Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 березня 2019 року
у справі № 810/726/18
Адміністративна юрисдикція
Щодо дотримання закону місцевими органами влади при вирішенні соціально важливих питань планування забудови території, а також збереження природного фонду
Фабула справи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку звернулось до суду з позовом до Виконавчого комітету міської ради, Відділу містобудування та архітектури Виконавчого комітету, у якому просило, зокрема, зобов'язати Виконавчий комітет міської ради та Відділ містобудування та архітектури внести зміни до містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на земельний ділянці.
Рішенням окружного адміністративного суду, яке було залишене без змін постановою апеляційного адміністративного суду, у задоволені позову відмовлено.
Суди виходили з того, що відповідно до пункту 4.70. ДБН В.2.2-24:2009 «Проектування висотних житлових і громадських будинків», передбачається можливість з'єднання частин чи окремо стоячих висотних будинків деформаційним швом (тобто шляхом блокування будинків один до одного), відтак, відсутні підстави щодо застосування пункту 3.13 ДБН 360-92, що передбачає дотримання відстані між житловими будинками. Стосовно неврахування у містобудівних умовах та обмеженнях прибережної захисної смуги струмка, суди дійшли до висновку про те, що на топографічної карти, на підставі якої розроблено містобудівну документацію «Генеральний план», на земельній ділянці струмок відсутній.
Мотивація касаційної скарги: ОСББ вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що після внесених змін до містобудівних умов та обмежень рішенням Виконавчого комітету міської ради, було збільшено допустиму поверховість житлового будинку вище 9-ти поверхів та висотою 46,9 м, що не відповідає зоні Ж-3 (допускає будівництво до 9 поверхів), на якій відповідно до плану зонування території, що є складовою Генерального плану міста, розміщена земельна ділянка під будівництво.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень. Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень При цьому, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об'єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17 та від 14 серпня 2018 року у справі № 823/5265/15.
Разом з тим, характер предмету доказування (зміст проектної документації на будівництво будинку) передбачає, що допустимим доказом у даному випадку може бути саме проектна документація, а не пояснення представника виконкому міськради, які не підкріплені письмовими доказами.
Висновки: у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-184цс15, на яку посилається скаржник, міститься правовий висновок, відповідно до якого при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.
Отже, суди попередніх інстанцій мали встановити наявність на земельній ділянці вказаної водойми, визначити її статус на підставі перевірки, зокрема, Генерального плану м. Вишневе, іншої містобудівної документації, за необхідності витребувати відомості з управління водних ресурсів, та на цій підставі здійснювати оцінку правомірності неврахування відповідної водойми у містобудівних умовах та обмеженнях.
Ключові слова: містобудування, містобудівні умови, земельна ділянка, ОСББ, Відділ містобудування та архітектури, проектна документація на будівництво будинку, прибережна захисна смуга, ДБН
