 розділу 2 Контракту, щодо здійснення поточного (оперативного) керівництва підприємством, організації його виробничо-господарської, соціально-побутової та іншої діяльності, забезпечення виконання завдань підприємства, які ґрунтуються на меті та предметі діяльності підприємства, передбачених законодавством, Контрактом та Статутом підприємства, у тому числі, щодо: поточного утримання, санітарної очистки та ремонту житлового фонду нежитлових споруд, їх інженерного обладнання, капітального ремонту та реконструкції житлового фонду, технічного обслуговування внутрішньо будинкових інженерних мереж та обладнання обслуговування та обстеження димових, вентиляційних каналів з видачею актів на придатність їх до експлуатації, виконання будівельних, будівельно-монтажних, ремонтно-будівельних, ремонтних робіт, надання послуг аварійного обслуговування внутрішньо будинкових мереж, достовірно знаючі про результати весняного та осіннього огляду в 2016 році будинку гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , згідно яких вказаний будинок потребував гідроізоляції душових, незважаючи на незадовільний стан інженерних систем та отримані скарги і заяви мешканців зазначеного будинку щодо неналежного стану інженерного обладнання будинку та необхідності проведення ремонтних робіт, маючи реальну можливість, не забезпечив своєчасного виконання попереджувальних ремонтно-будівельних робіт направлених на підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання будинку гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , для забезпечення безперебійного його функціонування та експлуатації, хоча безпосередньо повинен був це забезпечити, відповідно до п. 6 розділу 2 Контракту пункту 2.2 розділу другого Статуту комунального підприємства.
Як наслідок службової недбалості ОСОБА_7 , 12 грудня 2016 року, о 16 годині 19 хвилин, у будівлі гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_2 , відбулося руйнування несучих елементів будівлі, зокрема фундаментів та стін, яке виникло в результаті нерівномірних деформацій ґрунтової основи, спричинених: тривалим зволоженням підвальних приміщень будинку, відсутністю по периметру житлового будинку вимощення, яке б забезпечувало в повній мірі відвід атмосферних опадів від фундаменту, відсутністю гідроізоляції фундаменту житлового будинку, характеристикою рельєфу земельної ділянки що розташована вище та має ухил в сторону зруйнованої частини будинку, що створювало додаткове зволоження ґрунту біля будинку, постійними витоками побутових вод безпосередньо в підвальне приміщення, не приєднанням трубопроводу стоків з душової у підвальному приміщенні до загальної системи водовідведення та каналізації, відсутністю системи вентиляції в душових та в місцях загального користування, безпосередньою близькістю розташування насипних та лесовидних ґрунтів, на яких зведений житловий будинок, незадовільним технічним станом інженерних мереж, а також відсутністю належної експлуатації житлового будинку, що виражається в несвоєчасному виконанні попереджувальних ремонтно-будівельних робіт та підтримання технічного стану житлового будинку для забезпечення безпечного та безперебійного його функціонування, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби житлового будинку. Так, з бюджету м. Чернігова на 2016 рік КП «Новозаводське», рішенням Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 29.12.2015, було виділено на капітальний ремонт житлового фонду місцевих органів влади 695 150 грн, які на попереджувальні ремонтно-будівельні роботи з усунення дефектів використані не були, що й призвело до руйнування несучих елементів чотириповерхового будинку гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .
Внаслідок раптового руйнування несучих елементів, зокрема фундаментів та стін, будинку гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 потерпіла ОСОБА_16 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть, а потерпілий ОСОБА_17 отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.
Крім того, внаслідок недбалості ОСОБА_7 територіальній громаді міста Чернігова, в особі Чернігівської міської ради завдано матеріальні збитки у вигляді пошкодження інженерних мереж, обладнання та конструктивних елементів будинку, що призвело до визнання технічного стану гуртожитку як аварійного, та, як наслідок - неможливість подальшого використання за функціональним призначенням частини житлового, чотириповерхового будинку, розташованого на АДРЕСА_2 , експертною вартістю 26 214 760 грн, а також у вигляді повної руйнації квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 вказаного будинку, вартість яких, складає 124 080 грн та 174 840 грн відповідно, а загалом на суму 298 920 грн.
Також внаслідок службової недбалості ОСОБА_7 завдано матеріальні збитки власникам квартир АДРЕСА_5 ( ОСОБА_10 ), № 81 ( ОСОБА_18 , ОСОБА_13 ), № 84 ( ОСОБА_19 ), № 112 ( ОСОБА_20 ) вищезазначеного будинку у вигляді їх повної руйнації, ринкова вартість яких складає 125 020 грн, 172 960 грн, 124 080 грн, 174 840 грн відповідно, а загалом 596 900 грн.
З огляду на викладене, внаслідок недбалості ОСОБА_7 потерпілим заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 27 110 580 грн, що є тяжкими наслідками.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 серпня 2019 року щодо ОСОБА_7 скасовано. Визначено вважати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки.
Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням та з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Комунального лікувального закладу «Чернігівська міська лікарня №2» 5 009 грн витрат на лікування потерпілого.
Цивільні позови прокурора в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до ОСОБА_7 про стягнення 26 513 680 грн матеріальної шкоди, потерпілих ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , в інтересах якого діє ОСОБА_37 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 100 000 грн; потерпілої ОСОБА_43 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 100 000 грн; потерпілої ОСОБА_44 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 150 000 грн; потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до КП «Новозаводське» про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 169 480 грн; потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до КП «Новозаводське» про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 132 175 грн; потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 до КП «Новозаводське» про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 44 000 грн залишено без розгляду та роз`яснено право на звернення з даною вимогою в порядку цивільного судочинства.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_47 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , в інтересах якого діє ОСОБА_37 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_44 , ОСОБА_51 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_47 , ОСОБА_52 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_37 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_44 , ОСОБА_51 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 по 50000 грн кожному. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 63966 грн процесуальних витрат на залучення експертів.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах:
- прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: необґрунтоване звільнення засудженого ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції;
- засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду, а кримінальне провадження щодо нього закрити у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Вважає, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 367 КК, обвинувачення висунуто неконкретно, він не мав реальної можливості виявити та усунути причини, що спровокували обвал будівлі та потягнули за собою тяжкі наслідки. Зазначає про недотримання апеляційним судом вимог ст. ст. 404, 412 КПК. Вважає, що апеляційний суд, не дослідивши самостійно всю сукупність доказів у даному кримінальному провадженні, дав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, чим допустився істотних порушень КПК;
- захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 , призначивши новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Зазначає про порушення ст. ст. 395, 396, 404, 412 КПК, які на його думку, допустив апеляційний суд. Вважає, що апеляційний суд, не повідомивши належним чином всіх потерпілих у справі про дату, час і місце судового розгляду - порушив право на захист засудженого. Крім того, не дослідивши самостійно всі докази у провадженні, дав їм іншу оцінку ніж суд першої інстанції;
- представник потерпілих ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , вважає, що вирок апеляційного суду підлягає скасуванню в частині вирішення цивільних позовів вказаних потерпілих через істотні порушення кримінального процесуального закону. Зокрема, представник потерпілих зазначає, що при визначенні розміру моральної шкоди апеляційним судом не враховано вимог розумності і справедливості, оскільки позови потерпілих задоволені лише частково, а не у повному обсязі. Крім того, не погоджується з тим, що позови потерпілих про відшкодування їм матеріальної шкоди залишені судом без розгляду;
- у запереченнях на касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - потерпіла ОСОБА_53 просить залишити цю скаргу без задоволення, вважає незаконним та необґрунтованим як вирок суду першої інстанції, так і вирок апеляційного суду. Вважає, що службова недбалість, яка призвела до руйнування будинку та тяжких наслідків вбачається ще й в діях інших посадових осіб, при цьому зазначає, що особисто неодноразово зверталась до органів влади та місцевого самоуправління з приводу аварійного стану будинку.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- захисник ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення касаційної скарги прокурора та представника потерпілих, підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 , просив їх задовольнити у повному обсязі, вирок апеляційного суду скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції;
- засуджений ОСОБА_7 , заперечив щодо задоволення касаційної скарги прокурора та представника потерпілих, підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу свого захисника, просив їх задовольнити, втім вважав, що кримінальне провадження щодо нього необхідно закрити у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливостей їх отримати;
- прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора та представника потерпілих, просив вирок суду апеляційної інстанції скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції;
- представник потерпілих ОСОБА_8 просив задовольнити касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 , залишити без задоволення касаційні скарги прокурора та представника потерпілих ОСОБА_9 , що діє в інтересах ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
Мотиви Суду
Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 414 КПК.
Зі змісту касаційних скарг вбачається, що захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 , не погоджуючись із засудженням останнього за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, оскаржують правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, вказують на неповноту судового розгляду, наводять іншу, власну оцінку доказам, ніж ту, що дав суд апеляційної інстанції при скасуванні виправдувального вироку суду першої інстанції.
Втім, суд касаційної інстанції не має повноважень на перевірку доводів, наведених у вказаних касаційних скаргах, в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, встановлених судами. Фактичні обставини кримінального провадження перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1ст. 438 КПК, не підлягають.
Доводи касаційних скарг захисника та засудженого про те, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, поза розумним сумнівом не доведено, колегія суддів касаційного суду вважає неспроможними з огляду на таке.
Відповідно до ст. 94 КПК, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
З системного аналізу кримінального процесуального закону випливає, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
Виправдовуючи ОСОБА_7 , суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, не знайшло свого об`єктивного підтвердження під час судового слідства, побудоване на припущеннях та суб`єктивній думці сторони обвинувачення, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, та прийшов до висновку, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено, що ОСОБА_7 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК, у зв`язку з чим його виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК.
Переглянувши виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 у апеляційному порядку, в межах висунутого обвинувачення,апеляційний суд вмотивовано не погодився зі вказаними висновками судом першої інстанції та, дотримуючись вимог ст.ст. 370, 420 КПК, скасував необґрунтований виправдувальний вирок суду першої інстанції, ухваливши свій вирок. При цьому правильно зазначив, що суд першої інстанції, хоча і дослідив надані сторонами провадження докази, однак, у порушення вимог ст. ст. 94, 370 КПК, належним чином їх не оцінив, окремі докази залишив поза увагою, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК.
При цьому під час апеляційного розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , апеляційний суд безпосередньо дослідив та перевірив відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК наявні у провадженні докази, прийшовши до обґрунтованого висновку про те, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення повністю доведена. Вирок апеляційного суду відповідає загальним вимогам до вироків.
Твердження захисника ОСОБА_6 у касаційній скарзі про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 367 КК службова недбалість - це невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
Безпосереднім об`єктом злочину виступає встановлений порядок службової діяльності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
Об`єктивну сторону службової недбалості становить сукупність ознак: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ч.1 ст.367 КК) або тяжкі наслідки (ч.2 ст.367 КК); 3) причинний зв`язок між діянням та наслідками.
Так, визнаючи ОСОБА_7 винуватим у вчиненні вказаного злочину, свої висновки про доведеність його винуватості апеляційний суд обґрунтував належно дослідженими доказами: розпорядженнями Чернігівської міської ради № 31-рос від 01.02.2016 року та № 189-рос від 19.07.2016 про призначення ОСОБА_7 на посаду начальника комунального підприємства «Новозаводське», пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій; статутом КП «Новозаводське», відповідно до якого предметом діяльності підприємства є надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ремонту будинків і споруд, прибудинкових територій, послуг з управлінням будинком, спорудою або групою будинків, а начальник КП «Новозаводське» несе особисту відповідальність за виконання покладених на підприємство обов`язків; контрактом № 213 від 11.07.2016 року, укладеного Чернігівською міською радою з керівником КП «Новозаводське» ОСОБА_7 ; рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №224 від 17.08.2009 житловий будинок (будівлю гуртожитку) по АДРЕСА_2 , передано у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова.
Як правильно встановив апеляційний суд, вищезазначеними нормативними актами визначено, що балансоутримувачем (виконавцем послуг) будинку № 16 на вул. Попудренка в м. Чернігові є КП «Новозаводське», а його керівник ОСОБА_7 був наділений повноваженнями, обов`язками своєчасно запланувати та організувати проведення необхідних попереджувальних ремонтно-будівельних робіт направлених на підтримання експлуатаційних якостей і попередження передчасного зносу конструкцій та інженерного обладнання будинку гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , для забезпечення безперебійного його функціонування та експлуатації.
Як встановив апеляційний суд, за зверненнями попереднього керівництва КП «Новозаводське» виділялись кошти на ремонт будинку, втім ОСОБА_7 , обіймаючи посаду начальника за період своєї роботи ніяких заходів для включення будинку до титульних списків на проведення ремонту не вживав, володіючи інформацією про технічний стан даного будинку, в тому числі і про наявні тріщини на ньому, необхідність проведення його поточного та капітального ремонту, для проведення якого було підготовлено технічну, фінансову документацію та виділено відповідні бюджетні кошти, що свідчить про його недбале ставлення до службових обов`язків.
Проаналізував апеляційний суд і інформацію КП «ЖЕК-10» від 21.12.2016 року та протокол огляду предметів (аудіофайлів) від 10.04.2017 року, з яких вбачається, що жителі, які мешкають у АДРЕСА_2 , в період з 21.07.2016 року 12 разів зверталися зі скаргами до КП «Новозаводське» на неналежне виконання робіт, що стосується поточного ремонту, ліквідації аварійної ситуації (прорив труби в підвальному приміщенні, течія каналізаційного стояку), теплопостачання, необхідність зробити витяжку підвального приміщення. Наведене спростовує доводи касаційних скарг захисника та засудженого про необізнаність останнього про аварійний стан будинку та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між його бездіяльністю та наслідками, що настали.
Крім того, апеляційний суд безпосередньо допитав потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_48 , ОСОБА_21 , ОСОБА_50 , ОСОБА_54 , ОСОБА_19 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_44 , які підтвердили, що вони неодноразово повідомляли про необхідність проведення капітального ремонту, готували колективні звернення з приводу капітального ремонту будинку, також звертались із заявами у міську раду, але відповідного реагування не отримали. Підтвердили обізнаність керівництва КП «Новозаводське» щодо аварійного стану будинку і допитані в апеляційному суді свідки ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 .
Взяв до уваги та належно дослідив апеляційний суд і інформацію Чернігівського міського голови від 30.12.2016 року та від 13.01.2017 року, відповідно до якої встановлено, що з бюджету Новозаводської районної у м. Чернігові ради КП «Новозаводське» було виділено на 2016 рік затверджений обсяг коштів в розмірі 695 150,00 грн., з яких за 9 місяців використано 234 880,47 грн; уточнений титульний список об`єктів капітального ремонту житлового фонду місцевих органів влади Новозаводського району по КП «Новозаводське» на 2016 рік, затверджений головою Новозаводської районної у м. Чернігові ради, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_7 не вніс житловий будинок АДРЕСА_2 як об`єкт, що потребує капітального ремонту;протоколи огляду місця події від 12.12.2016 року та 15.12.2016 року; висновок судово-медичної експертизи № 1079 від 13.12.2016 року про причини смерті ОСОБА_16 ; висновок судово-медичної експертизи № 43 від 11.01.2017 року про тілесні ушкодження ОСОБА_17 ; висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 22401/22402/22403/16-42 № 4730/16-24/743/744/17-24 від 27.03.2017 року, висновком судової оціночно-будівельної експертизи від 31.03.2017 року; показаннями експерта ОСОБА_60 , яка підтвердила висновки судової оціночно-будівельної експертизи від 31.03.2017 року.
Отже, апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження в межах, визначених ст. 404 КПК, у порядку, встановленомуст. 405 КПК, безпосередньо дослідивши докази, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, - допустив службову недбалість, що завдало шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, громадським інтересам, інтересам юридичної особи та спричинило тяжкі наслідки та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 367 КК.
З такими висновками апеляційного суду погоджується і Верховний Суд та вважає, що підстав вважати їх сумнівними чи необґрунтованими немає. Вирок апеляційного суду є достатньо вмотивованим та обґрунтованим, за змістом відповідає загальним вимогам до вироків.
Посилання захисника на порушення апеляційним судом п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК, а саме відсутність у матеріалах провадження технічного носія інформації, на якому зафіксоване судове засідання від 03 грудня 2020 року є необґрунтованими, оскільки в матеріалах провадження міститься оптичний диск із записом судового засідання від вказаної дати, який належно прослуховується та містить повну інформацію про перебіг цього судового засідання.
Посилання захисника та засудженого у касаційних скаргах на те, що судовий розгляд апеляційний суд провів за відсутності деяких потерпілих, що не були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що потягнуло порушення права на захист засудженого, касаційний суд вважає неспроможними.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, усі потерпілі були повідомленіпро розгляд справи в апеляційному порядку, усім учасникам кримінального провадження було надіслано копії апеляційних скарг, повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, а також розіслано копію вироку апеляційного суду після завершення апеляційного розгляду. Як свідчить звукозапис, під час апеляційного розгляду жоден з учасників не повідомляв про те, що він не мав можливості ознайомитись зі змістом апеляційних скарг. Крім того, сторона захисту не заперечувала проти проведення судового розгляду за відсутності потерпілих, а потерпілі не подали касаційних скарг щодо порушення їх прав та законних інтересів через проведення апеляційного розгляду за їх відсутності чи неналежного їх повідомлення. Також, сторона захисту не зазначає у своїй касаційній скарзі, яким чином це вплинуло на законність та обґрунтованість судового рішення вцілому та істотно порушило права засудженого. На цих підставах касаційний суд відхиляє цей довід сторони захисту.
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність через необґрунтоване звільнення засудженого ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК, то колегія суддів вважає ці доводи неспроможними.
Так, згідно зі ст. 75 ККу разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
За змістом кримінального закону, підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду має ґрунтуватися на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку,
зокрема, відомостях про вчинене особою кримінальне правопорушення, зміст мети й мотивів протиправної поведінки, тривалість та інтенсивність протиправної діяльності, наявність чи відсутність судимості в особи, що притягується до кримінальної відповідальності. Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви та соціальні зв`язки; посткримінальну поведінку; наскільки його ціннісні орієнтири співпадають з загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого тощо. Лише проаналізувавши такі обставини, суд може дійти висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання зі звільненням від його відбування на підставіст. 75 КК,апеляційний суд правильноврахував: характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину; відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання; особу засудженого, який раніше небувсудимий, характеризується виключно позитивно, на спеціальних обліках лікарів не перебуває, його вік, сімейний стан, необережну форму вину та дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду, оскільки саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, що сприятиме досягненню мети покарання, передбаченої статтею 50 КК.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що з урахуваннямусіх обставинкримінального провадження, особи засудженого, розмір визначеного апеляційним судом ОСОБА_7 покарання за ч. 2ст. 367 КК зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК є необхідним і достатнім для його виправлення та попередженнявчиненнянових злочинів.
Безпідставними є і доводи касаційної скарги представника потерпілих про неправильне вирішення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно зі ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 цивільні позови потерпілих вирішено з дотриманням положень статей 128, 129 КПК і статей 23, 1167, 1168 Цивільного кодексу України. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначено апеляційним судом з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілих, ступеню вини ОСОБА_7 , який завдав моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування суд урахував вимоги розумності і справедливості.
Крім того, касаційний суд зазначає, що сама вимога бажаного для стягнення розміру моральної шкоди у касаційній скарзі без обґрунтування того, чому саме в такому розмірі повинна компенсуватися моральна шкода та без мотивування, у чому полягає неправильність визначення розміру моральної шкоди судами, не може слугувати підставою для зміни судових рішень у цій частині.
Отже, доводи касаційної скарги представника потерпілих щодо необхідності скасування вироку апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування постановленого у цьому кримінальному провадженні судового рішення, колегія суддів не встановила, а тому в задоволенні касаційних скарг слід відмовити.
Керуючись статтями 284, 433, 434, 436, 440, 441, 442 КПК, колегія суддів
ухвалила:
вирок Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_6 , прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, та представника потерпілих ОСОБА_9 , що діє в інтересах ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає. Повний текст постанови буде оголошено учасникам судового провадження о 15 год 30 хв 14 червня 2021 року.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
