Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 червня 2021 року
у справі № 554/5966/18
Цивільна юрисдикція
Щодо визнання права власності за набувальною давністю на надану у службове користування квартиру
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет міської ради, обласна рада, про визнання права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та членам його сім'ї була надана у службове користування квартира. У подальшому їм було надано право на виведення зазначеної квартири зі складу службових та переведення її до складу власності територіальної громади з метою здійснення приватизації. Водночас рішеннями Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету міської ради було відмовлено у державній реєстрації вказаної квартири за міською радою, оскільки відносно ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відкрито виконавчі провадження, а також відсутній порядок передачі права власності із комунальної в приватну. Крім того, у ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відсутній приватизаційний орган. Зазначають, що володіють указаною вище квартирою більше десяти років, а тому оформити за собою право власності у інший спосіб, ніж той, що передбачений статтею 344 ЦК України, не мають можливості.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Виникнення права власності за набувальною давністю ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Набуття права власності за набувальною давністю є можливим лише за наявності усіх вказаних умов.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18).
ВИСНОВКИ: позивачі отримали спірну квартиру у користування на підставі ордера від титульного володільця, тобто є її наймачами, а єдиним правом, яким вони наділені, право користування цією квартирою. Зазначене унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень статті 344 ЦК України, оскільки позов про визнання права власності з підстав, визначених у цій статті, не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником майна.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави набуття права власності, приватизація службового житла, умови набуття права власності за набувальною давністю
