Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 січня 2020 року
у справі № 161/5306/16-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо можливості надання до суду дублікатів протоколів процесуальних дій (ч. 4 ст. 99 КПК України)
Фабула справи: суд першої інстанції визнав невинуватими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдав їх за недоведеністю у вчиненні ними даного злочину на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Апеляційний суд виправдувальний вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: прокурор стверджує, що протоколи проведення негласних слідчих дій, матеріальні носії інформації, на яких містилась інформація щодо їх проведення є дублікатами, а не копіями, що не перешкоджає визнанню їх судом як оригіналів документів.
Правова позиція Верховного Суду: у чинному КПК України використовуються такі терміни як «дублікат документа» (ч. 4 ст. 99 КПК України) та «копія документа».
Відповідно до п. 3.10 Національного стандарту України. Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять. ДСТУ 2732:2004, якому надано чинності наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 28 травня 2004 року № 97 «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів» (далі - ДСТУ 2732:2004), копія (документа) - це документ, шо містить точне знакове відтворення змісту чи документної інформації іншого документа і в окремих випадках - деяких його зовнішніх ознак.
Згідно з п. 3.14 ДСТУ 2732:2004 дублікат оригіналу (службового документа) - це повторно оформлений службовий документ для використовування, замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу.
Таким чином, терміни «копія» і «дублікат» не є синонімічними.
Разом з тим, слід зазначити, що КПК України у ч. 4 ст. 99 надає автономне визначення поняття «дублікат документа» як документа, виготовленого таким самим способом, як і його оригінал.
Отже, для точного використання даних термінів у кримінальній процесуальній діяльності термін «копія документа» слід визначати за п. 3.10 ДСТУ 2732:2004, а термін «дублікат документа» - за ч. 4 ст. 99 КПК України.
Висновки: враховуючи, що під документом як джерелом доказів законодавець розуміє спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні), складені в порядку, передбаченому КПК України, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії, (ч. 1, п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 99 КПК України), то немає жодних перепон у можливості надання до суду дублікатів протоколів процесуальних дій, а також матеріалів фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інших носіїв інформації (у тому числі електронних), виготовлених слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, які визнаються судом як оригінал документа.
Ключові слова: докази у кримінальному провадженні, оцінка доказів, носії інформації у кримінальному провадженні, допустимість доказів
