Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 травня 2020 року
у справі № 910/17428/18
Господарська юрисдикція
Щодо порядку врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постановах
від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16
від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16
від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16
від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15
від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16
від 12.03.2020 у справі № 910/17426/18
ФАБУЛА СПРАВИ
ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 7 979 509, 73 грн, з яких: 141 068, 34 грн - пеня, 367 220, 90 грн - 3% річних, 7 441 220, 49 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу.
Рішенням господарського суду позовні вимоги у даній справі задоволено.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові.
ОЦІНКА СУДУ
30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно з визначеннями, які закріплені в частині 1 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість):
- кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;
- постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України";
- спожиті енергоносії - спожиті природний газ, електрична енергія.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом.
ВИСНОВКИ: частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов'язками щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порушення договірних зобов'язань, виконання господарських зобов’язань, порядок списання заборгованості за енергоносії, погашення основної суми боргу, умови списання заборгованості
