Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 липня 2020 року
у справі № 643/10749/14-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо обов'язкової умови допустимості як доказів результатів негласних слідчих (розшукових) дій
ФАБУЛА СПРАВИ
За результатами нового розгляду, за вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та виправдано у зв'язку із недоведеністю вчинення ним вказаних кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд ухвалою залишив вирок суду першої інстанції без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
Згідно з ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Згідно з ч. 2 ст. 92 КПК України обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
ВИСНОВКИ: для перевірки доказів на предмет їх допустимості процесуальні рішення, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій мають бути відкриті стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України, що є важливою гарантією змагальності і рівності сторін у кримінальному провадженні.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій, порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, критерії допустимості доказів, порядок відкриття матеріалів кримінального провадження
