Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 січня 2021 року
у справі № 607/18957/18[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо припинення трудового договору після закінчення строку (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України)
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання недійсним контракту у частині строку його дії, визнання контракту безстроковим трудовим договором, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала на те, що на внаслідок переведення її на посаду методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти між сторонами було укладено новий контракт, згідно з умовами якого вона була призначена на посаду методиста дошкільної початкової, спеціальної та інклюзивної освіти строком до 31 серпня 2018 року. Наказом від 03 серпня 2018 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 31 серпня 2018 року у зв`язку із закінчення строку дії контракту на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.
На думку позивача, положення Закону України «Про освіту», які були чинні з грудня 2005 року до вересня 2016 року, не містили імперативного припису щодо обов'язкового укладення контракту із вказаними категоріями працівників, а навпаки передбачали альтернативу: укладення або трудового договору, або контракту. З огляду на те, що вона працювала на посаді методиста 12 років, вважала, що у відповідача були відсутні обставини, які б унеможливлювали укладення із нею безстрокового трудового договору або визнання контракту безстроковим. Таким чином, відповідачем незаконно укладено з нею строковий трудовий договір, що унеможливлює звільнення її із займаної посади на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Правова позиція Верховного Суду: особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно зі ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
Строк, на який працівник наймається на роботу, обов'язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором.
Укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим.
Підставами припинення трудового договору є закінчення строку (п.п. 2 і 3 ст. 23), крім випадків, коли трудові правовідносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).
Висновки: припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові правовідносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових правовідносин.
Ключові слова: трудові спори, підстави припинення трудових відносин, правові наслідки закінчення строку контракту, підстави припинення контракту
