Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 січня 2025 року
у справі № 522/18134/21
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для застосування п. 5 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Оксі банк», ТОВ «ФК «Алькор Інвест» про визнання договорів недійсними.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині про визнання недійсними укладених між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі банк» договору відступлення права вимоги від 20 вересня 2018 року за договором про іпотечний кредит від 01 грудня 2005 року, що укладений між АППБ «Аваль» (правонаступником якого є первісний кредитор) та позичальником ОСОБА_1, та договору про відступлення прав за договором іпотеки, посвідченим 05 грудня 2005 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, посвідчений у м. Києві 20 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу як додатковий (акцесорний) до основного - договору відступлення права вимоги від 20 вересня 2018 року, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволені зазначених вимог.
ОЦІНКА СУДУ
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними, укладених 20 вересня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі банк», договорів про відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит від 01 грудня 2005 року і за договором іпотеки від 05 грудня 2005 року та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їх належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що на кредитні зобов'язання позивачки не розповсюджується дія Закону України № 1304-VII, оскільки у її власності, крім іпотечного майна є інше нерухоме майно у м. Ясинувата Донецької області і оскільки позивачка з 17 жовтня 2002 року працює у Головному управлінні Державної податкової служби в Одеській області та є суб`єктом Закону України «Про запобігання корупції», тому вказаний закон не може бути підставою для визнання недійсними оспорюваних правочинів.
Водночас апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність згоди позивачки на заміну кредитора у зобов'язанні не є підставою для визнання оспорюваних правочинів про відступлення права вимоги недійсними.
Крім того, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що оспорюваними договорами про відступлення права вимоги не порушено прав та інтересів позивачки, як особи яка не була їх стороною.
Доводи касаційної скарги про те, що відступлення прав вимоги здійснене за вимогою, яка не може вважатися наявною та дійсною, свідчить про порушення прав позивача за договором іпотечний кредит від 01 грудня 2005 року, Верховний Суд відхиляє, оскільки у цій справі Приморський районний суд м. Одеси у рішенні від 18 квітня 2023 року встановив, що відсутні передбачені законом підстави вважати зобов'язання позивачки, які виникли з договору про іпотечний кредит від 01 грудня 2005 року, припиненими та відмовив у задоволенні позовних вимог позивачки про визнання такого договору недійсним. Натомість позивачка вказане рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржувала.
Посилання у касаційній скарзі на те, що відповідно до підпункту 3 пункту 1 Закону України № 1304-VII, який діяв на момент укладення спірних договорів відступлення права вимоги від 20 вересня 2018 року відповідачі АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі банк» не мали права відступити (продати, передати) заборгованість або борг на користь (у власність) іншої особи, є безпідставними, оскільки у цій справі апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що на кредитні зобов'язання позивачки дія Закону України № 1304-VII не розповсюджується.
Доводи касаційної скарги про те, що у ТОВ «ФК «Алькор Інвест» відсутній спеціальний дозвіл (ліцензія) на право здійснення фінансової діяльності щодо валютних операцій, тобто набуття цим відповідачем статусу сторони у кредитних правовідносинах - валютного кредитодавця, суперечить нормам права, а укладені ним оскаржувані договори відступлення прав не відповідають статті 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 1054 ЦК України, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони не спростовують правильність висновків оскаржуваного рішення апеляційного суду.
Крім того, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року у цій справі в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Алькор інвест» про визнання недійсними, укладених 20 вересня 2018 року між ПАТ «Оксі банк» та ТОВ «ФК «Алькор інвест», договорів про відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит від 01 грудня 2005 року і за договором іпотеки від 05 грудня 2005 року апеляційним судом не переглядалося та є чинним.
Посилання у касаційній скарзі на те, що територія м. Ясинувата Донецької області є територією проведення антитерористичної операції, були предметом розгляду апеляційного суду та їм надана належна правова оцінка.
Зокрема відхиляючи вказані доводи заявниці, апеляційний правильно виходив з наступного.
Згідно з пунктом 5 Закону України № 1304-VII (в редакції Закону станом на час укладення оспорюваних договорів) цей Закон не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції, чинній станом на час укладення оспорюваних правочинів) тимчасово окупованою територією визначається:
- сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
- внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
- повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
ВИСНОВКИ: житло позивачки, що розташоване у м. Ясинувата Донецької області, зокрема квартира, не було законодавчо визначено як тимчасово окупована територія станом на час укладення оспорюваних ОСОБА_1 правочинів, з урахуванням чинної на той час редакції закону, тому таке виключає можливість застосування до виниклих спірних правовідносин вказаних вимог закону як підстави недійсності правочинів.
Водночас віднесення території м. Ясинувата Донецької області до території проведення антитерористичної операції, не впливає на перелік тимчасово окупованої території, визначеної статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
КЛЮЧОВІ СЛОВА: споживче кредитування, ТОТ, недійсність правочинів
