Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 листопада 2019 року
у справі № 922/2827/18
Господарська юрисдикція
Щодо припинення іпотеки на підставі судового рішення
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «Лабітех» звернулося до господарського суду з позовом до АБ «Укргазбанк», третя особа - ТОВ «Авіс і Ко», про припинення іпотеки нежитлової будівлі, переданої ТОВ "Лабітех", згідно з договором іпотеки, у забезпечення зобов'язань за кредитним договором, укладеного між ТОВ «Авіс і Ко» та ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі обласної дирекції ПАТ АБ "Укргазбанк".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, як іпотекодержатель, не скористався своїм правом придбання предмета іпотеки за результатами третіх прилюдних торгів, що відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" є підставою для припинення договору іпотеки за рішенням суду.
Рішенням господарського суду у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду залишено без задоволення без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Ст. 49 Закону України "Про іпотеку" (у визначеній редакції) передбачено право суду припинити іпотеку, якщо іпотекодержатель не скористався правом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна за результатами третіх прилюдних торгів.
Аналізуючи приписи Закону України «Про іпотеку» (у визначеній редакції) та Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону що діяв на момент проведення перших трьох аукціонів), слід вказати на те, що застосування приписів ст. 49 Закону України «Про іпотеку» нерозривно пов`язано з діями виконавчого органу, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження».
Так , ч. ч. 6, 7 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.
Крім того, довготривалі та безрезультатні дії з продажу іпотечного майна порушують права як боржника, так і майнового поручителя на законне очікування прийняття предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості, покладають на іпотекодавця надмірний, неспіврозмірний тягар та штучно збільшують заборгованість боржника за кредитним договором.
ВИСНОВКИ: з аналізу положень ст.ст. 3, 17, 49 Закону України «Про іпотеку» (у визначеній редакції) випливає, що припинення іпотеки у зв`язку із застосуванням цього закону є правом суду, рішення якого повинно прийматись з урахуванням конкретних обставин справи, з врахуванням принципів справедливості та балансу інтересів іпотекодавця та іпотекодержателя.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави припинення іпотеки, процедура звернення стягнення на заставне майно, право на звернення до суду, акцесорні зобов'язання
