Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 березня 2020 року
у справі № 752/16304/18
Цивільна юрисдикція
Щодо умови, за якої вимога про повернення сплачених коштів може розцінюватись як вимога про розірвання договору
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення боргу.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він уклав з відповідачем договори на виготовлення індивідуальних меблів. З метою виконання своїх зобов'язань за укладеними договорами він сплатив кошти. Проте відповідач своїх зобов`язань щодо поставки та встановлення меблів не виконала. Він направив вимогу відповідачу про повернення коштів, проте відповідач не надала відповідь та кошти не повернула.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено.
Апеляційним судом рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що строк дії договорів сплив до моменту звернення позивача до суду першої інстанції, так як відповідач не виконала своїх зобов'язань у погоджений сторонами строк.
Правова позиція Верховного Суду: положеннями ст. 849 ЦК України передбачено, що у випадку якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно з приписами ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
За змістом ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Отже, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення передбачених ним зобов`язань, оскільки приписами законодавства визначено такою підставою його виконання, проведене належним чином.
У разі припинення зобов'язань сторін за договором, позивач може розраховувати на стягнення із відповідача сплачених йому коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки її положення застосовуються також при поверненні виконаного однією із сторін у зобов'язанні у разі, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала, тобто у разі, коли договір є припиненим.
Водночас за змістом ст. 1212 ЦК України ця норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунено за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.
При цьому доведення факту розірвання договору та припинення зобов'язань між сторонами покладається на позивача.
У цій справі, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, встановивши, що укладені між сторонами договори не розірвані у передбаченому законодавством України порядку та позивач не заявляв таких вимог, правильно застосував наведені вище норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, сплачених останнім на виконання умов укладених договорів, оскільки договір між сторонами не розірваний, а тому зобов`язання за ним не припиненні та відсутні підстави для повернення сплачених коштів.
Висновки: сама по собі вимога про повернення сплачених коштів не може розцінюватися як вимога про розірвання договору. Вона повинна бути заявлена чітко, тобто таким чином, щоб однозначно сприймалась іншими особами.
Ключові слова: відповідальність підрядника, прострочення виконання зобов’язання за договором підряду, підстави припинення зобов’язання, права замовника під час виконання роботи, порядок розірвання договору
