Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 січня 2026 року
у справі № 301/3018/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для визнання факту надання доступу до матеріалів дізнання в порядку ст. 290 КПК України як істотного порушення вимог кримінального процесуального закону
Фабула справи: за вироком суду першої інстанції ОСОБА_11 визнано винуватим за ч. 1 ст. 389 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України ОСОБА_11 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: засуджений та захисник ОСОБА_10 вважають порушеним право на захист ОСОБА_11 в аспекті реалізації права на отримання матеріалів дізнання після його завершення, а отже права знати в чому його обвинувачують та підготувати свій захист. Зазначають, що відповідно до ч. 13 ст. 290 КПК України відкриття матеріалів дізнання сторонами кримінального провадження здійснюється в порядку, передбаченому ст.ст. 301 і 314 вказаного Кодексу, отже приписи ст. 290 та ч. 5 ст. 301 КПК України співвідносяться між собою як загальна та спеціальна норми. Ч. 5 ст. 301 КПК України передбачає єдину форму ознайомлення - шляхом вручення особі, яка вчинила кримінальний проступок або її захиснику, потерпілому чи його представнику копій матеріалів дізнання. Разом із тим, положення ст. 290 КПК України, як загальної норми, застосовуються у тих випадках, коли спеціальна норма - ч. 5 ст. 301 КПК України не регулює окремі питання кримінальної процесуальної діяльності. Отже, при відкритті матеріалів дізнання не підлягають застосуванню положення ч.ч. 1-4, 7-10 ст. 290 КПК України, натомість підлягають застосуванню приписи ч.ч. 6, 11, 12 ст. 290 КПК України. Отже, вважають суди не мали права допустити відомості, що містилися в матеріалах дізнання, як докази, тим більше на підставі таких доказів встановлювати винуватість ОСОБА_11 у вчиненні кримінального проступку.
Правова позиція Верховного Суду: Законом України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII ст. 290 КПК України було доповнено положеннями ч. 13, за якими відкриття матеріалів дізнання сторонами кримінального провадження здійснюється в порядку, передбаченому ст.ст. 301 і 314 КПК України.
До введення в дію вказаних змін матеріали досудового розслідування відкривались виключно у порядку, визначеному ст. 290 КПК України.
Приписи ч. 13 ст. 290 КПК України про відкриття матеріалів дізнання сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 301 і 314 цього Кодексу, є відсилочною нормою до тих норм, які визначають правила, відмінні від тих, що підлягають застосуванню в провадженні, яке здійснюється щодо злочину.
Вказані приписи співвідносяться між собою як суміжні норми, що визначають порядок ознайомлення з матеріалами, здобутими стороною обвинувачення під час досудового розслідування та дізнання, де ч. 5 ст. 301, ч. 2 ст. 314 КПК України є складовими здійснення провадження щодо найменш небезпечних кримінальних правопорушень - проступків.
Приписи як ст. 290, так і ч. 5 ст. 301, ч. 2 ст. 314 КПК України забезпечують право отримати доступ до матеріалів розслідування, що є гарантією виконання завдань ст. 2 КПК України.
Ч. 5 ст. 301 КПК визначено, що у разі прийняття прокурором рішення про звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор зобов`язаний у межах строків, визначених частиною другою цієї статті, забезпечити надання особі, яка вчинила кримінальний проступок, або її захиснику, потерпілому чи його представнику копій матеріалів дізнання шляхом їх вручення, а у разі неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, зокрема шляхом надсилання копій матеріалів дізнання за останнім відомим місцем проживання чи перебування таких осіб.
Відкриття матеріалів за ч. 5 ст. 301 КПК України здійснюється шляхом вручення особі, яка вчинила кримінальний проступок або її захиснику, потерпілому чи його представнику копій матеріалів дізнання. У разі відмови вказаних осіб їх отримати чи зволікання з отриманням вказані особи вважаються такими, що отримали доступ до матеріалів дізнання. Про відмову від отримання копій матеріалів дізнання чи неотримання таких копій складається відповідний протокол, який підписується прокурором та особою, яка відмовилася отримувати, або прокурором, якщо особа не з`явилася для отримання копій матеріалів дізнання.
Отже, належним виконанням приписів ч. 5 ст. 301 КПК України є вручення копій матеріалів дізнання підозрюваному або його захиснику, тобто хоча б одному представнику сторони захисту, та відсутність необхідності звертатися до слідчого судді за встановленням відповідного строку у разі зволікання сторони захисту з отримання копій таких матеріалів.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України, у разі встановлення об'єктивної неможливості ознайомитися з матеріалами дізнання у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 301 цього Кодексу, суд за клопотанням сторони кримінального провадження вирішує питання про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів дізнання, про що постановляє відповідну ухвалу.
Отже, у разі, коли йдеться про відкриття матеріалів стороні захисту, приписи ч. 5 ст. 301 та ч. 2 ст. 314 КПК України складають цілісний процесуальний припис щодо необхідного і достатнього обсягу дій з боку сторони обвинувачення щодо реалізації принципу змагальності в провадженні стосовно кримінального проступку, які застосовуються із урахуванням приписів ст. 9 КПК України, Конвенції та практики ЄСПЛ з цього питання, з урахуванням яких, у разі невиконання вимог ч. 5 ст. 301, ч. 2 ст. 314 КПК України щодо відкриття матеріалів дізнання, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Слід враховувати, що положення ст. 290 КПК України, на відміну від тих, про які йдеться в ч. 5 ст. 301 КПК України, вимагають від сторони обвинувачення надати доступ до всіх матеріалів досудового розслідування, які є в її розпорядженні, що включає в себе можливість робити їх копії або відображення, у тому числі будь-які докази, зокрема можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
В свою чергу відсутнє вагоме підґрунтя до твердження на користь того, що ч. 5 ст. 301 КПК України як складова спрощеного порядку здійснення кримінального провадження, забезпечує більш вагомі гарантії, ніж встановлені в ст. 290 КПК України.
Процедура, визначена в ст. 290 КПК України, жодним чином не звужує і не обмежує прав учасників кримінального провадження на доступ до матеріалів розслідування, у порівнянні з процедурою, передбаченою ч. 5 ст. 301 КПК України, вона дієво забезпечує реалізацію права на справедливий суд та ознайомлення сторони кримінального провадження з тими матеріалами досудового розслідування (дізнання), які під час судового розгляду становитимуть основу доказової бази для підтвердження або спростування пред'явлення особі обвинувачення.
Висновки: виконання стороною обвинувачення після завершення досудового розслідування проступку (дізнання) правил, передбачених ст. 290 КПК України, які, серед інших, забезпечують реалізацію права на захист від обвинувачення у вчиненні злочину, а не тих, що встановлені з цією метою в ч. 5 ст. 301 КПК України за обвинуваченням у скоєнні найменш суспільно небезпечного кримінального правопорушення - проступку, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки забезпечує належне ознайомлення сторони захисту із матеріалами дізнання, що становить дієве підґрунтя до належної реалізації права на захист від висунутого обвинувачення.
Ключові слова: порядок відкриття матеріалів дізнання, відкриття матеріалів іншій стороні, критерії допустимості доказів, досудове розслідування, доступ до матеріалів досудового розслідування, особливості закінчення дізнання
