Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 квітня 2020 року
у справі № 712/6577/18
Адміністративна юрисдикція
Щодо правомірності будівництва житлового будинку в межах санітарно-захисної зони інженерної інфраструктури
Фабула справи: ТОВ "Черкасизалізобетонбуд" звернулося з позовом до Департаменту архітектури та містобудування міської ради (далі - Департамент), в якому просило:
- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у наданні відповіді у формі листа на заяву позивача з питання отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва 3-х секційного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями;
- зобов'язати видати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки;
- зобов'язати внести зміни в актуалізацію генерального плану міста та замінити використання земельної ділянки в межах територіальних зон з Р-3п -перспективна рекреаційна зона озеленених територій загального користування, КСп -перспективна комунально-складська зона, ТР-3 - транспортна інфраструктура на житлову та громадську забудову згідно класифікації територіальних зон.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Черкасизалізобетонбуд" наголошує, що рішенням міської ради позивачу надано спірну земельну ділянку в оренду на 5 років під будівництво багатоповерхового 3-х секційного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, за основним цільовим призначенням її віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності відповідно до закону. Тобто діючим законодавством України позивачу забезпечується захист його права здійснювати будівництво багатоповерхового будинку на земельній ділянці відповідно до умов Договору.
Правова позиція Верховного Суду: підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об'єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.
План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
При цьому, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.
Крім того, ч. 5 ст. 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 114 ЗК України санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.
У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.
Згідно ст. 1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» (далі - Закон №2480-V1) котельня, підключена до магістральної теплової мережі, відноситься до об'єктів енергетики; санітарно-захисна зона об'єктів енергетики - територія вздовж ліній електропередачі, навколо трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, яка встановлюється для захисту населення від шкідливого впливу електричних полів, спричиненого певною їх напругою; охоронні зони об'єктів енергетики - зона вздовж повітряних і кабельних ліній електропередачі, навколо електростанцій, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв і магістральних теплових мереж, споруд альтернативної енергетики тощо для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об'єкти та довкілля.
Згідно ст. 32 Закону №2480-V1 в межах охоронних зон об'єктів енергетики забороняється будувати житлові будинки, будинки громадського призначення.
Висновки: відповідач не міг надати позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва 3-х секційного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, навіть безвідносно до цільового призначення відповідної земельної ділянки, оскільки будівництво житлового будинку в межах санітарно-захисної зони інженерної інфраструктури (котельні) є неможливим.
Ключові слова: правомірність здійснення багатоповерхової житлової забудови, оцінка намірів щодо забудови земельної ділянки, виявлення недостовірних відомостей у документах
