Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 лютого 2020 року
у справі № 810/1724/18
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про оскарження рішення органу місцевого самоврядування стосовно внесення змін до договору оренди земельної ділянки
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільської ради, третя особа - ТОВ «Мелеус», у якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неоприлюднення порядку денного сесії сільської ради; проектів рішень, винесених на сесію; рішень, прийнятих на сесії сільської ради, а також бездіяльність, яка виявилась у невиконанні у встановлені законом спосіб, порядок та строки обов`язку інформування через засоби масової інформації мешканців села про план перспективного розвитку територій і населених пунктів розміщення важливих містобудівних об`єктів - багатоквартирних житлових будинків.
Також просив визнати протиправним та скасувати рішення «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки ТОВ «Мелеус».
В обґрунтування позовних вимог вказував, що, на його думку, відповідач у своїй діяльності порушує ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, провадження в справі у частині визнання протиправним та скасування рішення «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки ТОВ «Мелеус» закрито.
Закриваючи провадження в цій частині суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позов у частині оскарження прийнятого відповідачем рішення не має визначених КАС України ознак адміністративного позову.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що суди, на його думку, залишили поза увагою той факт, що спірне рішення відповідача поряд з внесенням змін до договору оренди землі, укладеного з третьою особою в справі, містить вирішення питання про надання дозволу на виготовлення детального плану території, а також ним уповноважено сільського голову укласти з ТОВ «МЕЛЕУС» додаткову угоду про внесення змін до цього договору, зобов`язано це товариство здійснити реєстрацію укладеної додаткової угоди після її підписання, надано товариству дозвіл на виготовлення детального плану території на орендованій земельній ділянці, провести громадські слухання щодо розробленого детального плану території, погодити його та надати на затвердження.
Правова позиція Верховного Суду: Велика Палата Верховного Суду у справі №552/9255/15-а дійшла висновку, що «орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до ст. 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб`єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, суб`єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування - владних управлінських функцій не здійснював».
Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 01 жовтня 2013 року у справі № 21-345а13, і Велика Палата Верховного Суду не вбачала правових підстав відступати від неї.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог фізичної особи про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеним на підставі рішення органу місцевого самоврядування, помилково зазначив, що в цій частині спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства без врахування суб`єктного складу правовідносин, оскільки спір виник між фізичною особою, органом місцевого самоврядування та юридичною особою». За таких підстав Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «цей спір має вирішуватись в порядку цивільного судочинства».
Висновки: справа в частині позовних вимог щодо оскарження вказаного рішення відповідача щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки не має визначених КАС України ознак адміністративного позову, а тому наявні підстави для закриття провадження в справі в цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу.
Ключові слова: цивільна юрисдикція, цивільне судочинство, адміністративна юрисдикція, адміністративне судочинство, земельні спори, ОМС
