Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 грудня 2022 року
у справі № 686/14032/20
Цивільна юрисдикція
Щодо підстави для звільнення за прогул відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про поновлення на роботі та сплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням суду першої інстанції частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Частиною третьою статті 149 КЗпП України визначено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.
ВИСНОВКИ: встановивши факт відсутності позивача на робочому місці у спірний період, фактичне невиконання ним у цей час трудових функцій та взявши до уваги, що позивачем недоведено виконанням ним своїх посадових обов'язків поза межами робочого місця, правильними є висновки про недоведеність та безпідставність позовних вимог.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: відповідальність працівника, підстави звільнення, припинення трудових відносин, відсутність працівника, порушення трудової дисципліни
