Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 жовтня 2025 року
у справі № 367/9537/24
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спору з приводу оскарження наказу Міністерства юстиції України про скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа - приватний нотаріус міського нотаріального округу, у якому просила визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» в частині скасування рішень, прийнятих приватним нотаріусом міського нотаріального округу про реєстрацію за нею права власності на земельні ділянки.
Суд першої інстанції ухвалою у відмовив у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
Апеляційний суд постановою ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
З наведеного випливає, що до адміністративної юрисдикції не належить розгляд справ, якщо у спірних відносинах вбачається спір про право.
При цьому під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
ВИСНОВКИ: позовні вимоги у справі заявлено щодо поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача - права власності на земельні ділянки.
Та обставина, що відповідачем у справі, зокрема є суб'єкт владних повноважень, не змінює правової природи спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивачки не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язані з необхідністю захисту приватноправових відносин позивачки.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: цивільна юрисдикція, критерії розмежування судової юрисдикції, земельні спори, державна реєстрація речових прав
