Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 вересня 2020 року
у справі № 916/4693/15[2]
Господарська юрисдикція
Щодо особливостей пред’явлення вимог про застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті
Фабула справи: ПАТ «Сбербанк» звернулося з позовом до ПрАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» про стягнення заборгованості у розмірі 43 371 675,85 доларів США та 46 608 814,15 грн, з яких: 36 773 937,32 доларів США - заборгованість за кредитною лінією; 6 597 738,53 доларів США - проценти за користування кредитною лінією, нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015; 16 637 067,93 грн - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, нарахована за період з 31.12.2014 по 30.06.2015; 29 971 746,22 грн - пеня за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією, нарахована за період з 31.12.2014 по 30.06.2015.
ПрАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» звернулося із зустрічним позовом до ПАТ «Сбербанк» про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії в запропонованій ним редакції.
Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, задовольнив первісний позов частково та стягнув з ПрАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» на користь ПАТ «Сбербанк» 36 773 937,32 доларів США заборгованості за тілом кредиту, що у гривневому еквіваленті станом на день ухвалення рішення становило 951 613 775 грн; 5 578 283,28 доларів США процентів за користування кредитом з 15.07.2014 по 02.11.2015, що у гривневому еквіваленті станом на день ухвалення рішення становило 144 350 908,88 грн; 20 000 000 грн пені за прострочення сплати процентів та кредиту.
У решті первісного позову відмовив, а також відмовив у задоволенні зустрічного позову.
Мотивація касаційної скарги: ПрАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до наведених норм закону до зобов'язань, виражених в іноземній валюті, застосування пені у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України неможливе та суперечить чинному законодавству України, оскільки облікова ставка Національного банку України пов'язана із економікою України та формується на підставі чинників, які виражені виключно у національній валюті України.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У п. 10.1. кредитного договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку у відповідності до вимог чинного законодавства України пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожен день прострочення:
- за прострочення строку /ів сплати повернення кредиту/частини кредиту;
- за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст. 6 цього договору.
Для розрахунку пені приймається 360 днів у році - для кредиту, наданого Позичальнику в іноземній валюті та, фактично, кількості днів у році - для кредиту, наданого Позичальникові в національній валюті.
Пеня, зазначена у п. 10.1. цього договору, повинна сплачуватись банку в строк не пізніше наступного робочого дня з дня її накладення/нарахування (п. 10.2. кредитного договору).
Аналіз наведених норми чинного законодавства та умов кредитного договору свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом та погоджений сторонами у кредитному договору, пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. При цьому оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Положення чинного законодавства хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Висновки: вимоги про застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, можуть заявлятися лише в національній валюті України (гривні). З огляду на викладене Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про те, що до зобов'язань, виражених в іноземній валюті, застосування пені у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України, визначеної у гривні, неможливе та суперечить чинному законодавству України.
Ключові слова: прострочення сплати загальної заборгованості, процедура стягнення пені, сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
