Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 липня 2020 року
у справі № 704/962/17
Цивільна юрисдикція
Щодо відшкодування шкоди, заподіяної майну юридичної особи твариною
Фабула справи: Селянське (фермерське) господарство «Дружба» (далі - СФГ «Дружба») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди (збитків).
Позовна заява мотивована тим, що було виявлено знищення належних СФГ «Дружба» посівів кукурудзи та соняшника на земельних ділянках, що перебувають в користуванні у позивача згідно з укладеними з власниками земельних ділянок договорами оренди землі.
Рішенням районного суду позовні вимоги СФГ «Дружба» до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди (збитків) залишено без задоволення.
Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу СФГ «Дружба» задоволено.
Рішення районного суду скасовано. Позовні вимоги СФГ «Дружба» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СФГ «Дружба» 507 783,00 грн в рахунок відшкодування заподіяних збитків.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд не повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, та зробив висновки, які не відповідають матеріалами справи. В матеріалах справи немає доказів щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про огляд місця потрави та визначення площ, на яких завдано шкоду. Після прийняття оскарженої постанови апеляційного суду ОСОБА_1 стали відомі обставини, які є істотними для справи і які не були і не могли бути відомі під час розгляду справи, а саме: частина земельних ділянок не перебуває у користуванні СФГ «Дружба». Позивач як юридична особа не є землекористувачем земельних ділянок, на яких нібито завдано матеріальних збитків як орендарю внаслідок потрави належних господарству посівів, тому позивач не є суб`єктом, який має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, оскільки не може бути захищене право, якого особа не набула у передбаченому законом порядку. Позивач, звертаючись із позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, мав зобов`язання довести належними доказами, що саме ОСОБА_1 заподіяв шкоду СФГ «Дружба». Відповідною підставою для стягнення збитків мають бути матеріали адміністративної справи, у тому числі протокол про адміністративне правопорушення, відомості про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. Висновки про винуватість ОСОБА_1 є припущенням апеляційного суду.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки ч. 1 визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що «збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача».
Тлумачення ст.ст. 22, 614, 623 ЦК України свідчить, що презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за цієї умови відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Сільськогосподарські тварини - тварини, що утримуються та розводяться людиною для отримання продуктів і сировини тваринного походження (ст. 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»).
Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує (ч. 4 ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»).
Висновки: аналіз ч. 4 ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» дає підстави для висновку, що лише за умови встановлення конкретної особи, яка утримувала тварину, і внаслідок її дій (бездіяльності), відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач (особа, яка утримувала тварину в момент завдання збитків) доводить відсутність протиправності та вини.
Ключові слова: знищення посіву рослин, відшкодування збитків власникам землі
