Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 листопада 2020 року
у справі № 442/4791/17
Цивільна юрисдикція
Щодо права пацієнта на отримання медичної інформації стосовно себе
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства «Стоматологічний центр» (далі - ПП «Стоматологічний центр») в особі головного лікаря - керівника приватного підприємства «Стоматологічний центр», про зобов`язання вчинити певні дії, а саме: надати наступну медичну інформацію та документи: завірену належним чином копію картки стоматологічного хворого ОСОБА_1 з додатками (результатами всіх аналізів); прізвище ім'я по батькові лікаря, який лікував ОСОБА_1, його кваліфікаційну категорію, завірену належним чином копію акту виконаних робіт на лікування ОСОБА_1, завірену належним чином копію письмової угоди і гарантії на надані ОСОБА_1 послуги, завірену належним чином копію сертифіката якості на встановлені ОСОБА_1 імплантанти, завірені копії квитанцій про оплату ОСОБА_1 виконаних робіт.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Медичною таємницею є: факт звернення людини до лікувального закладу за медичною допомогою; стан здоров`я людини; діагноз; обставини, що передували захворюванню або спровокували його, функціональні особливості організму; шкідливі звички, особливості психіки, майновий стан, інші відомості, отримані при медичному обстеженні, зокрема інформація про сімейне, інтимне життя людини, а також про стан здоров'я родичів, близьких пацієнта. Тобто під визначення медичної таємниці підпадають абсолютно всі аспекти, що стосуються здоров'я пацієнта. Лікар, медсестра, будь-який інший медичний працівник або інші особи, яким у зв`язку з виконанням їхніх професійних чи службових обов`язків стало відомо про хворобу, не має права розголошувати як медичну, так і немедичну інформацію про стан здоров`я людини. Такі особи не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.
У рішенні Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року № 5-зп щодо офіційного тлумачення положень статті 23 Закону України «Про інформацію» вказано, що треба розуміти так, що кожна особа має право знайомитись з зібраною про неї інформацією в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях, якщо ці відомості не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Медична інформація, тобто свідчення про стан здоров`я людини, історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі і про наявність ризику для життя і здоров`я, за своїм правовим режимом належить до конфіденційної, тобто інформації з обмеженим доступом. Лікар зобов`язаний на вимогу пацієнта, членів його сім`ї або законних представників надати їм таку інформацію повністю і в доступній формі.
Крім того, у зазначеному рішенні Конституційного Суду України вказано, що у випадках відмови в наданні або навмисному приховуванні медичної інформації від пацієнта, членів його сім`ї або законного представника вони можуть оскаржити дії чи бездіяльність лікаря, звернувшись безпосередньо до суду або медичного закладу чи органу охорони здоров`я.
Відповідно до вимог статті 2 та частини другої статті 4 Закону України «Про захист персональних даних», щоб отримати персональні дані, зокрема копії медичної документації, пацієнт подає запит щодо доступу до персональних даних власникові бази персональних даних (чи розпоряднику - відповідно до договору, укладеному в письмовій формі з власником), якими є заклади охорони здоров'я усіх форм власності.
ВИСНОВКИ: пацієнт має право у відповідності до вимог статті 285 ЦК України, статей 21, 23 Закону України «Про інформацію», статей 29, 29-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», статей 2, 4 Закону України «Про захист персональних даних» отримати медичну інформацію стосовно себе (копію медичної карти стоматологічного хворого) та інформацію, про прізвище, ім'я та по батькові лікаря, його кваліфікаційний рівень, документацію, що стосується письмової угоди з лікарнею на отримання медичних послуг, виконаних робіт, оплати та сертифікатів якості встановлених імплантантів, тобто інформацію, про яку відповідач як надавач послуг повинен був повідомити споживача стоматологічних послуг.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на інформацію, захист особистих немайнових прав, умови використання персональних даних
