Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 березня 2020 року
у справі № 852/2а-7/19
Адміністративна юрисдикція
Щодо наслідків недотримання суб'єктом владних повноважень досудової процедури погодження викупу земельної ділянки для суспільних потреб
ФАБУЛА СПРАВИ
Районна державна адміністрація звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи - ТОВ "КАОЛІН АЗОВ", ТОВ "Александр-Агро 2", про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.
Підставою для звернення до суду районної державної адміністрації стала відмова громадянки ОСОБА_1 щодо укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.
Рішенням апеляційного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.
КАС ВС оскаржуване рішення апеляційного адміністративного суду залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Статтею 147 Земельного кодексу України передбачено, що підстави та порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності визначаються законом.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" (далі - Закон №1559-VI), серед іншого, передбачено, що у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення … об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення.
Ч. 1 ст. 15 Закону №1559-VI визначає можливість звернення про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності для задоволення лише частини з перерахованих у Законі суспільних потреб. Очевидно, що в цьому разі суду не лише слід перевірити, а суб'єкту владних повноважень відповідно до правил доказування у адміністративному судочинстві - подати докази щодо простого звернення з пропозицією про викуп об'єкта нерухомості для суспільних потреб, але й відслідкувати дотримання законності визначеної у нормативному порядку процедури (розділ ІІ Закону №1559-VІ). Порушення цього порядку повинно мати такі ж наслідки, що й повне його попереднє ігнорування. Правильність цього висновку стверджує і ч. 1 ст. цього 16 Закону, де нормативним приписом прямо вказано на можливість звернення до суду з відповідною вимогою «у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб відповідно до розділу II цього Закону».
ВИСНОВКИ: вказівка у Законі України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» на «…неотримання згоди власника… з викупом цих об'єктів для суспільних потреб…» стверджує визнану закономірність цієї категорії справ - суб'єкт владних повноважень має право звернутися до суду, але після встановленої законом процедури вирішення цього спору в досудовому порядку. Тобто звернення одразу до суду з вимогами про примусове відчуження об`єктів з мотивів суспільної необхідності, оминаючи попередню процедуру можливого погодження питання із власником, є незаконним, якими б нагальними обставинами воно не обґрунтовувалося.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: позбавлення права власності, досудове врегулювання спору, підстави припинення права власності, підстави примусового припинення прав на землю, підстави звернення до суду, принцип належної правової процедури
