Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 січня 2020 року
у справі № 908/1506/17
Господарська юрисдикція
Щодо права кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов'язання декількома видами забезпечення
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постановах
від 14.11.2018 у справі № 910/2535/18
від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16
ФАБУЛА СПРАВИ
ПАТ "Банк Восток" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "ТД Комерц-Гранд", ТОВ "Запоріжспецсталь" та ТОВ "М.К.С." про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором.
Рішенням господарського суду позов ПАТ "Банк Восток" задоволено повністю.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ "Банк Восток" до відповідачів про стягнення 1 726 670,14 грн - відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Чинним законодавством України передбачена можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку не тільки одного об'єкта нерухомого майна, а й декількох. У разі перебування в іпотеці декількох об`єктів нерухомого майна кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.
Тобто законодавець пов'язує задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не вказує на те, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Нормами чинного законодавства не обмежено право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, а здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.
Оскільки розмір забезпечення основного зобов`язання може мати істотне значення для кредитора при погодженні ним умов основного зобов'язання, у яке він вступає, припинення усіх інших забезпечень при реалізації кредитором одного з них - суперечило б принципу справедливості та розумності.
ВИСНОВКИ: внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки або застави шляхом визнання за кредитором права власності на нього, кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов'язання за рахунок іншого виду забезпечення. Недійсними в розумінні ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" є наступні вимоги кредитора до боржника, які залишились невиконаними та виходять за межі інших видів забезпечення основного зобов`язання цим боржником.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порушення кредитного зобов'язання, захист прав кредитора, захист прав іпотекодержателя, акцесорні зобов'язання
