Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 червня 2020 року
у справі № 754/3011/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо порушення порядку допиту неповнолітніх потерпілих під час судового провадження
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 185 КК, та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч.2 ст.186 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки .
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання більш суворого покарання менш суворим остаточно за сукупністю злочинів визначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалою апеляційного суду міста вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Порядок проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження (дистанційного судового провадження), регламентований ст. 336 КПК.
Серед інших підстав, зазначених у ч. 1 ст. 336 КПК, дистанційне судове провадження може проводитися у разі необхідності забезпечення безпеки осіб або проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого.
Рішення про здійснення дистанційного судового провадження суд ухвалює за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення (ч. 2 ст. 336 КПК).
Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені КПК (ч. 3 ст. 336 КПК).
Стаття 87 КПК передбачає підстави визнання доказів недопустимими внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Ці підстави є безумовними і їх вичерпний перелік зазначений у вказаній вище нормі КПК. Таких порушень у даному випадку Суд не вбачає, оскільки стороні захисту надавалося право на перехресний допит (п. 5 ч. 2 ст. 87 КПК).
Разом з тим, недотримання загальних засад кримінального провадження при здійсненні окремих процесуальних дій у будь-якому разі повинно визнаватися судами (у даному випадку - вищестоящими) істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і, як наслідок, - визнання доказів недопустимими.
Визнання судом доказів, отриманих під час досудового розслідування, недопустимими є безповоротнім, оскільки, з огляду на відсутність у чинному КПК інституту повернення справи на додаткове розслідування, відсутні і процесуальні механізми усунення порушень, які призвели до визнання доказів недопустимими.
ВИСНОВКИ: допит неповнолітніх потерпілих, здійснений з іншого приміщення суду шляхом аудіоконференції без надання можливості стороні захисту бачити допитуваних та проведений без постановлення мотивованої ухвали, а також з недотриманням принципів гласності та відкритості судового провадження істотно порушує вимоги кримінального процесуального закону та є підставою для визнання отриманих доказів недопустимими.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на справедливий суд, право на належну правову процедуру, процедура судового розгляду, дослідження доказів судом, підстави скасування судових рішень, критерії недопустимості доказів, порядок проведення допиту, порушення засад кримінального провадження
