Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 вересня 2020 року
у справі № 214/6174/15-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для визнання особистого нерухомого майна одного з подружжя спільним майном подружжя
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – державний нотаріус державної нотаріальної контори, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, витребування майна із чужого володіння, визнання права власності на частку нерухомого майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору дарування від 14 серпня 2002 року ОСОБА_2 набув у власність квартиру. Вартість квартири за вказаним договором дарування на дату вчинення правочину складала 13 012 грн 00 коп. 09 січня 2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, який розірвано заочним рішення суду. 08 червня 2005 року рішенням виконавчого комітету міської ради «Про переведення житлових приміщень у нежитлові» вирішено перевести житлове приміщення, а саме: квартиру, у нежитлове з правом спільного користування земельною ділянкою прибудинкової території відповідно до частки власності у споруді житлового будинку; надано дозвіл на перепланування та переобладнання зазначеного приміщення для потреб його власника.
06 липня 2005 року між ВАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 15 000,00 дол. США на споживчі цілі.
Ремонтно-будівельні роботи з переобладнання житлової квартири у нежитлове приміщення проводилися у період з листопада 2005 року до лютого 2006 року. 06 липня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір дарування нежитлового приміщення, за умовами якого дарувальник безоплатно передав у власність сестрі, обдаровуваній, нежитлове приміщення магазину непродовольчих товарів, вбудоване у перший поверх житлового будинку з. ОСОБА_1 як дружина дарувальника не надавала згоди на укладення зазначеного правочину.
Позивачка просила визнати спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя.
ОЦІНКА СУДУ
У статті 62 СК України вказано, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов’язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об’єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об’єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об’єкт стають малозначними в остаточній вартості об’єкта власності чи у остаточному об’єкті.
Отже, що істотність збільшення вартості майна підлягає з’ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об’єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об’єктом нерухомого майна, який з’явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов’язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами.
Істотне збільшення вартості майна обов’язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
ВИСНОВКИ: сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила виникнення спільної сумісної власності подружжя, право спільної власності, майнові спори подружжя, підстави визнання права власності
