Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 вересня 2018 року
у справі № 647/1831/15-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо анулювання всіх кримінально-правових та загальноправових наслідків засудження у випадку погашення судимості
Фабула: вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 3 роки.
Вироком апеляційного суду вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано і постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 3 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Мотивація касаційної скарги: засуджений посилається на те, що апеляційний суд не звернув уваги на усі дані про його особу, а також безпідставно послався у вироку на його попередню судимість, хоча вона відповідно до ст.. 89 КК України погашена.
Правова позиція Верховного Суду: судимість є правовим станом особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків. Правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних справ у разі вчинення особою нового злочину.
Судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов'язані зі спливом певних термінів, протягом яких особа повинна перетерпіти негативні наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.
Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у т.ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.
Оскільки ОСОБА_1 був засуджений за ч. 3 ст. 309 КК України за незаконне виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту в особливо великих розмірах, то врахування апеляційним судом при призначенні винному покарання того, що предметом злочину є наркотичний засіб в особливо великих розмірах, суперечить наведеним вимогам закону та є неприпустимим.
Висновки: посилання у вироку апеляційного суду при призначенні ОСОБА_1 покарання на те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного умисного злочину є неприпустимим, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений є особою, яка відповідно до ст.. 89 КК України не має судимості.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст.67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Ключові слова: погашена судимість, обставини, що пом’якшують покарання,
оскарження вироку
