Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 червня 2021 року
у справі № 160/8681/19
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про стягнення з виконавця витрат на зберігання описаного майна боржника за договором відповідального зберігання
Фабула справи: ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції про зобов'язання відповідача вчинити дії для направлення на реалізацію описаного та арештованого майна по зведеному виконавчому провадженні.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Мотивація касаційної скарги: ФОП вказує, що спірні відносини виникли не у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань, а у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх службових обов`язків. Скаржник вважає, що витрати на зберігання описаного майна боржника є додатковими витратами виконавчого провадження, а тому цивільного спору між сторонами ще немає.
Позивач стверджує, що звернувся до адміністративного суду не у зв`язку з несплатою йому коштів за зберігання майна, а у зв`язку з бездіяльністю відповідача, яка порушує його інтереси, оскільки, на думку позивача, якби відповідач сумлінно виконував свої обов`язки, то позивачу не потрібно було б звертатися до суду за захистом своїх прав. Скаржник вказує, що він є особою, яку було залучено до проведення виконавчих дій в якості зберігача, а тому в силу ст. 287 КАС України має право звертатися до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.
Правова позиція Верховного Суду: публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Аналогічні висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №813/1232/18, від 29.01.2019 у справі №813/1321/17, від 23.05.2018 у справі №914/2006/17 та інших.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ФОП ОСОБА_1 як зберігачем та відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції як поклажодавцем був укладений цивільний договір відповідального зберігання, відповідно до умов якого відповідач передав, а позивач прийняв на відповідальне зберігання протягом строку цього договору майно, що визначене у акті приймання-передачі майна. При цьому підставою для звернення до суду, що не заперечується позивачем, стало отримання від відповідача листа, яким позивача повідомлено про можливість здійснення компенсації витрат на зберігання описаного майна боржника лише після стягнення з боржника грошових коштів, в тому числі, від реалізації арештованого та описаного майна. Фактично позивачу було повідомлено про неможливість виконати умови договору відповідального зберігання в частині оплати таких послуг.
В касаційній скарзі позивач стверджує, що оскаржує не відмову відповідача виплатити йому винагороду за договором зберігання, а бездіяльність відповідача, що порушує інтереси позивача. В той же час, порушенням своїх інтересів позивач вважає саме відмову відповідача здійснити оплату послуг зберігання за відповідним договором. З наведеного вбачається однозначний висновок про те, що фактично позивачем оскаржується відмова відповідача від оплати за договором відповідального зберігання, що вказує на ймовірне порушення приватного майнового права позивача.
Висновки: спірні відносини виникли з приватно-правового договору, та спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач не мав публічно-правових відносин саме з позивачем.
Відсутність між позивачем та відділом державної виконавчої служби публічно-правових відносин виключає можливість вирішення спору в порядку адміністративного судочинства. Оскільки між позивачем та відповідачем виник приватний спір, який виникає не з публічно-правових, а із цивільних правовідносин, то даний спір слід вирішувати в порядку господарського судочинства.
Ключові слова: господарська юрисдикція, розмежування судової юрисдикції, оскарження дій виконавця
