Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 квітня 2023 року
у справі №910/4518/16[1]
Господарська юрисдикція
Щодо змісту поняття «користування кредитом»
Фабула справи: господарський суд порушив провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Азовелектросталь».
АТ «Сбербанк» звернулось із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 3 213 642 017,92 грн. АТ «Укрексімбанк» звернулось із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 5 871 588 276,29 грн.
Господарський суд визнав кредитором ПрАТ «Азовелектросталь», зокрема, АТ «Сбербанк» на суму 3 213 642 017,92 грн, з яких: 159 108 060,31 грн - забезпечені заставою, 3 054 530 757,61 грн - вимоги четвертої черги, 3200,00 грн - вимоги першої черги. Суд виходив з такого, АТ «Укрексімбанк»на суму 5 298 129 240,93 грн, з яких: 614 287 326,00 грн - забезпечені заставою, 4 683 838 714,93 грн - вимоги четвертої черги, 3200,00 грн - вимоги першої черги.
Апеляційний господарський суд скасував ухвалу господарського суду, зокрема, в частині визнання вимог АТ «Сбербанк» на суму 3 213 642 017,92 грн та АТ «Укрексімбанк» на суму 5 298 129 240,93 грн, та прийняв у цій частині нове рішення. Визнав вимоги АТ «Сбербанк» на суму 2 921 245 282,39 грн, з яких: 159 108 060,31 грн - забезпечені заставою, 2 762 134 022,08 грн - вимоги четвертої черги, 3200,00 грн - вимоги першої черги, та АТ «Укрексімбанк» на суму 4 773 434 890,06 грн, з яких: 614 287 326,00 грн - забезпечені заставою, 4 159 144 364,06 грн - вимоги четвертої черги, 3200,00 грн - вимоги першої черги.
Мотивація касаційної скарги: АТ «Укрексімбанк» на обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на факти, встановлені судом першої інстанції щодо того, що з урахуванням принципу свободи договору сторони передбачили іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.
Правова позиція Верховного Суду: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (п.п.34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу ч. 2 ст. 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Висновки: «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Ключові слова: наслідки невиконання зобов'язання, прострочення платежу, строк дії договору, сплив строку кредитування
