Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 жовтня 2020 року
у справі № 523/14396/19[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо повноважень суду стосовно зобов`язання державних виконавців вчиняти або утриматися від вчинення певних виконавчих дій
ФАБУЛА СПРАВИ
Приватне акціонерне товариство «Видавничий звернулось до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Калашнікова Р. В., заінтересована особа – ОСОБА_1.
Cкаржник (який є роботодавцем ОСОБА_1) зазначав, що він добровільно виконав судове рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, тому просив суд, зокрема, визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо незакінчення ним виконавчого провадження та зобов’язати винести постанову про закінчення провадження.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, відповідно до вимог закону, оскільки боржник виплатив стягувачу не всю суму, яка вказана в рішенні суду.
Верховний Суд скасував судові рішення у частині відмови у задоволенні скарги про визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця, яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження.
ОЦІНКА СУДУ
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Суд не може підміняти державний орган, дії, бездіяльність якого оскаржуються, приймати замість нього рішення, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
ВИСНОВКИ: чинне процесуальне законодавство України не наділяє суди повноваженнями щодо зобов`язання державних виконавців вчиняти або утриматися від вчинення певних виконавчих дій, що не звільняє державного виконавця від обов'язку усунути порушення, встановлені судовим рішенням.
У зв’язку з цим немає підстав для скасування оскаржених судових рішень в частині відмови у задоволенні скарги щодо зобов'язання головного державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження під час виконання судових рішень, порядок оскарження бездіяльності виконавця, судовий контроль за виконанням судових рішень, межі повноважень суду
