Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 січня 2022 року
у справі № 910/20734/20
Господарська юрисдикція
Щодо граничного розміру пені
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові
від 12.03.2020 у справі № 907/65/18
Фабула справи: державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - Підприємство) звернулося з позовними вимогами про стягнення з ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - Товариство) пені у розмірі 5 378 808,64 грн та 3% річних у розмірі 278 263,00 грн.
Рішенням господарського суду позов задоволено частково; присуджено до стягнення з Товариства на користь Підприємства пеню у розмірі 1 344 702,16 грн, 3% річних у розмірі 278 263, 00 грн та судовий збір у розмірі 24 353,69 грн; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою господарського суду рішення суду першої інстанції у справі змінено в частині присудженої до стягнення суми пені та судового збору. Резолютивна частина рішення суду першої інстанції викладена в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь державного підприємства «Гарантований покупець» пеню у розмірі 2 511 228,32 грн, 3% річних у розмірі 278 263,00 грн та судовий збір у розмірі 41 842,37 грн. В решті позовних вимог відмовити». В решті рішення господарського суду залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: Підприємство вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, щодо застосування ч. 2 ст. 62, ч.ч. 6, 7 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», ч.ч. 2-4 ст. 179 та ч. 4 ст. 231 ГК України у подібних правовідносинах.
Правова позиція Верховного Суду: за змістом ч. 1 ст. 546 ЦК України пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За визначенням ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з преамбулою вказаного Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Висновки: яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Ключові слова: способи забезпечення зобов’язання, застосування штрафних санкцій, відповідальність за невиконання договору, прострочення боржника
