Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 серпня 2023 року
у справі № 910/8115/19(910/13492/21)
Господарська юрисдикція
Щодо розмежування договорів відступлення права вимоги та факторингу
ФАБУЛА СПРАВИ
У межах справи про банкрутство ТОВ «Зв`язоктехсервіс» його ліквідатор - арбітражний керуючий звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ «Ай-Тек Україна», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.
Ухвалою господарського суду відмовлено повністю у задоволенні заяви ТОВ «Зв`язоктехсервіс» в особі ліквідатора про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «Зв`язоктехсервіс» і ТОВ «Ай-Тек Україна».
Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
У Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).
При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу (позику чи кредит).
Натомість грошова вимога, яку клієнт передає фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 Цивільного кодексу України) або з метою забезпечення виконання зобов'язань клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 Цивільного кодексу України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
ВИСНОВКИ: договір факторингу є змішаним договором, який обов'язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
Виходячи з цього правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги .
При цьому якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні й підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави заміни кредитора, правова природа договору факторингу, правова природа договору відступлення права вимоги
