Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 травня 2026 року
у справі № 363/1909/25
Цивільна юрисдикція
Щодо зобов'язання органу місцевого самоврядування та органу приватизації приватизації вжити заходів з приводу приватизації квартири (будинку) державного житлового фонду
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Українська залізниця», третя особа - міська рада, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність АТ «Українська залізниця» в особі Філії «Центр сервісного забезпечення» АТ «Українська залізниця» щодо неподання клопотання до міської ради про надання згоди на передачу квартири в комунальну власність міської територіальної громади;
- зобов`язати АТ «Українська залізниця» в особі Філії «Центр сервісного забезпечення» АТ «Українська залізниця» подати клопотання до міської ради про надання згоди на передачу квартири в комунальну власність міської територіальної громади.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1.
ОЦІНКА СУДУ
Приватизації підлягають, зокрема, квартири багатоквартирних будинків, що не віднесені у встановленому порядку до числа службових та входять до складу житлового фонду місцевих рад, тобто перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади. При цьому законодавчо визначено відповідну процедуру здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється уповноваженими на те органами.
Особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.
Орган управління майном наділений повноваженнями управляти об'єктами державної власності та погоджувати передачу відповідного об'єкта державної власності в комунальну власність, тобто наділений дискреційними повноваженнями щодо управління об'єктами державної власності.
Встановивши, що ОСОБА_1 на законних підставах вселилась до квартири (правомірне користування), орган приватизації Державної адміністрації залізничного транспорту України правонаступником якого є відповідач, отримав погодження від Міністерства інфраструктури України щодо приватизації житла позивачкою відповідно до вимог законодавства, АТ «Уркзалізниця», у свою чергу, визнавало можливість передачі квартири у комунальну власність після погодження органом місцевого самоврядування, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що бездіяльність АТ «Українська залізниця» щодо неподання клопотання до міської ради про надання згоди на передачу квартири в комунальну власність міської територіальної громади є неправомірною та порушує право позивачки на набуття права власності на житло у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених вище правових норм (статті 3, 4 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності») дає підстави дійти висновку про те, що ухвалення остаточного рішення, спрямованого на забезпечення права позивача на житло, є результатом певної правової процедури. Вчинення дій відповідним органом у межах цієї процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання позивачем житла. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
ВИСНОВКИ: у випадку, якщо орган місцевого самоврядування та орган приватизації зволікають із винесенням відповідних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передачу спірного житла у приватну власність позивача.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: процедура приватизації, захист житлових прав, обов'язки органу приватизації
