Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 грудня 2025 року
у справі № 761/40281/20
Цивільна юрисдикція
Щодо недоведення працівником поважності причин його відсутності на роботі під час звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Київського державного хореографічного училища, яке перейменоване у Київський державний фаховий хореографічний коледж, третя особа - директор Київського державного хореографічного училища ОСОБА_2, про визнання наказу про звільнення недійсним, незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Справа переглядалася судами неодноразово.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним наказ про звільнення ОСОБА_1. Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника вихователя Київського державного хореографічного училища. Стягнено з Київського державного хореографічного училища на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. У частині позову щодо визнання недійсним наказу про звільнення ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано.
Ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київського державного фахового хореографічного коледжу, третя особа - ОСОБА_2, про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).
В Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої МОЗ України № 455 від 13 листопада 2001 року, зокрема, передбачено: тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності (пункт 1.1.); Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6. (пункт 1.2.); листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах (підпункт 1.3.1. пункту 1.3.); особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов'язковим зазначенням часу проведеної консультації. (пункт 2.19.).
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з'ясування поважності причин його відсутності на роботі.
Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з'ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов'язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.
ВИСНОВКИ: при відмові у задоволенні позову апеляційний суд вказав, що: належних та допустимих доказів того, що 04 та 06 листопада 2020 року ОСОБА_1 після прийому у сімейного лікаря з'явилася на роботі, матеріали справи не містять; наданий позивачем тимчасовий графік роботи не містить відомостей про те, що ним внесено зміни до правил внутрішнього трудового розпорядку, а також він не містить період, на який для працівників встановлено такий тимчасовий графік. Доказів того, що позивач оскаржувала дії відповідача щодо порушення правил ведення табеля обліку робочого часу за жовтень і листопад 2020 року відсутні. Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів щодо повідомлення позивачем завчасно адміністрацію закладу про те, що вона не могла виконувати трудові обов`язки з 04 листопада до 07 листопада 2020 року за станом здоров`я, позивачем не надано листок непрацездатності за вказаний період. З огляду на викладене, апеляційний суд правильно вважав, що позивачем не доведено поважності причин її відсутності на роботі з 04 до 07 листопада 2020 року, та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави звільнення, склад прогулу, відповідальність працівника
